Постанова № 6875049, 10.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.11.09Справа №2а-11445/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого судді Котаревої Г.М. ,

при секретарі Дрягіні В.П.,

за участю представників сторін:

від позивача - не зявився,

від відповідача - Краснопьорова В.А., представник за довір. № 15 від 17.01.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой

про стягнення заборгованості

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Джанкой АР Крим (далі - відповідач) про стягнення суми невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1. у розмірі 3381,04 грн.

Позивач у судове засідання не зявився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності його представника, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилась, надала заперечення на адміністративний позов. У заперечені на адміністративний позов відповідач проти позову заперечував у повному обсязі та зазначив, що відповідно до Закону України “Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності” від 22.02.2001 року Фонд здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), потерпілим на виробництві до 01.04.2001р. з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому законом порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати. Щодо порядку, на який посилається позивач, то останнім визначений порядок проведення звірки на підставі особових справ потерпілих, тобто справ, які є в Фонді, у зв'язку з чим відділення Фонду соціального страхування на підставі особових справ потерпілих перевірило списки осіб, яким виплати соціального страхування проведені за рахунок Пенсійного Фонду України, та відповідно підписало Акти щомісячних звірок, тобто визначило загальну суму витрат, які підлягають відшкодуванню. По особам, по яких справи в відділенні Фонду відсутні, та по яких страхові випадки сталися на території інших країн СНД, Фонд не зобовязаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати у звязку з виплатою пенсій, тому позовні вимоги є необґрунтованими. На підставі зазначеного вище, відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо зобовязання відповідача, який є також субєктом владних повноважень, прийняти до відшкодування витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суд зобовязаний встановити чи діяли позивач та відповідач на підставі закону, чи являються їх дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач підписали акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період квітень - вересень 2009 р.

Загальна сума розбіжностей за виплатами та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період квітень - вересень 2009 р. складає 184836,96 грн., оскільки, згідно з Актами звірки за квітень 2009 р. позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 68 осіб в сумі 36461,46 грн., за висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой АРК сума, що підлягає відшкодуванню складає 5877,22 грн. (а.с. 8-9); за травень 2009 р. позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 66 осіб в сумі 36491,18 грн., за висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой АРК сума, що підлягає відшкодуванню складає 5848,67 грн. (а.с. 10-11); за червень 2009 р. позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 66 осіб в сумі 36933,03 грн., за висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой АРК сума, що підлягає відшкодуванню складає 6233,08 грн. (а.с. 12-13); за липень 2009 р. позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 67 осіб в сумі 36216,07 грн., за висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой АРК сума, що підлягає відшкодуванню складає 5814,34 грн. (а.с. 14-15); за серпень 2009 р. позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 67 осіб в сумі 35672,07 грн., за висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой АРК сума, що підлягає відшкодуванню складає 5722,54 грн. (а.с. 16-17); за вересень 2009 р. позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 69 осіб в сумі 39929,29 грн., за висновками ж виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой АРК сума, що підлягає відшкодуванню складає 7370,29 грн. (а.с. 18).

Судом встановлено, що розбіжності в розмірі 3381,04 грн. виникли, у тому числі, в результаті незгоди відповідача відшкодовувати виплату пенсії ОСОБА_1, з яких 422,52 грн. є основним розміром пенсії, 128,28 цільова допомога на прожиття, 2755,50 грн. - державна адресна допомога, 66,10 грн. - підвищення до пенсії, встановлене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 р. N 198, 8,64 грн. - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій та (а.с. 6-7).

Судом була перевірена наявність підстав для відшкодування УПФУ в Джанкойському районі АР Крим витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1. та встановлено наступне.

Пенсія ОСОБА_1. була призначена первинно за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві в 1984 році, що підтверджується матеріалами справи.

Підставою для призначення пенсії за інвалідністю ОСОБА_1. є акт № 1 від 05.04.1984 р. про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким він 05.04.1984 р. в радгоспі "Зарічний", Джанкойський район, АР Крим отримав трудове каліцтво в наслідок нещасного випадку на виробництві (а.с. 25-26).

Витягом із акту огляду у МСЕК № 754 до довідки серії КРМ-Р-82 № 048156 ОСОБА_1. встановлена 3 група інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с. 27).

