Постанова № 68751179, 08.09.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1276/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) , в якій просив:

- стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 7 грн. 34 коп.;

- стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1754 грн. 60 коп.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що 25.01.2014 року, в день його звільнення з посади старшого ревізора інспектора Кременчуцької ОДПІ, відповідачем не була здійснена виплата всіх належних йому сум. Заробітна плата в розмірі 1 223 грн. 96 коп. була йому нарахована й виплачена лише 11.03.2014 року. Враховуючи те, що відповідачем порушений строк розрахунку із звільненим працівником, позивач наполягав на наявності обов`язку відповідача сплатити йому компенсацію втрати частини заробітної плати у зв"язку з інфляцією в розмірі 7 грн. 34 коп., та сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1 754 грн. 60 коп.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі (а.с. 18).

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У письмових запереченнях, поданих суду, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 вчасно, у день звільнення, 25 січня 2014 року, була виплачена заборгованість по заробітній платі та аванс - всього 1 053 грн. 40 коп. Виплата ж премії в сумі 1 223 грн. 96 коп. була здійснена згідно наказу № 7 від 24.02.2014 року - відповідно до Положення про преміювання посадових осіб та працівників Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, затвердженого наказом Кременчуцької ОДПІ від 31.12.2013 року № 1946 "Про облікову політику". Ці нормативні документи передбачали здійснення преміювання працівників щомісячно за підсумками роботи у попередньому періоді. Оскільки, нарахування премії здійснено у наступному місяці на підставі результатів роботи в попередньому місяці й відповідно до вимог зазначеного Положення, то порушень з боку відповідача не було допущено. Отже, підстав для стягнення заявлених ОСОБА_1 у позові сум - немає.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вказані норми, а також на частину 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Кременчуцькій ОДПІ, займаючи посаду старшого державного ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту, з 28 листопада 2013 року по 25 січня 2014 року (а.с. 11-12).

25 січня 2014 року наказом від 21.01.2014 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за власним бажанням (а.с. 12).

З виписки по рахунку клієнта ПАТ "КБ ПриватБанк", ОСОБА_1, вбачається, що 11 березня 2014 року на картковий рахунок позивача від Кременчуцької ОДПІ надійшли кошти з повідомленням "зарплата" в сумі 1 223 грн. 96 коп. (а.с. 13).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Кременчуцькою ОДПІ відповідно до наказу № 7 від 24.02.2014 року "Про преміювання працівників Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області" ОСОБА_1 перерахована премія за підсумками роботи за січень 2014 року в сумі 1 223 грн. 96 коп. (а.с. 35-39).

Враховуючи те, що позивач був звільнений ще 25 січня 2014 року, а премія нарахована лише 11 березня 2014 року, ОСОБА_1 вважав, що він має право вимагати від відповідача сплатити йому компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи оцінку позовній вимозі про стягнення з Кременчуцької ОДПІ компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому суд виходить з того, що дана норма (ст.116 КЗпП України) має безумовний пріоритет над внутрішніми нормативними актами Кременчуцької ОДПІ, в тому числі Положенням про преміювання посадових осіб та працівників Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

Тому суд не приймає до уваги пояснення відповідача про те, що він діяв у відповідності зі власним Положенням. Преміальні виплати є складовою частиною заробітної плати і у будь-якому разі повинні були бути виплачені особі в день її звільнення - з огляду на імперативну норму ст. 116 КЗпП України, яка не містить будь-яких винятків. Тому суд констатує порушення з боку Кременчуцької ОДПІ вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Несвоєчасна виплата цієї частини заробітної плати позивача потягла за собою втрати для нього за рахунок підвищення індексу зростання цін, компенсація яких передбачена національним законодавством.

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Судом встановлено, та не спростовано відповідачем той факт, що позивачу, звільненому зі служби 25.01.2014 року, було здійснено нарахування премії тоді, коли він вже не працював у Кременчуцькій ОДПІ, а саме: 11.03.2014 року.

