Рішення № 68754041, 04.09.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2017 р.Справа № 916/1347/17

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосистема Плюс";

до відповідача ОСОБА_1 комунальне підприємство "Теплодарводоканал"

про стягнення 773334грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - за дорученням;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 9 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосистема Плюс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Міського комунального підприємства "Теплодарводоканал", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 733334 гривень, з яких 465419,30 гривень основного боргу; 202214 гривень пені, інфляційні в сумі 87543 гривень та 18158 гривень 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за №102 від 06.01.2005 року, №14 від 30.03.2005 року, №12 від 25.03.2005 року, №91 від 30.11.2004 року, №119 від 25.01.2005 року №93 від 16.12.2004 року, №20 від 29.04.2005 року, №84 від 18.10.2004 року, №18 від 28.04.2004 року із додатковими угодами до них.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 червня 2017 року порушено провадження у справі №916/1347/17 із призначенням до розгляду в засіданні суду 26 червня 2017 року.

26.06.2017 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В прядку ст.77 ГПК України, по справі було оголошено перерву до 10.07.2017 року.

10.07.2017 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 69 ГПК України та ухвалою суду від 10.07.2017 року було продовжено строк розгляду справи до 25.08.2017 року.

У судовому засіданні 21.08.2017 року представник позивача надав докази, що підтверджують направлення акту звірки взаєморозрахунків та копію акту, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача 28.08.2017 року звернувся до суду із клопотанням в порядку ст. 69 ГПК України та ухвалою суду від 28.08.2017 року вказане клопотання судом розглянуто та задоволено, строк розгляду справи продовжено до 10.09.2017 року.

04.09.2017 року представник позивача звернувся до суду із доповненнями до позовної заяви, які судом не прийняті до спільного розгляду та повернуті позивачу ухвалою суду від 04.09.2017 року.

Представник позивача 04.09.2017 року зявився, на задоволенні своїх позовних вимогах наполягав та просив суд стягнути з відповідача заявлену суму.

Відповідач ОСОБА_1 комунальне підприємство "Теплодарводоканал" про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу, у судові засідання 21.08.2017 року та 28.08.2017 року та 04.09.2017 року не зявлявся, про поважність причин відсутності не повідомляв.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як вбачається з матеріалів справи, 6 січня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосистема Плюс (Сторона 1) та ОСОБА_1 комунальне підприємство "Теплодарводоканал" (Сторона 2) було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за №102, згідно п. 1 договору сторона 1 /надалі позивач/ надає стороні 2 /надалі відповідач/ безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а сторона 2 зобовязується повернути її у встановлений договором строк тобто до 1 березня 2005 року, відповідно п.3 договору. Пункт 2 договору передбачає суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 20 000 гривень.

Додатковою угодою від 28.02.2005 року до договору №102 від 06.01.2005 року, п. 3 договору викладено у новій редакції - строк повернення встановлено до 1 липня 2005 року. Додатковою угодою №2 встановлено строк повернення до 1 липня 2006 року, додатковою угодою №3 строк повернення допомоги встановлено до 31 грудня 2012 року, додатковою угодою №5 встановлено строк повернення до 31 грудня 2013 року та додатковою угодою №6 від 30.12.2013 року повертається до 31 грудня 2015 року.

Сторонами 30 березня 2005 року було укладено договір №14, за умовами якого, сторона 1 надає стороні 2 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а сторона 2 зобовязується повернути її у встановлений договором строк тобто до 1 липня 2005 року, відповідно п.1, п.3 договору. Пункт 2 договору передбачає суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 50 000 гривень.

Додатковою угодою №1 від 30.06.2005 року до договору №14 від 30.03.2005 року, п. 3 договору викладено у новій редакції - строк повернення встановлено до 1 липня 2006 року. Додатковою угодою №2 встановлено строк повернення до 31 грудня 2012 року, додатковою угодою №4 встановлено строк повернення до 31 грудня 2013 року та додатковою угодою №5 від 30.12.2013 року повертається до 31 грудня 2015 року.

