Постанова № 68753318, 21.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року Справа № 910/20834/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Стратієнко Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 24.01.2017та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.03.2017У справі№ 910/20834/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртепло Черкаси"ДоПублічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"Простягнення 196823,07 грн.,за участю представників сторінвід позивача:не з'явились,від відповідача:Лебідь О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі № 910/20834/16 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 (у складі колегії суддів: Баранця О.М.-головуючого, Кропивної Л.В., Сітайло Л.Г.), позовні вимоги частково задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртепло Черкаси" 156344,24 грн. суми основного боргу, 1311,45 грн. 3 % річних, 4707,83 грн. інфляційних втрат та 2435,45 грн. витрат з оплати судового збору; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/20834/16, Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/20834/16, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судами.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртепло Черкаси" (далі - теплопостачальна організація) та Публічним акціонерним товариством "Птахофабрика "Перше травня" 22.12.2014 укладено договір про постачання теплової енергії № 457/11/291214/УТЧ (далі - договір).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 30.04.2015 до договору сторонами замінено Публічне акціонерне товариство "Птахофабрика "Перше травня" на Публічне акціонерне товариство "Птахогосподарство "Червоний прапор" в особі філії "Птахофабрика "Перше травня" ПАТ "Птахогосподарство "Червоний прапор", та внесено відповідні зміни у договір про постачання теплової енергії № 457/11/291214/УТЧ від 22.12.2014.

Найменування ПАТ "Птахогосподарство "Червоний прапор" (код ЄДРПОУ 00851519) змінено на ПАТ "Агрохолдинг Авангард" (код ЄДРПОУ 00851519).

Відповідно до пункту 1.1. договору теплопостачальна організація прийняла на себе зобов'язання в опалювальний період 2014 - 2015 рр. надати споживачу послуги: код 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води, а споживач - прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до додатку № 1 до договору послуги з теплопостачання надаються за адресами: с.Хутори, вул.Центральна, 2; с.Хутори, провул.Першотравневий, 5/1.

Відповідно до пункту 3.1. договору, ціна 1 Гкал становить 1422,80 грн. без ПДВ для споживачів з приладами обліку теплової енергії та 57,52 грн. без ПДВ за м2 опалювальної площі в місяць опалювального періоду.

Відповідно до п. 4.4. договору в кінці розрахункового місяця теплопостачальна організація надсилає споживачу акт приймання-передачі теплової енергії за фактичну спожиту теплову енергію протягом розрахункового місяця та рахунок на наступний місяць, скоригований на суму авансового платежу, який залишився на кінець розрахункового місяця.

На виконання умов договору сторонами договору підписано акти приймання-передачі теплової енергії № 112 від 23.10.2015 на суму 1504,57 грн., № 126 від 23.11.2015 на суму 3331,56 грн., № 142 від 24.12.2015 на суму 25334,55 грн., № 4 від 25.01.2016 на суму 60302,92 грн., № 28 від 24.02.2016 на суму 47265,59 грн.

Вказані акти підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено печатками сторін, тому місцевим господарським судом правомірно прийнято в якості належних доказів на підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Акт приймання-теплової енергії за березень 2016 року на суму 29009,30 грн. та № 54 за квітень 2016 року на суму 9595,75 грн. не підписано споживачем.

Відповідно до п. 4.7 договору споживач зобов'язується протягом двох календарних днів, від дати надання теплопостачальною організацією акта приймання-передачі теплової енергії, підписати акт приймання-передавання теплової енергії. У разі не підписання споживачем та не надання мотивованої відмови від підписання акта приймання передачі теплової енергії протягом трьох календарних днів, акт вважається погодженим і підписаним сторонами.

Позивачем на адресу філії "Птахофабрика "Перше травня" ПАТ "Птахогосподарство "Червоний прапор" 22.07.2016 направлено для підписання акти приймання-теплової енергії за березень 2016 року на суму 29009,30 грн. та за квітень 2016 року на суму 9595,75 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.07.2016 та фіскальним чеком від 22.07.2016.

В матеріалах справи відсутні докази направлення мотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі теплової енергії за березень 2016 року та квітень 2016 року на адресу позивача у зв'язку з чим місцевий господарський суд на підставі положень п. 4.7. договору дійшов до правильного висновку, що зазначені акти є належними доказами, які підтверджують обсяг споживання теплової енергії.

У період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року позивачем надано послуги на загальну суму 176344,24 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 811 від 29.01.2016 від споживача надійшла оплата за надані послуги в розмірі 20000,00 грн. Неоплаченими залишилися послуги на суму 156344,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судами встановлено, що відповідно до п. 4.2. договору споживач має вносити на рахунок теплопостачальної організації за 30 календарних днів до початку опалювального сезону аванс у розмірі планового місячного нарахування на підставі рахунку теплопостачальної організації, для забезпечення виконання обов'язків згідно з п. 1.1. Договору.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що споживач протягом опалювального сезону сплачує аванс у розмірі планового місячного нарахування за 30 календарних днів до початку кожного опалювального місяця на підставі рахунку, наданого теплопостачальною організацією.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунків на оплату авансу у розмірі планового місячного нарахування, а умовами договору не передбачено іншого терміну проведення остаточних розрахунків за надані комунальні послуги, суди дійшли до правильного висновку, що відповідач зобов'язаний оплатити надані комунальні послуги у строк, встановлений статтею 18, 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення ", згідно з якою плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Законом визначено термін оплати послуг, зазначених у договорі, тому суди дійшли до правильного висновку, що настав строк для оплати послуг.

