Постанова № 6875417, 16.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.11.09Справа №2а-9666/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., Суддів: Яковлева С.В., Сидоренко Д.В., при секретарі Дубініній А.В., за участю

представника позивача - Щербіни Д.С., довіреність № 45/100 від 25.05.07

представника відповідача - Аметової Є.М, довіреність № б/н від 09.01.09

представника прокуратури - Костюченко Р.С заступник прокурора м. Сімферополя

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

доПаливно-енергетичного Комплексу "Современник",Приватного підприємства "Древал"

про визнання недійсною угоди та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим до Паливно-енергетичного Комплексу "Современник", Приватного підприємства "Древал" про визнання недійсною угоди №034, укладеної 20.01.2005 року між Паливно-енергетичного Комплексу "Современник" та Приватним підприємством "Древал" та стягнення з Паливно-енергетичного Комплексу "Современник" до Державного бюджету 117720,00 гривні.

Під час розгляду справи представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, а саме стягнути з Паливно-енергетичного Комплексу "Современник" до Державного бюджету 117720,00 гривні.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.11.2009 року представник прокуратури уточнені позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим підтримав з підстав, зазначених в позові.

У судовому засіданні представник позивача уточненні позовні вимоги повністю підтримав та пояснив, що ДПІ у м. Сімферополі була проведена документальна перевірка, за результатами якої було встановлено, що між ПЕК "Современник" та ПП "Древал" 20.01.2005 року була укладена угода про надання послуг з очистки резервуарів. На виконання договору ПП "Древал" виконав на користь ПЕК "Современник" послуги з очистки резервуарів на загальну суму 117720,00 гривень ( у тому числі ПДВ 19620,00 гривень) по акту сдачі-приймання № 3234 від 28.04.2005 року. На суму наданих послуг ПП "Древал" надана на адресу ПЕК "Современник" податкова накладна № НН-3234 від 28.04.2005 року, але отримані від ПП "Древал" послуги ПЕК "Современник" не оплатив. Приймаючи до уваги, що Рішенням Лутугінського районного суду Луганської області від 05.05.2004 року у справі № 2-444/2004 визнано недійсними установчі документи ПП "Древал" з моменту їх реєстрації. Скасовано державну реєстрацію ПП "Древал" з моменту внесення запису про державну реєстрацію в журнал обліку реєстраційних справ. Таким чином, з ПЕК "Современник" повинно бути стягнуто усе отримане по угоді від ПП "Древал". ПЕК "Современник" зобов’язання по договору не виконанні, це підтверджується наявною кредиторською заборгованістю перед ПП "Древал" по рахунку №6852. Оскільки стягнути отримані від ПП "Древал" послуги не має об’єктивної можливості, стягненню підлягає вартість цього товару. Тому позивач просить суд стягнути з ПЕК "Современник" до Державного бюджет 117720,00 гривні.

У судовому засіданні представник відповідача ПЕК "Современник" проти позову повністю заперечувала, зазначаючи, що ПЕК "Современник" уклало угоду з ПП "Древал" про надання послуг з очистки резервуарів, яка була реально виконана на загальну суму 117720,00 гривень, факт виконання угоди підтверджується Актом сдачі-приймання № 3234 від 28.04.2005 року та податковою накладною № НН-3234 від 28.04.2005 року.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0007764 від 08.02.2006 року в рахунок погашення заборгованості ПЕК "Современник" була здійсненна поставка на адресу ПП "Древал" бензину А-92 на суму 28905,00 гривень. Крім того, відповідач вважає застосування стягнення 117720,00 гривень безпідставними.

У судовому засіданні представник відповідача ПП "Древал" не з’явився, відомості про його повідомлення належним чином у суду відсутні, до суду повернулась вся кореспонденція з відміткою відділеня пошти по відсутність організації за юридичною адресою.

Вислухавши пояснення прокурора, представника позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що ПЕК "Современник" є юридичною особою, зареєстрованою 10.07.1997 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 432056, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 23/5-1335 року.

Судом встановлено, що ПП "Древал" являється юридичною особою, зареєстровано управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 04.06.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію субїєкта підприємницької діяльності-юридичної особи.

Таким чином, судом встановлено, що ПЕК "Современник" та ПП "Древал" являються суб’єктами господарювання, юридичними особами, зобов’язані виконувати обов’язки, покладені на них законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, який являється суб’єктом владних повноважень, щодо застосування наслідків недійсності угоди, суд зобов’язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка, висновки якої являються підставою для визнання господарського зобов’язання недійсним, на підставі закону, які повноваження мав ревізор під час проведення перевірки, чи прийнято рішення по справі безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити лише документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Відповідно до пп. 1.3. п.1 Порядку оформлення результатів виїзних планових, невиїзних документальних та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року № 925/11205 за результатами проведення виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового законодавства –довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення виїзної планової або невиїзної документальної чи позапланової перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства суб’єктами господарювання.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Судом установлено, що 21.04.2006 року посадовими особами Державної податкової адміністрації АРК та Державної податкової інспекції м. Сімферополя проведена планова комплексна документальна перевірка ПЕК "Современник" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року 31.12.2005 року, за результатами якої був складений акт від 21.04.2006 року № 2760/23-2/24870616.

