Постанова № 68750880, 30.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року м.Київ № 810/709/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Касьянової О.В., в присутності

представників сторін:

від позивача - Попічко Р.Р., Суворов В.В.,

від відповідача - Трухін А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

до Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - позивач, ДК "Укрспецекспорт",) з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Київська митниця ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Державної фіскальної служби, оформлене як Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.10.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.10.2016 представником ДК «Укрспецекспорт» було подано до Київської митниці ДФС попередню митну декларацію ІМ 51 ЕЕ від 19.10.2016 № 110000000/2016/925592 для оформлення пропуску 15 насосів НП-160Д на митну територію України.

Водночас, за результатом розгляду поданих позивачем для митного оформлення документів уповноваженою особою контролюючого органу було встановлено відсутність дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового призначення та подвійного використання, у зв'язку з чим прийнято рішення про відмову у пропуску зазначеного вантажу через митний кордон України та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125120105/2016/00458.

У свою чергу, позивач категорично не погоджується з зазначеними у рішенні доводами митного органу, оскільки вони не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Звертав увагу суду, що нормами чинного законодавства, зокрема, Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» не передбачено обов'язку декларанта надавати органам доходів і зборів дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного використання.

Разом з цим, позивач також зауважив, що на момент подання вказаної попередньої митної декларації ІМ 51 ЕЕ від 19.10.2016 № 110000000/2016/925592 повітряне перевезення вантажу, було завершено, вантаж знаходився на митному складі під митним контролем з 16.10.2016. Подальше перевезення вантажу повинно було здійснюватись автомобільним транспортом.

За вказаних обставин, позивач вважає, що рішення контролюючого органу, оформлене як картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125120105/2016/00458 від 20.10.2016 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/709/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили позов задовольнити. Разом з цим, надали суду письмові пояснення, відповідно до змісту яких акцентували увагу суду, що положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 690-р "Про вдосконалення механізму здійснення контролю за міжнародними повітряними перевезеннями товарів військового призначення та подвійного використання", на яке полилається відповідач в обґрунтування своєї правової позиції суперечать нормам Митного кодексу України, що є неприпустимим відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України.

Крім того, представники позивача у судовому засіданні також зазначили, що неправомірне затримання митницею вантажу позивача призвело до понесення значних витрат підприємства на зберігання товарів на складі в період одержання запитуваного дозволу, а також ризик зриву зобов'язань Компанії за умовами контракту № USE 16/2-145-К/КЕ-15 від 19.11.2015

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративного позову не визнав, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що згідно з оформленою попередньою митною декларацією, в митному режимі переробки на митній території України з подальшим їх зворотнім поверненням було відправлено товар, що відноситься до категорії товарів військового призначення та подвійного використання.

Переміщення зазначених видів товарів підпадає під дію державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання.

Відповідно до п.5 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 690-р «Про вдосконалення механізму здійснення контролю за міжнародними повітряними перевезеннями товарів військового призначення та подвійного використання» Держмитслужба забезпечує оформлення необхідних документів для здійснення міжнародних перевезень товарів військового призначення та подвійного використання тільки за наявності відповідних дозволів Держекспортконтролю та Мінтрансу.

З огляду на зазначене, відповідач стверджує, що дозвіл на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового призначення та подвійного використання є обов'язковим документом для пропуску товарів на митну територію України.

Водночас, оскільки позивачем не було подано для митного оформлення зазначеного документу, Київська митниця ДФС правомірно прийняла рішення про відмову у пропуску вказаних товарів через митний кордон України.

Разом з цим, представник відповідача звертав увагу суду, що у подальшому позивач отримав відповідний дозвіл, а тому твердження ДК "Укрспецекспорт" про неправомірність дій митниці є безпідставними та необгрунтованими, оскільки Державіаслужба не видає відповідні дозволи за відсутності на те законодавчих підстав.

За наведених обставин, представник відповідача у судовому засіданні стверджвав, що оскаржуване рішення прийнято контролюючим органом з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, відповідно до умов контракту № USE 16/2-145-К/КЕ-15 від 19.11.2015 в аеропорт «Бориспіль» на адресу ДК «Укрспецекспорт» надійшов вантаж з Китаю, а саме: 15 насосів НП-160 Д в режимі переробки на митній території України.