Відповідно до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судами встановлено, що відповідачем доказів оплати наданих комунальних послуг не надано у зв'язку з чим суди дійшли до правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 156344,24 грн. суми боргу підлягають задоволенню.

Суди дійшли до правильного висновку: посилання відповідача на те, що позивач неправомірно застосував нові тарифи на теплову енергію, оскільки нові тарифи відповідно до рішення Хутірської сільської ради №1-6 від 12.11.2015 до відома споживачів не доведено, а вказане рішення не оприлюднене спростовуються матеріалами справи, оскільки тарифи, затверджені рішенням Хутірської сільської ради № 1-6 від 12.11.2015 опубліковано в друкованому органі масової інформації Черкаської районної державної адміністрації, районної ради "Сільські обрії" № 50 від 18.12.2015.

Крім цього, вартість комунальних послуг розрахована за тарифами, встановленими в рішенні Хутірської сільської ради № 1-6 від 12.11.2015, зазначена в актах за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року, які підписані споживачем без зауважень.

У зв'язку з порушення відповідачем строків оплати комунальних послуг позивач нарахував 29518,32 грн. пені, 7957,33 грн. інфляційних втрат, 3003,18 грн. 3 % річних за загальний період з 01.09.2015 по 28.08.2016.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що відповідно до акта №112 від 23.10.2015 у жовтні 2015 року вартість комунальних послуг склала 1504,57 грн. у зв'язку з чим прострочення має місце з 21.11.2015 по 28.01.2016, оскільки 29.01.2016 відповідно до платіжного доручення № 811 від 29.01.2016 відповідачем здійснено оплату.

Відповідно до акта №126 від 23.11.2015 у листопаді 2015 року вартість комунальних послуг склала 3331,56 грн. у зв'язку з чим прострочення має місце з 21.12.2015 по 28.01.2016, оскільки 29.01.2016 відповідно до платіжного доручення № 811 від 29.01.2016 відповідачем здійснено оплату.

Відповідно до акта № 142 від 24.12.2015 у грудні 2015 року вартість комунальних послуг склала 25334,55 грн.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних та інфляції з суми боргу за грудень 2015 року 17878,27 грн. за період з 01.11.2015 по 29.01.2016. Прострочення має місце з 21.01.2016 позивач має право на нарахування 3 % та інфляції за період з 21.01.2016 по 28.01.2016, оскільки 29.01.2016 відповідно до платіжного доручення №811 від 29.01.2016 відповідачем здійснено оплату.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних та інфляції з суми боргу за грудень 2015 року 10170,68 грн. за період з 29.01.2016 по 30.04.2016.

Відповідно до акта № 4 від 25.01.2016 у січні 2016 року вартість комунальних послуг склала 60302,92 грн. у зв'язку з чим прострочення має місце з 21.02.2016 по 29.05.2016 в межах періоду зазначеного позивачем в розрахунку.

Відповідно до акта № 28 від 24.02.2016 у лютому 2016 року вартість комунальних послуг склала 47265,59 грн. у зв'язку з чим прострочення має місце з 21.03.2016 по 29.06.2016 в межах періоду зазначеного позивачем в розрахунку. Відповідно до акта № 48 у березні 2016 року вартість комунальних послуг склала 29009,30 грн. у зв'язку з чим прострочення має місце з 21.04.2016 по 30.07.2016.

Відповідно до акта № 54 у квітні 2016 року вартість комунальних послуг склала 9595,75 грн. у зв'язку з чим прострочення має місце з 21.05.2016 по 28.08.2016.

За правильним перерахунком суду першої інстанції розмір 3 % річних склав 1311,45 грн. у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню розмірі 1311,45 грн.

За правильним перерахунком суду розмір інфляційних втрат склав 4707,83 грн. з урахуванням того, що у розрахунок мають включатися періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) та якщо період прострочення має місце з с 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 29518,32 грн. пені.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судами встановлено, що відповідно до п. 4.9. договору, у разі несвоєчасної оплати рахунків за використану теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, на момент оформлення платіжного доручення, за кожний день прострочки в оплаті від нарахованої суми.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що сторонами передбачена відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату рахунків за використану теплову енергію, враховуючи, що позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунків на оплату теплової енергії, суди дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/20834/16 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами справи. Таким чином рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/20834/16 Господарського суду міста Києва підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/20834/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді: Карабань В.Я. Стратієнко Л.В.