Постанова № 68750423, 31.08.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 р.Справа №804/3923/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення помилково сплаченого податку, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2015 року №699-17 про визначення суми транспортного податку за 2015 рік у розмірі 25000 грн.;

- стягнення суми помилково сплаченого транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

- 15.06.2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №699-17, яким позивачу винесено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.;

- позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, зазначаючи, що на момент винесення оскарженого рішення норми в Україні та м. Дніпро не було встановлено транспортного податку. В Україні транспортний податок був запроваджений з 01.01.2015 року, з моменту набрання чинності положень Закону України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» на підставі пункту 1 розділу II Закону України №71-VІІІ від 28.12.2014;

- рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» вперше установлений на території м. Дніпропетровська транспортний податок (абзацу 2 частини 1 Рішення №7/60 від 28.01.2015 року), рішення вступило в силу з моменту його опублікування;

- норма Податкового кодексу України про оподаткування легкових автомобілів, які є об'єктами оподаткування набула чинності в Україні з 1 січня 2015 року, а для міста Дніпропетровська з 28.01.2015 року - моменту встановлення податку органом місцевого самоврядування - Дніпропетровською міською радою;

- застосування контролюючим органом положень Закон України № 71-VІІІ від 28.12.2014, яким встановлений «Транспортний податок» з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду - 01.01.2016-31.12.2016 року;

- також рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви N923759/03 та N937943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Представник позивача клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням:

- у власності позивача перебуває легковий автомобіль Dodge Durango з об'ємом двигуна 3604 куб. см., зареєстрований у встановленому законом порядку 07.04.2014 року, а отже у відповідності до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 є об'єктом оподаткування;

- позивач зазначає, що адміністрування транспортного податку з урахуванням вимог підпункту 12.3.4 пункт 12.3 статті 12 Податкового кодексу України можливе лише з 2016 року через прийняття Дніпропетровською міською радою рішення про встановлення транспортного податку після 15.07.2014 року з даним твердженням відповідач не погоджується ;

- рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста у складі податку на майно установлений транспортний податок, коло платників податків, зазначено, що об'єкт, база оподаткування, ставка податку, податковий період, порядки обчислення суми податку тощо визначаються згідно Податкового кодексу України;

- в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими згідно з Податкового кодексу України, норма підпункту 12.3.5 є спеціальною. У зв'язку з цим транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 ПК, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України;

- з доводами позивача щодо необхідності врахування судом рішень Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заявка № 3 ,766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) відповідач не погоджується оскільки, Європейський суд в своєму рішенні сам зазначає, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів».

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровано 03.04.2014 року легковий транспортний засіб - легковий автомобіль Dodge Durango, білого кольору, об'єм двигуна 3604 куб. см., номер шасі НОМЕР_1, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.9).

15 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення-рішення №699-17, яким ОСОБА_3 визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. (а.с.10).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

1. Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Особливістю розгляду заявленого спору є оскарження 20.06.2017 року платником податку у судовому порядку податкового повідомлення-рішення, яке до дати звернення до суду послідовно було узгоджено, оплачено та відкликано, а також одночасне заявлення позовних вимог про стягнення з державного бюджету сум помилково сплаченого податку.

Так, відповідно до пункту 37.2 статті 37 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

2 липня 2015 року квитанцією №13 позивач самостійно оплатила визначене контролюючим органом грошове зобов'язання в розмірі 25000 грн. із призначенням платежу «транспортний податок з фіз.осіб, ОСОБА_3» (а.с.11).

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (стаття 38 Податкового кодексу України).

Узгоджені грошові зобов'язання сплачені самостійно платником податків у 2015 році, що є виконанням податкового обов'язку.

Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків.

Таким чином, у зв'язку самостійним погашенням податкового боргу, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення є відкликаним, у зв'язку із чим відсутня можливість його скасування в судовому порядку, а погашене грошове зобов'язання не може вважатись неузгодженим у ретроспективному порядку.