16.10.2016 зазначений товар було розміщено на складі тимчасового зберігання у міжнародному пункті пропуску «Бориспіль-аеропорт», що підтверджується даними наявної у матеріалах справи авіанакладної № 569-13926216 та зазначають сторони в адміністративному позові та запереченнях на адміністративний позов.

На підставі наявних у справі доказів та пояснень сторін, судом встановлено, що у подальшому даний товар повинен був прослідувати митною територією України з Київської митниці ДФС (митний пост «Бориспіль-аеропорт») до Дніпровською митниці ДФС автомобільним транспортом.

19.10.2016 Дніпропетровською митницею ДФС було оформлено попередню митну декларацію № 110000000/2016/925592 типу «ІМ 51ЕЕ».

З метою оформлення пропуску вказаного товару на митну територію України представником позивача 20.10.2016 було подано до Київської митниці ДФС наступні документи:

- попередня митна декларація № 110000000/2016/925592 від 19.10.2016 (а.с.58-59);

- авіанакладна № 569-13926216 від 12.10.2016 (а.с.65-66) ;

- проформа-інвойс №75 від 30.09.2016 (а.с.60-61);

- висновок Державної служби експортного контролю України № 28633200 від 09.06.2016 (а.с.64);

- документи перевізника ТОВ «АТЗТ «Транссервіс» (а.с. 70-76).

На підставі даних митної декларації Київською митницею ДФС було встановлено, що товар, який було відправлено в митному режимі переробки на митній території України з подальшим його зворотнім поверненням відносяться до категорії товарів військового призначення та подвійного використання.

Разом з цим, за результатом розгляду поданих представником ДК «Укрспецекспорт» документів, відповідачем було встановлено відсутність дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового призначення та подвійного використання, що є обов'язковим для пропуску товарів на митну територію України відповідної категорії.

З огляду на зазначене, відповідачем 20.10.2016 було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125120105/2016/00458.

Надалі, позивач надав до Київської митниці ДФС відповідний дозвіл Державної авіаційної служби України від 25.10.2016 № 10.1.6-5-688/16 та 27.10.2016 вантаж було пропущено на митну територію України.

Проте, вважаючи рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного Кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Згідно з частиною 1 статті 3 Митного Кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Приписами статті 318 Митного кодексу України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу, а також інших законів України та передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України (пункт 1 частини 1 статті 336 Митного кодексу України).

Органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом (частина 1 статті 334 Митного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні повітряним транспортом:

а) стандартний документ перевізника, передбачений укладеними відповідно до закону міжнародними договорами в галузі цивільної авіації (генеральна декларація);

б) документи, що містять відомості про товари, які перевозяться на борту (вантажні відомості, авіаційні вантажні накладні);

в) документ, що містить відомості про припаси (бортові припаси) та про кількість припасів (бортових припасів), завантажених на борт судна та вивантажених з нього;

г) транспортні (перевізні) документи;

ґ) комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться;

д) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

е) відомості про знаки національної належності та реєстраційні знаки судна, номер рейсу, маршрут польоту, пункт вильоту та пункт прибуття судна;

є) відомості про найменування підприємства (організації, установи), що експлуатує судно, та кількість членів екіпажу;

ж) список пасажирів із зазначенням їх кількості на судні, прізвищ та ініціалів, пунктів посадки та висадки; відомості щодо багажу пасажирів (пасажирська відомість);

з) найменування товарів, номери вантажних накладних, кількість місць за кожною накладною, пунктів завантаження та пунктів вивантаження товарів;

и) відомості про наявність (відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, наявні у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини.

Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень).

Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 197 Митного кодексу України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та їх митне оформлення здійснюються органами доходів і зборів на підставі отриманих з використанням засобів інформаційних технологій документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органам доходів і зборів передбачено законами України.

Переліки таких товарів (із зазначенням їх опису та коду згідно з УКТ ЗЕД), а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу з використанням засобів інформаційних технологій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, позивачем були подані до Київської митниці ДФС відповідні документи з метою оформлення пропуску на митну територію України товару, що відноситься до категорії товарів військового призначення та подвійного використання.