В ході перевірки було виявленно ряд порушень Законів України « Про опадаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р., « Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., а саме ПЕК "Современник" включив до податкового кредиту та валових витрат по придбанню товару суми, які згідно наданих до перевірки документів у бухгалтерському обліку відображені по кредиту балансового рахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», розрахунок за товари підприємство не здійснювало, на момент перевірки сальдо по рахунку 685 кредитове (кредиторська заборгованість). У податковому обліку це придбання відображено у книзі придбання товару (робіт, послуг) платника ПДВ, від підприємств які згідно отриманих відповідей по направленим запитам на проведення зустрічних перевірок рішенням суду зняти з реєстрації, у тому числі від ПП "Древал" отримані послуги по обслуговуванню резервуарів для пально – мстильних матеріалів по податковій накладной № 3234 від 28.04.2005 року на суму 98100,00 гривень, ПДВ у сумі 19620,00 гривень.

На підставі акту перевірки позивач звернувся з позовом про визнання угоди, укладеної 20.01.2005 року між ПЕК "Современник" та ПП "Древал" про надання послуг з очистки резервуарів недійсною та стягнення з позивача коштів, отриманих за угодою.

Уточнивши позовні вимоги позивач просить лише стягнути все, отримане за угодою, обґрунтовуючи вимоги також недійсністю укладеного правочину.

Відповідно до частини 1,2 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20.01.2005р. ПЕК "Современник" уклало угоду з ПП "Древал" про надання послуг з очистки резервуарів, яка була реально виконана на загальну суму 117720,00 гривень, факт виконання угоди підтверджується Актом сдачі-приймання № 3234 від 28.04.2005 року та податковою накладною № НН-3234 від 28.04.2005 року.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0007764 від 08.02.2006 року в рахунок погашення заборгованості ПЕК "Современник" була здійсненна поставка на адресу ПП "Древал" бензину А-92 на суму 28905,00 гривень. Таким чином, зобов’язання, яке виникло у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності між відповідачами, які відповідно до статті 55 Господарського кодексу України являються суб’єктами господарювання, являється майново-господарським зобов’язанням.

Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Але суд враховує, що таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Суд враховує, що частину 1 статті 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до частини1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов’язання також встановлені ч.1 статті 207 Господарсткого кодексу України та до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

Судом встановлено, що Рішенням Лутугінського районного суду Луганської області від 05.05.2004 року у справі № 2-444/2004 визнано недійсними установчі документи ПП "Древал" з моменту їх реєстрації. Скасовано державну реєстрацію ПП "Древал" з моменту внесення запису про державну реєстрацію в журнал обліку реєстраційних справ.

Договір, на підставі якого були наданні послуги ПЕК "Современник", був укладений 20.01.2005р., податкова накладна НН-3234 на суму 117720,00 гривень ( з урахуванням ПДВ – 19620,00 гривень) виписана 28.04.2005 року.

Судом встановлено, що ПП "Древал" являється юридичною особою, зареєстроване управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 04.06.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію субїєкта підприємницької діяльності-юридичної особи.

Судом встановлено, що ПП "Древал" зареєстровано як платник податку на додану вартість в Ленінській МДПІ у м.Луганську, що підтверджується свідоцтвом від 16.08.2005 року № 17313165 від 13.06.2003 року.

Згідно довідки № 01-8/256 від 28.01.2008 року ПП "Древал" значиться в міському реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності (ІН 32538469) зареєстроване управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 04.06.2003 року реєстраційний № 25370169Ю0043404, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Молодіжна, 22.

Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку та його свідоцтва як платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субїєктами господарювання значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

При встановлені порушень у вигляді необгрунтованого включення сум податку на додану вартість за податковою накладною НН-3234 на суму 117720,00 гривень ( ПДВ – 19620,00 гривень) податковий орган виходив з того, що відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 ЗУ « Про податок на додану вартість» право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованним як платник податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.5.1 ст 7 ЗУ « Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Під час перевірки факт відсутності реєстрації ПП "Древал" у якості платника податку на додану вартість, а також анулювання свідоцтва платника ПДВ не був встановлений, що підтверджується самим актом перевірки.

Крім того, сам позивач не посилається на цей факт, як на підставу позову про стягнення з ПЕК "Современник" всього отриманого ним за никчемною угодою.

Також при проведені перевірки позивач навіть не перевірив факт яким чином зазначена угода відображена у податковому обліку ПП "Древал", не проводились зустрічні перевірки з цього питяння.

Більш того, постановою Господарського суду АРК від 05.02.2007р. та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 року по даній справі було встановлено, що на дату укладання договору № 034 від 20.01.2005р. та надання послуг та на дати видачі податкових накладних ПП "Древал" перебувало на податковому обліку як платник податку на додану вартість, а тому ПЕК "Современник" обгрунтовано включило ці суми до податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин зазначені в акті перевірки порушення при сплаті ПДВ та податку на прибуток у взаємовідносинах ПЕК "Современник" з ПП "Древал" не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 року первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція –це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Всі первинні документи, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що ПП "Древал" 28.04.2005 року була видана підприємству ПЕК "Современник" податкова накладна НН-3234 на суму 117720,00 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 19620,00 гривень.

