Ухвала суду № 68752390, 11.09.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

Справа № 822/2244/17

11 вересня 2017 року

м. Вінниця

Суддя-доповідач Вінницького апеляційного адміністративного суду Біла Л.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання нечинною постанови ДВС,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.

Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог статтей 185-187 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з наступних підстав.

Згідно з ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно розміри та ставки судового збору встановлюються згідно із ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір в сумі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 визначений у сумі 1600 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704 грн., натомість відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 1600 грн.

Таким чином, апелянту необхідно доплатити судовий збір у сумі 896 грн. (1600-704) за подання апеляційної скарги.

За таких обставин, в порушення вимог ч. 6 ст. 187 КАС України, в силу якої до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, апелянтом не надано належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому розмірі.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач, оскаржуючи ухвалу суду від 10 серпня 2017 року, направив апеляційну скаргу до суду першої інстанції 01 вересня 2017 року.

Поряд з апеляційною скаргою, позивач заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання апелянт посилався на те, що з оскаржуваним рішенням ознайомився лише 30 серпня 2017 року, що об'єктивно позбавило його можливості подати апеляційну скаргу у визначений строк. Належних доказів на підтвердження наведеної обставини апелянтом суду не надано.

Суд вважає таке клопотання необґрунтованим, виходячи з наступних мотивів.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

З прецедентного права Європейського Суду вбачається, що "право на суд", з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, у рішенні Європейського суду з справ людини у справі "Пономарьов проти України" Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо у справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Таким чином, розглянувши мотиви клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає таке клопотання необґрунтованим, а причини пропуску процесуального строку неповажними.

За змістом частини 4 статті 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає підстави пропуску строку апеляційного оскарження, вказані апелянтом в апеляційній скарзі, не підтвердженими належними доказами, що не надає можливості встановити їх поважність, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без руху.

На підставі зазначеного, керуючись ч. 1 ст. 108, ч.2 ст.186, ч.3, 4 ст.189 КАС України,

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання нечинною постанови ДВС залишити без руху.

2. Запропонувати апелянту протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати суду апеляційної інстанції докази на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження та докази сплати судового збору у визначеному розмірі.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 212 КАС України.

Суддя-доповідач Біла Л.М.