Враховуючи те, що ці кошти були виплачені позивачу зі затримкою з 25.01.2014 року по 11.03.2014 року, з огляду на положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації становить 7 грн 34 коп., та вираховується наступним чином:

1223, 96 грн. (вчасно невиплачена премія) * 100,60% (індекс інфляції) = 1231,30 грн.(добуток).

1231,30 грн. - 1223, 96 грн. = 7, 34 грн.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У своєму рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 7 грн. 34 коп. підлягає задоволенню і на неї не поширюється будь-який строк звернення до суду.

Надаючи оцінку позовній вимозі про стягнення з Кременчуцької ОДПІ середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд не знаходить підстав для задоволення цієї позовної вимоги з огляду на те, що за наслідком розгляду справи судом встановлено, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Так, у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Враховуючи норму частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно зазначити, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, для звернення працівника до суду з заявою про вирішення публічного спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено місячний строк, що обраховується з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Позивач стверджував у позові, що про порушення строку виплати належних йому сум він дізнався 21.07.2017 року. Однак доказів на підтвердження зазначеного ним не додано.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що додана позивачем виписка ПАТ "КБ ПриватБанк" про нараховані йому кошти датована 02.02.2017 року (а.с. 13). Крім того, з такої виписки видно, що позивач отримані від Кременчуцької ОДПІ 11.03.2014 року кошти перерахував на свій інший рахунок ще 10.11.2014 року.

Тобто, про наявність отриманих зі запізненням коштів ОСОБА_1 знав щонайменше ще 10.11.2014 року, коли перераховував їх на інший рахунок. З доданої позивачем до матеріалів справи виписки по рахунку вбачається, що виписку банку про нараховані кошти він отримав 02.02.2017 року, а до суду звернувся лише 07.08.2017 року. Тобто, позивачем у будь-якому разі порушений місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

У суду відсутні дані, які свідчили б про наявність будь-яких перешкод для позивача для звернення до суду із позовом.

Позивачем не надано доказів того, що про своє порушене право він дізнався 21.07.2017 року, а також не доведено наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду. З матеріалів справи суд також не знаходить таких причин.

Правова позиція Верховного суду України про відсутність обмежень будь-яким строком на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що міститься у рішенні від 26.10.2016 року № 6-1395цс16, та на яку посилається позивач у своєму адміністративному позові, не може бути застосована під час розгляду даного адміністративного позову. Верховним судом України у справі № 6-1395цс16 досліджувались інші обставини, ніж ті, які досліджуються під час розгляду позову ОСОБА_1, а саме: вирішувались питання щодо законності звільнення з роботи, порушення права на переважне залишення на роботі, поновлення на роботі; стягнення з відповідача всіх належних виплат незаконно звільненому працівникові.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з Кременчуцької ОДПІ середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає залишенню без розгляду.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 700 грн., здійснених ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України, для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

За змістом статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати на правову допомогу, належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні обґрунтованого розміру гонорару, беруться до уваги обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги.

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень частини 1 статті 12, частини 1 статті 6 та статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в поєднанні з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (що може бути сформований і в електронному виді) на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

На підтвердження отримання правової допомоги позивачем додана лише незавірена копія квитанції № 28 від 02.08.2017 року про оплату гонорару 700 грн адвокату Олійник Л.М. за складання позовної заяви.

Однак не додано ані ордеру адвоката про надання правової допомоги, ані договору (витягу з договору) про надання правової допомоги, ані акту виконаних робіт, ані копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю відповідної особи.

Таким чином, неможливо встановити ні предмету договору, ні ціни договору, з якого питання і в яких обсягах та в які строки сторони домовилися про надання правової допомоги. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заявлені до стягнення витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача у зв`язку з їх недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 7 грн. 34 коп. (сім гривень тридцять чотири копійки).

Позовну вимогу щодо стягнення з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - залишити без розгляду.

У стягненні витрат на правову допомогу відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.С. Шевяков