Згідно з довідкою № 975 від 09.11.2009 р. відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой АР Крим ОСОБА_1 в якості потерпілого не зареєстрований, її справа роботодавцем до Фонду не надавалась.

Судом встановлено, що неприйняті до заліку витрати на виплату пенсій ОСОБА_1. Абдурахманівні не були включені відповідачем до Акту щомісячної звірки у звязку з тим, що у відповідача відсутня особова справа потерпілого, що є підставою для відмови у розумінні ч. 2 ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які спричинили втрату працездатності”.

Відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі по тексту - Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

За змістом частини 2 статті 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 81 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Але суд враховує, що обовязок Фонду відшкодовувати витрати позивачу, повязані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2272-IIІ від 22.02.2001 року.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілий ОСОБА_1, документи якого документи якої не передані до Фонду, продовжує отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, які понесені позивачем у звязку з виплатою таких пенсій являються обґрунтованими, тому вони підлягають відшкодуванню відповідачем.

Крім того, посилання позивача та відповідача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, являється необґрунтованим.

Пунктами 6 та 7 Порядку визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.

Суд зазначає, що зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Відповідно до вимог Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачу суму основного розміру пенсії ОСОБА_1. за період квітень - вересень 2009 р. в розмірі 422,52 грн., суму цільової допомоги на прожиття в розмірі 128,28 грн. та понесені позивачем витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності та цільової допомоги на прожиття в сумі 8,64 грн., що підтверджується розрахунком суми позовних вимог, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується відшкодування державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 р. N 198, судом встановлено наступне.

Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення” N 1788-XII від 05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Так, відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 р. N 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» з метою здійснення заходів щодо соціального захисту громадян та підтримання їх купівельної спроможності з урахуванням зростання цін Кабінетом Міністрів України встановлено у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 грн., з 1 липня його збільшено до 14,2 грн., а з 1 жовтня - до 28,4 грн.

Але відповідно до ч. 3 статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 та підвищення до пенсії, встановлене Постановою КМУ від 11.03.2009 р. N 198 не включається.

Отже суд приходить до висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 та Постанови КМУ від 11.03.2009 р. N 198 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який визначає обовязки саме органів Пенсійного фонду України.

Суд не бере до уваги доводи позивача, що оскаржувані адресна допомога та підвищення до пенсії, встановлене Постановою КМУ від 11.03.2009 р. N 198 у даному випадку включаються до основного розміру пенсії і повинні відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах, оскільки з викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів. Даний перелік є вичерпним, державна адресна допомога до пенсії та підвищення до пенсії, встановлене Постановою КМУ від 11.03.2009 р. N 198 до нього не входять.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога та підвищення до пенсії, встановлене Постановою КМУ від 11.03.2009 р. N 198 є самостійними видами пенсійних виплат та виплачуються пенсіонеру окрім інших видів виплат.

Таким чином, судом встановлено, що відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги та підвищення до пенсії, встановленого Постановою КМУ від 11.03.2009 р. N 198 ОСОБА_1.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність в кошторисі коштів на виплату основного розміру пенсії, виплату цільової допомоги на прожиття, відшкодування витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності та цільової допомоги на прожиття ОСОБА_1. за період квітень - вересень 2009 р. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року.

Відповідно до ч. 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Суд зазначає, що позивачем в позовній заяві обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач просить зобовязати відповідача прийняти до відшкодування витрати понесені на виплату державної адресної допомоги, замість вимог про стягнення з відповідача зазначених витрат. Зазначені позивачем в адміністративному позові вимоги не відповідають змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат.

З огляду на зазначене вище, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного розміру пенсії, цільової допомоги на прожиття, витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності та цільової допомоги на прожиття ОСОБА_1. за період квітень - вересень 2009 р.

У судовому засіданні 10 листопада 2009 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 13 листопада 2009 р.

Керуючись статтями 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відділеннявиконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой АРК (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Інтернаціональна, 48, р/р 37170040200105 в Джанкойському відділенні Державного казначейства, МФО 824026, ЄДРПОУ 25872043) на користь Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК (96100, АРК, м. Джанкой, вул. Леніна, 8, р/р 25601010045001 у КРУ “Державний ощадний банк України” м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 20727218) суми основного розміру пенсії, цільової допомоги на прожиття, витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності та цільової допомоги на прожиття ОСОБА_1 за період квітень - вересень 2009 р. в розмірі 429,18 грн.

3. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Котарева Г.М.