Діяльність, пов'язану з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання регулює Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02.2003 № 549-IV.

Згідно з приписами статті 5 цього Закону методами здійснення державного експортного контролю є здійснення митного контролю та митного оформлення товарів відповідно до законодавства.

При цьому, статтею 21 вказаного Закону передбачено, що митне оформлення та митний контроль товарів здійснюються в порядку, передбаченому Митним кодексом України.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що митний контроль за переміщенням через митний кордон України товарів військового призначення та подвійного використання має відбуватись у відповідності до вимог Митного кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу, що нормами Митного кодексу України, а також Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» вимог щодо необхідності надання вантажоодержувачем для митного оформлення пропуску на митну територію України товарів військового призначення та подвійного використання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового призначення та подвійного використання - не встановлено.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення та заперечень відповідача, митний орган в обґрунтування правомірності прийнятого рішення посилається на пункт 5 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму здійснення контролю за міжнародними повітряними перевезеннями товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 листопада 2003 № 690-р.

Суд звертає увагу, що вказаною нормою встановлено обов'язок адміністрації Держприкордонслужби та Держмитслужбі забезпечувати оформлення необхідних документів для здійснення міжнародних перевезень товарів військового призначення та подвійного використання тільки за наявності відповідних дозволів Держекспортконтролю та Мінтрансу. При цьому, жодних вимог щодо необхідності оформлення саме дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового призначення та подвійного використання зазначений нормативно-правовий акт не містить.

У свою чергу, суд зауважує, що позивачем було надано для митного оформлення, крім інших документів, визначених статтею 335 Митного кодексу України, висновок Держекспортконтролю, який є підставою для прийняття товару до митного оформлення.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» висновок - документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на тимчасове ввезення або вивезення товарів чи їх транзит та інше, в той час дозвіл - документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на експорт чи імпорт товарів.

Отже, з наведеного вбачається, що у даному випадку саме висновок Держекспортконтролю є належним документом який надає право на тимчасове ввезення товарів військового призначення та подвійного використання на територію України.

При цьому, як вбачається з наявного у матеріалах справи листа ДФС України «Про розгляд скарги» від 11.01.2017 № 322/8/99-99-18-03-03-15 суб'эктом владних повноважень роз'яснено позивачу, що згідно з пунктом 3.1 Протоколу засідання Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при РНБОУ від 09.12.2016 № 53 Державіаслужбі доручено прискорити розроблення та внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 690-р "Про вдосконалення механізму здійснення контролю за міжнародними повітряними перевезеннями товарів військового призначення та подвійного використання" та до 1 лютого 2017 року проінформувати Міжвідомчу комісію.

Водночас, станом на час розгляду справи жодних змін до вказаного нормативно-правового акта не внесено.

Щодо посилання відповідача на «Порядок оформлення вильоту повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2001 № 447 (далі - Порядок № 447), суд зазначає про таке.

Як вбачається з пункту 1.1. зазначений Порядок розроблений відповідно до Указу Президента України від 18.10.2000 № 1143/2000 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 вересня 2000 року "Про стан авіаційного транспорту та авіаційної промисловості України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 690-р з метою упорядкування повітряних перевезень товарів військового та подвійного призначення.

Водночас, пунктом 1.2 цього Порядку встановлено, що його дія поширюється на експлуатантів цивільної авіації, які зайняті перевезенням товарів військового та подвійного призначення.

При цьому, як зазначає митний орган у запереченнях на позов та передбачено пунктом 1.4 Порядку № 447 експлуатант - юридична особа, що експлуатує повітряні судна та пропонує свої послуги в цій галузі; повітряний перевізник - будь-яка юридична або фізична особа, яка виконує повітряні перевезення і має права експлуатанта авіаційної техніки.

У свою чергу, відповідач вказує про те, що у даному випадку повітряним перевізником, що здійснював перевезення відповідного товару є «МАУ», рейс PS 288, літак В-767.

