Постанова № 68752974, 21.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року Справа № 902/473/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Стратієнко Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Прокуратури Рівненської областіна ухвалу та постановуГосподарського суду Вінницької області від 06.04.2017 Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2017у справі№ 902/473/16 Господарського суду Вінницької областіза позовомЗаступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго"ДоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4Про стягнення 50356,03 грн,за участю представників від стягувача: від прокуратурине з'явились, Максіменцева Н.О.,від боржника:не з'явились,від органу виконання рішень: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.04.2017 у справі № 902/473/16 (у складі колегії суддів: Колбасова Ф.Ф.-головуючого, Міліціанова Р.В., Тісецького С.С.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 902/473/16 (у складі колегії суддів: Розізнана І.В.-головуючого, Огороднік К.М., Демянчук Ю.Г.), відмовлено в задоволенні скарги Заступника прокурора Вінницької області на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.04.2017 у справі № 902/473/16 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 902/473/16, Прокуратура Рівненської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.04.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 902/473/16, і прийняти нове рішення про задоволення скарги Заступника прокурора Вінницької області на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора та перевіривши застосування норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.09.2016 у справі № 902/473/16 частково задоволено позов Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави - Вінницької міської ради в особі комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго"; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 23709, 02 грн. основного боргу, 737, 38 грн. 3% річних, 7781, 35 грн. інфляційних втрат, 6748, 12 грн. пені; стягнуто з ОСОБА_4 на користь прокуратури Вінницької області 1061, 87 грн. відшкодування витрат з оплати судового збору; в позові в частині стягнення 1571, 08 грн. 3% річних та 9809, 08 грн. інфляційних втрат відмовлено.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Вінницької області 17.10.2016 видано судовий наказ № 902/473/16, яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 23709, 02 грн. основного боргу, 737, 38 грн. 3% річних, 7781, 35 грн. інфляційних втрат, 6748, 12 грн. пені.

Прокуратурою Вінницької області 19.01.2017 подано до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Вінницької області № 902/473/16 від 17.10.2016.

Старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області за результатами розгляду заяви прокуратури Вінницької області про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського Вінницької області № 902/473/16 від 17.10.2016 відповідно до положень п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" 23.01.2017 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у зв'язку з несплатою стягувачем (КП "Вінницяміськтеплоенерго") авансового внеску.

Заступник прокурора Вінницької області звернувся до Господарського суду Вінницької області зі скаргою, в якій просить визнати незаконним рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниці відкрити виконавче провадження та розпочати примусове виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 29.09.2016 у справі № 902/473/16.

Обґрунтовуючи скаргу, заявник зазначає, що інтереси держави у справі № 902/473/16 представляла прокуратура Вінницької області, тому прокуратурою подано до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 17.10.2016. Повідомленням від 23.01.2017 старшим державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з несплатою стягувачем авансового внеску. Заявник вважає такі дії державного виконавця незаконними, та такими, що порушують право прокурора брати участь у виконавчому провадженні та право на пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 набрав чинності 05.10.2016.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Судами встановлено, що прокуратурою Вінницької області подано до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/473/16 від 17.10.2016.

За наслідками розгляду відповідної заяви старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 23.01.2017 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з несплатою стягувачем - КП "Вінницяміськтеплоенерго" авансового внеску відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 29 ГПК України передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, якщо господарським судом прийнято до розгляду позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави, державний орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних відносинах, набуває статусу позивача. Ця норма кореспондується з нормою ст. 21 ГПК України відповідно до якої позивачами є підприємства та організації, в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Такий державний орган наділено процесуальними правами, наданими позивачу ст. 22 ГПК України. Господарський процесуальний кодекс України не містить обмежень щодо процесуальних прав державного органу, який виступає позивачем у справі, порушеній за позовом прокурора. Процесуальні права такого позивача не можуть бути обмежені прокурором, який подав позов в інтересах держави. Частиною 2 ст. 2 ГПК України передбачено, що у разі відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. В такому випадку прокурор набуває статусу позивача, тобто наділяється усіма правами позивача, передбаченими ст. 22 ГПК та іншими нормами ГПК України.

Судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що Заступник прокурора Вінницької області звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави - Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго". Тобто Комунальне підприємство "Вінницяміськтеплоенерго" Вінницької міської ради, як орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних відносинах набув у даному випадку статусу позивача у справі та в подальшому відповідно до наказу Господарського суду Вінницької області № 902/473/16 від 17.10.2016 статусу стягувача.

Беручи до уваги, що Комунальне підприємство "Вінницяміськтеплоенерго", як і його засновник - Вінницька міська рада не є державними органами та не звільнені від сплати авансового внеску відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження прокурор повинен був до такої заяви долучити документ про сплату стягувачем авансового внеску, тому суди дійшли до правильного висновку, що дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо винесення повідомлення від 23.01.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання наказу суду є правомірними.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.04.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 902/473/16 Господарського суду Вінницької області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами справи.

Таким чином ухвала Господарського суду Вінницької області від 06.04.2017 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 902/473/16 Господарського суду Вінницької області підлягають залишенню без змін

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.04.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 902/473/16 Господарського суду Вінницької області залишити без змін, а касаційну скаргу Прокуратури Рівненської області залишити без задоволення.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Нєсвєтова Н.М. Стратієнко Л.В.