25 березня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №12, за умовами якого, сторона 1 надає стороні 2 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а сторона 2 зобовязується повернути її у встановлений договором строк тобто до 1 липня 2005 року, відповідно п.1, п.3 договору. Пункт 2 договору передбачає суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 20 000 гривень.

Додатковою угодою №1 від 30.06.2005 року до договору №12 від 25.03.2005 року, п. 3 договору викладено у новій редакції - строк повернення встановлено до 1 липня 2006 року. Додатковою угодою №2 встановлено строк повернення до 31 грудня 2012 року, додатковою угодою №4 встановлено строк повернення до 31 грудня 2013 року та додатковою угодою №5 від 30.12.2013 року повертається до 31 грудня 2015 року.

Між сторонами було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №91 від 30 листопада 2004 року, згідно п. 1 договору сторона 1 /надалі позивач/ надає стороні 2 /надалі відповідач/ безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а сторона 2 зобовязується повернути її у встановлений договором строк тобто до 1 березня 2005 року, відповідно п.3 договору. Пункт 2 договору передбачає суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 26 000 гривень.

Додатковою угодою від 28.02.2005 року до договору №91 від 30.11.2005 року, п. 3 договору викладено у новій редакції - строк повернення встановлено до 1 липня 2005 року. Додатковою угодою №2 встановлено строк повернення до 1 липня 2006 року, додатковою угодою №3 строк повернення допомоги встановлено до 31 грудня 2012 року, додатковою угодою №5 встановлено строк повернення до 31 грудня 2013 року та додатковою угодою №6 від 30.12.2013 року повертається до 31 грудня 2015 року.

25 січня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №119, за умовами якого, сторона 1 надає стороні 2 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а сторона 2 зобовязується повернути її у встановлений договором строк тобто до 1 березня 2005 року, відповідно п.1, п.3 договору. Пункт 2 договору передбачає суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 70 000 гривень.

Додатковою угодою від 28.02.2005 року до договору №119 від 25.01.2005 року, п. 3 договору викладено у новій редакції - строк повернення встановлено до 1 липня 2005 року. Додатковою угодою №2 встановлено строк повернення до 1 липня 2006 року, додатковою угодою №3 строк повернення допомоги встановлено до 31 грудня 2012 року, додатковою угодою №5 встановлено строк повернення до 31 грудня 2013 року та додатковою угодою №6 від 30.12.2013 року повертається до 31 грудня 2015 року.

Між сторонами було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №93 від 16 грудня 2004 року, згідно п. 1 договору сторона 1 /надалі позивач/ надає стороні 2 /надалі відповідач/ безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а сторона 2 зобовязується повернути її у встановлений договором строк тобто до 1 березня 2005 року, відповідно п.3 договору. Пункт 2 договору передбачає суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 115 000 гривень.

Додатковою угодою від 28.02.2005 року до договору №93 від 16.12.2004 року, п. 3 договору викладено у новій редакції - строк повернення встановлено до 1 липня 2005 року. Додатковою угодою №2 встановлено строк повернення до 1 липня 2006 року, додатковою угодою №3 строк повернення допомоги встановлено до 31 грудня 2012 року, додатковою угодою №5 встановлено строк повернення до 31 грудня 2013 року та додатковою угодою №6 від 30.12.2013 року повертається до 31 грудня 2015 року.

29 квітня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №20, за умовами якого, сторона 1 надає стороні 2 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а сторона 2 зобовязується повернути її у встановлений договором строк тобто до 1 серпня 2005 року, відповідно п.1, п.3 договору. Пункт 2 договору передбачає суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 18 000 гривень.

Додатковою угодою №1 від 31 липня 2005 року до договору №20 від 29.04.2005 року, п. 3 договору викладено у новій редакції - строк повернення встановлено до 1 липня 2005 року. Додатковою угодою №2 встановлено строк повернення до 31 грудня 2012 року, додатковою угодою №4 встановлено строк повернення до 31 грудня 2013 року та додатковою угодою №5 від 30.12.2013 року повертається до 31 грудня 2015 року.

