Рішення № 68753910, 05.09.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 рокуСправа № 912/2071/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали справи № 912/2071/17

за позовом Новоукраїнського житлово-комунального підприємства

до Новоукраїнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області

про зняття арешту з рахунків

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 27.01.2017р.;

від відповідача: участі не брали;

Новоукраїнське житлово-комунальне підприємство звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Новоукраїнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про зняття арешту з розрахункових рахунків підприємства в КБ Приватбанк з покладенням судового збору на відповідача.

Ухвалою від 19.07.17 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 05.09.2017 о 16:00 год, від сторін витребувано необхідні для розгляду спору документи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 15.08.2017 №2430/0/15-17 суддю Шевчук Олену Броніславівну, в провадженні якої перебуває справа № 912/2071/17, звільнено з посади судді у звязку з поданням заяви про відставку, у звязку з чим розпорядженням керівника апарату господарського суду № 185 від 01.09.2017 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 912/2071/17, за результатами якого справу призначено судді Макаренко Т.В.

Ухвалою від 01.09.17 справу № 912/2071/17 прийнято до свого провадження суддею Макаренко Т.В.

У судовому засіданні 05.09.17 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча є належно повідомленим про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, а також норми ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу № 912/2071/17 у судовому засіданні 05.09.17 за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2007 у адміністративній справі №17/439 стягнуто з Новоукраїнського житлово-комунального підприємства на користь управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі 195274,49 грн. заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з серпня місяця 2003 р. по вересень місяць 2006 р., 23551,34 грн. фінансових санкцій та 8413,73 грн. пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

На виконання даної постанови видано виконавчий лист № 17/439 від 12.02.2007 р.

З метою примусового виконання зазначеного виконавчого листа Відділом Державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції в межах виконавчого провадження № ВП 14050336 винесено 14.09.2009 р. постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на кошти в межах суми 188834,51 грн. , що належать боржнику та містяться на рахунках: рах. № 26005052904985, рах. № 26001052917330, рах. № 26054052905140 в Кіровоградській філії ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 323583 код 23221436; а також на рахунках боржника в ОУ ВАТ "Державний ощадний банк".

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2015 у справі № 2/86 встановлено погашення позивачем вимог кредиторів у повному обсязі, провадження у справі про банкрутство Новоукраїнського ЖКП припинено.

22.06.2017 позивач звернувся до відповідача з листом № 286 з вимогою зняти арешт з розрахункових рахунків підприємства в ПАТ КБ "Приватбанк".

Листом № 5037 від 30.06.17 відповідач повідомив позивача, що згідно "Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби" п. 9.9. строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становлять 3 роки, після чого вони підлягають знищенню. Тому відсутня можливість надати уточнені відомості щодо накладення арешту на рахунок підприємства в ПАТ КБ Приватбанк.

Також у відповідь на лист позивача № 287 від 22.06.2017 відповідачем видано довідку № 5038 від 30.06.17 про те, що станом на 30.06.17 на виконанні у Новоукраїнському районному відділі державної виконавчої служби відсутні виконавчі документи щодо стягнення боргів та штрафів з Новоукраїнського ЖКП, код 23221436.

В той же час позивачем подано до матеріалів справи копію довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" № 14234429/7215376 від 26.06.2017 про те, що на рах. № 26005052904985, рах. № 26001052917330, рах. № 26054052905140 накладено арешт Відділом державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції № ВП 14050336 від 14.09.2009.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинної на даний час, у випадках, не передбачених частинами першою - четвертою цієї статті, арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Згідно зі ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016р. у разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду тощо чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтею 51 ЦПК, статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. У такому ж порядку вирішуються питання про юрисдикцію спорів за участю фізичних осіб-підприємців, якщо арешт майна повязаний з їх підприємницькою діяльністю.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. У звязку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може предявляти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі предявлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції від 22.12.2006р. - чинної станом на дату наказу господарського суду, за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно п. 8 ст. 37 в редакції від 22.12.2006р. - чинної станом на дату наказу господарського суду, виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції від 22.12.2006р. - чинної станом на дату наказу господарського суду, встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40 1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Так, як вище встановлено господарським судом, в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2007р. у справі №17/439, було накладено арешт зокрема, на рахунки боржника, а саме рах. № 26005052904985, рах. № 26001052917330, рах. № 26054052905140.

Господарському суду не надано жодних документів на підтвердження того, які дії вчинялися державним виконавцем в подальшому в межах даного виконавчого провадження.

При цьому виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2007р. у справі №17/439, за поясненнями органу ДВС, знищено.

Господарський суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч. 1, 2 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження (в діючій редакції) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно п. 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змін. та доповн.), якщо обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Таким чином, у разі, якщо порушення прав та інтересів позивача допущене внаслідок дій чи бездіяльності органів ДВС, Новоукраїнське житлово-комунальне підприємство може звернутись до Господарського суду Кіровоградської області зі скаргою на дії ДВС в межах справи, за результатами розгляду якої було відкрите виконавче провадження.

В той же час, господарський суд враховує, що згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Новоукраїнським житлово-комунальним підприємтсвом у поданому до господарського суду позову не наведено жодної норми права на підтвердження заявлених позовних вимог, так як і не надано жодних доказів на підтвердження вжиття ним заходів щодо усунення обставин, що зумовили накладення арешту на рахунки позивача.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Новоукраїнського житлово-комунального підприємтва.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 11.09.2017.

Суддя Т. В. Макаренко