2. Умови повернення помилково сплачених грошових зобов'язань врегульовані статтею 43 Податкового кодексу України, зокрема, помилково сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику тільки відповідно до цієї статті.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Таким чином, позивач поза межами процедури, встановленої статтею 43 Податкового кодексу України, намагається повернути суми погашеного податкового зобов'язання, заявляючи про помилковість добровільного погашення податкового боргу.

Поряд із цим, на думку суду вказана помилковість сплати транспортного податку відсутня, оскільки позивачем добровільно виконаний податковий обов'язок відповідно до вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене, підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

3. Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність підстав для визначення контролюючим органом транспортного податку за 2015 рік, що є обов'язком суду щодо надання оцінки головним аргументам сторін у справі, відповідно до правових позицій Європейського Суду, суд зазначає наступне.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України, та введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» вирішено викласти певні пункти рішення у новій редакції, а саме установити на території міста, зокрема, транспортній податок, визначивши об'єкт оподаткування, платників податку, податковий період та інші обов'язкові елементи транспортного податку згідно зі статтями 46-49, 267 Податкового кодексу України.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно із статтею 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

При цьому, пунктами 10.2 та 10.3 статті 10 Податкового кодексу України прямо визначені особливості установлення місцевих податків:

- 10.2. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю);

- 10.3. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Таким чином, пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України законодавець прямо передбачив обов'язковість установлення органом місцевого самоврядування, зокрема, транспортного податку та плати за землю, розділивши при цьому різновиди податку на майно в залежності від об'єкту оподаткування.

Повноваження Верховної Ради України та міських рад щодо податків та зборів встановлені статтею 12 Податкового кодексу України.

Так, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає:

- перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад;

- положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів, а саме такі елементи податку як платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку; податкові пільги та порядок їх застосування.

Повноваження міських рад щодо прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів та особливості справляння таких податків визначені пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, зокрема:

- встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1);

- при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2);

- копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.3).

Вирішальним для оцінки доводів позивача уявляється надання оцінки пункту 10.2 статті 10 та підпунктам 12.3.4., 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у їх системному зв'язку, а саме, відповідно до:

- підпункту 12.3.4: рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом;

- підпункту 12.3.5: у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Таким чином, підпункт 12.3.5 пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України прямо встановлює особливості установлення, встановлення та справляння відповідних місцевих податків, які є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу.

Це стосується саме транспортного податку, обов'язковість якого прямо визначена пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України - у разі не прийняття рішення про встановлення транспортного податку, такий податок до прийняття рішення справляється виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, транспортний податок установлений Верховною Радою України як обов'язковий податок, який справляється у мінімальних ставках незалежно від прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Особливістю застосування підпункту 12.3.5 пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України буде також необхідність додержання при цьому вимог щодо офіційного оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування, оскільки офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України.

Отже, прийняття рішення місцевою радою в такому випадку прямо пов'язано із його юридичною здатністю набуття статусу нормативно-правового акту та правомірністю бути застосованим у відповідних правовідносинах. Та до вказаного часу мають застосовуватись норми Податкового кодексу України, а не такого рішення.

При цьому, суд не вбачає порушення контролюючим органом частин 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Встановлені обмеження застосовуються виключно до тих законів України або їх окремих положень, які зменшують надходження до бюджету та/або збільшують витрати бюджету. Оскільки, транспортний податок, введений з 01.01.2015 року, є саме новим податком та збільшує надходження до бюджету, наведена норма Бюджетного кодексу України та вищевказані правила щодо прийняття законів, не застосовуються до нових податків, які збільшують надходження бюджету.

Зазначена правова позиція відповідає висновку Вищого адміністративного суду, викладеному у постанові від 28 вересня 2016 року по справі К/800/10935/16 (№826/18692/15).

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення помилково сплаченого податку - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14 серпня 2017 року.

Суддя І.О. Верба