Між сторонами було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №84 від 18 жовтня 2004 року, згідно п. 1 договору сторона 1 /надалі позивач/ надає стороні 2 /надалі відповідач/ безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а сторона 2 зобовязується повернути її у встановлений договором строк тобто до 31 грудня 2004 року, відповідно п.3 договору. Пункт 2 договору передбачає суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 78 000 гривень.

Додатковою угодою від 30.12.2004 року до договору №84 від 18.10.2004 року, п. 3 договору викладено у новій редакції - строк повернення встановлено до 1 липня 2005 року. Додатковою угодою №2 встановлено строк повернення до 1 липня 2006 року, додатковою угодою №3 строк повернення допомоги встановлено до 31 грудня 2012 року, додатковою угодою №5 встановлено строк повернення до 31 грудня 2013 року та додатковою угодою №6 від 30.12.2013 року повертається до 31 грудня 2015 року.

28 квітня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №18, за умовами якого, сторона 1 надає стороні 2 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а сторона 2 зобовязується повернути її у встановлений договором строк тобто до 28 травня 2004 року, відповідно п.1, п.3 договору. Пункт 2 договору передбачає суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 50 000 гривень.

Додатковою угодою від 27.05.2004 року до договору №18 від 28.04.2004 року, п. 3 договору викладено у новій редакції - строк повернення встановлено до 1 липня 2005 року. Додатковою угодою №2 встановлено строк повернення до 1 липня 2006 року, додатковою угодою №3 строк повернення допомоги встановлено до 31 грудня 2012 року, додатковою угодою №5 встановлено строк повернення до 31 грудня 2013 року та додатковою угодою №6 від 30.12.2013 року повертається до 31 грудня 2015 року.

21 січня 2015 року сторонами було підписано акт звірки розрахунків, згідно якого за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 465419,30 гривень

Враховуючи ту обставину, що умовами договорів та додаткових угод було передбачено повернення допомоги 31 грудня2015 року та відсутність в матеріалах справи доказів перерахування зазначених у договорах сум, суд приходить висновку про стягнення 447 000 гривень, яка складається із зазначених у договорах №102 - 20 000 гривень; №14 50 000 гривень; №12 20 000 гривень, №91 26 000 гривень; №119 70 000 гривень; №93 115 000 гривень; №20 18 000 гривень; №84 78 000 гривень; №18 50 000 гривень.

Умовами зазначених вище договорів, а саме п.5 договору, у разі порушення стороною 2 строків повернення стороні 1 фінансової допомоги, сторона 2 сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неповернутої фінансової допомоги.

Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України і становить 1 рік від дня коли зобовязано мало бути виконано.

Враховуючи умови додаткових угод до основних договорів, сторони погодили остаточну дату повернення сум 31 січня 2015 року.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України і становить 1 рік від дня коли зобовязано мало бути виконано.

Суд, з урахуванням вищевказаних приписів чинного законодавства та заперечення відповідача, які викладені у письмовому відзиві на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на ч.2 ст.258 ЦК України.

Суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 202214 гривень.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено заявленні до стягнення суми інфляційних та річних приходить висновку, про неправильність їх нарахувань та враховуючи те, що судом доказаною сумою заборгованості визначено 447 000 гривень, з якої необхідно здійснювати нарахування так 3 % річних за період з 01.01.2016 року по 20.04.2017 року складає 17 414,73 гривень, а інфляційні за зазначений період складають 86 635,80 гривень, які підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосистема Плюс", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Теплодарводоканал" (68300, Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Кубишкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25415133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57, код ЄДРПОУ 31316718) основну заборгованість у розмірі 447 000 /чотириста сорок сім тисяч/ гривень, 3 % річних у сумі 17 417 /сімнадцять тисяч чотириста сімнадцять/ гривень 73 копійки, індекс інфляції 86 636 /вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять шість) гривень 80 копійок, витрати по сплаті судового збору у сумі 8 352 (вісім тисяч триста пятдесят дві) гривни.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 вересня 2017 р.

Суддя Г.І. Гуляк