Згідно акту № 3234 сдачі – приймання виконаних робіт від 28.04.2005 року ПП "Древал" виконав на користь ПЕК "Современник" послуги з очистки резервуарів для зберігання ПММ у кількості 12 штук на суму 117720,00 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 19620,00 гривень.

Крім того, відповідно до видаткової накладної №РН-0007764 від 08.02.2006 року в рахунок погашення заборгованості ПЕК "Современник" була здійсненна поставка на адресу ПП "Древал" бензину А-92 на суму 28905,00 гривень.

Цей факт також був підтверджений в результаті здійснення перевірки та знайшов своє відображення в абзаці 4 п. 2.5 акту від 21.04.2006 року № 2760/23-2/24870616.

Виходячи з вимог наведених вище положень законодавчих актів та приведених фактичних даних справи суд приходить до висновку, що ПЕК "Современник" та ПП "Древал" на дату укладення угоди 20 січня 2005 року були зареєстровані в якості суб'єктів підприємницької діяльності, їх державна реєстрація не скасовувалась, підприємства володіли статусом платників податку на додану вартість і вони у повному обсязі були наділені господарською компетенцією, що також підтверджується довідкою Луганської міської ради № 01-8/256 від 28.01.2008 року, відповідно до якої ПП "Древал" станом на 2008 рік знаходиться в реєстрі.

Позивачем не надано суду доказів, що сторони при укладені угоди про надання послуг з очистки резервуарів на загальну суму 117720,00 гривень мали умисел направлений на несплату податків та одержання неоподаткованого прибутку на момент укладання такої угоди.

Позивач зазначає, що наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала протиправність укладеної угоди і суперечливість її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи, яка підписала договір від імені юридичної особи.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що чинним законодавством відповідач ПЕК "Современник" не зобов’язаний та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ним податків.

Судом встановлено, що позивачем не надано суду жодного доказу неправомірності дій відповідачів з цього питання. Навпаки, судом встановлено, що фірма ПП «Древал» належним чином здійснювало підприємницьку діяльність, було зареєстровано як суб’єкт господарювання, як платник податків та як платник податку на додану вартість. Під час надання послуг ПЕК "Современник" воно передало у передбаченому законом порядку оформлену належним чином податкову накладну. За отримані послуги ПЕК "Современник" розрахувалося шляхом поставки на адресу ПП «Древал» бензину А-92.

В судовому засіданні представник позивача не пояснив суду, чому всі зазначені обставини, не були враховані під час здійснення перевірки ПЕК "Современник", яким чином ПЕК "Современник" могло бути обізнаним у наявності або відсутності господарської компетенції у ПП «Древал» здійснювати господарські операції.

Судом також враховано, що якщо суд встановлює, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Санкція, зазначена в частині 1 статті 208 ГК України, не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

У судовому засіданні не знайшов підтвердження факт, що правочин між ПЕК "Современник" та ПП «Древал» був вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не доведений позивачем факт наявності умислу на укладення угоди з цією метою, навіть не доведений факт направленості умислу на несплату податків (зборів, інших обов'язкових платежів) обома сторонами угоди. Таким чином, у судовому засідані не доведений ні факт вчинення правопорушення стосовно вчинення відповідачами недійсного правочину, ні факт вчинення правопорушення стосовно ухилення від сплати податків. Тому суд позбавлений можливості застосовувати до відповідачів санкцію, визначену частиною 1 статті 208 ГК України.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.

Відповідно до частини 1 статті 238 ГК України дано визначення адміністративно-господарських санкцій, якою встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Крім того, встановлені частиною 1 статті 208 ГК санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом також встановлено, що позивачем, який безпідставно вважає, що правочин, вчинений відповідачами являється недійсним, також пропущений й встановлений статтею 250 ГК України строк для застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої частиною 1 статті 208 ГК України, оскільки з моменту укладення 20 січня 2005 року правочину пройшло більше трьох років, так як позивач звернувся до суду лише в серпні 2007 року, тобто після спливу навіть 6 місячного строку з дня виявлення факту порушення.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що дії позивача, які виявилися у проведенні перевірки, за результатами якої позивач прийшов до необґрунтованого висновку про недійсність господарського зобов’язання, укладеного відповідачами, не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, позивач по справі не надав доказів, що дії відповідачів були спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету шляхом необґрунтованого формування податкового кредиту, заниження податку на прибуток та укладення недійсної угоди. Отже, позовні вимоги позивача у частині застосування до відповідачів наслідків недійсності угоди у вигляді стягнення з ПЕК "Современник" 117720,00 гривень не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У зв’язку зі складністю справи судом 16 листопада 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 21 листопада 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволені уточнених позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складення у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного господарського суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Судді                                                   Трещова О.Р.

Яковлєв С.В.

Сидоренко Д.В.