Таким чином, з наведеного вбачається, що вимоги зазначеного Порядку повинні застосовуватись до авіаційної компанії «МАУ» як експлуатанта цивільної авіації, що був зайнятий перевезенням товарів військового та подвійного призначення.

Разом з цим, суд також зазначає, що згідно з приписами розділу 2 Порядку № 447 дозвіл на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення є необхідним виключно для оформлення вильоту повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення.

Для отримання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення заявником подаються до Державіаслужби України такі документи та інформація: у разі здійснення перевезення в Україну або в третіх країнах:

заява авіаперевізника або вантажоодержувача (на офіційному бланку за підписом керівника) на ім'я директора Державіаслужби України для отримання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення. У заяві має бути така інформація:

місцезнаходження та номери контактних телефонів заявника;

інформація про вантаж та про умови перевезення товарів військового та подвійного призначення (назва, характер та кількість вантажу, ім'я й адреса вантажоодержувача, реквізити контрактів на поставку та дозволів державних органів виконавчої влади, згідно з якими здійснюється перевезення);

маршрут перевезення (аеропорти відправлення, призначення, запасні та проміжні аеродроми, аеродроми технічних посадок чи перевантаження/зберігання);

терміни перевезення, назва авіаперевізника, номер рейсу, тип повітряного судна.

До заяви додаються: засвідчена печаткою заявника копія дозволу чи висновку Державної служби експортного контролю України.

Водночас, як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, станом на час прийняття оскаржуваного рішення вантаж (товари військового та подвійного призначення) вже надійшов на митну територію України та знаходився під митним контролем, що свідчить про нівелювання вимоги про необхідність надання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення, оскільки повітряне судно вже вилетіло та здійснило перевезення вантажу відправленого на адресу позивача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги Київської митниці Державної фіскальної служби про необхідність подання ДК "Укрспецекспорт" на стадії оформлення пропуску товарів на митну територію України дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що дозвіл на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення позивачем все ж таки було отримано, в той час як Державіаслужба не видає відповідні дозволи за відсутності на те законних підстав, суд зазначає наступне.

Оформлення Державіаслужбою відповідних дозволів передбачено Порядком № 447, а тому оформлення цих дозволів є обов'язком Державіаслужби у разі виконання повітряних перевезень товарів військового та подвійного призначення як із України так і в Україну.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Державіаслужби № 1.22-528 від 21.01.2016, що був долучений представником відповідача до матеріалів справи.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з вимогами Порядку № 447 підставою для відмови у наданні дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення є виявлення недостовірної інформації у поданих документах.

З огляду на зазначене та враховуючи, що Державіаслужбою не було встановлено недостовірної інформації у поданих вантажоодержувачем (позивачем) документах, вказані доводи суб'єкта владних повноважень не приймаються судом до уваги, оскільки підстави для відмови Державіаслужбою в оформленні відповідного дозволу в даному випадку були відсутні.

Разом з цим, суд звертає увагу, що як вже зазначалось, митний контроль здійснюється шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

У свою чергу, приписами статті 335 Митного кодексу України, а також нормами спеціальних законів, що регулюють спірні правовідносини не встановлено вимог щодо необхідності надання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення.

Судом встановлено, що будь-яких інших зауважень щодо поданих позивачем до митного оформлення документів, зокрема недотримання вимог статті 335 Митного кодексу України, відповідачем встановлено не було.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене твердження також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Статтею 8 Митного кодексу України визначено принципи здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

В ході розгляду справи митним органом не надано доказів того, що документи, подані вантажоодержувачем для митного пропуску товару на територію України є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, судом не встановлено обставин, а відповідачем не доведено суду законних та обґрунтованих підстав для витребовування у декларанта дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимога Київської митниці ДФС про витребування у ДК «Укрспецекспорт» дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення для пропуску товару на митну територію України є необґрунтованим та протиправним.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, судом встановлено, що оскаржуване рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.10.2016 прийнято відповідачем за відсутності законних на те підстав, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

Проте, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосуваних контролюючим органом норм законодавства, а відтак, не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на зазначене та враховуючи достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125120105/2016/00458 від 20.10.2016.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 червня 2017 р.