Ухвала суду № 68747217, 06.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3044/17 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/3494/17 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 4 06.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

06 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Журби С.О., Яворського М.А.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

у проваджені Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії.

У березні 2017 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам проводити будівельні роботи щодо об'єкту будівництва, що знаходиться на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_1, (кадастрові номери земельних ділянок - НОМЕР_1 НОМЕР_2).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_2 проводити будівельні роботи щодо об'єкту будівництва, що знаходиться на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_1, (кадастрові номери земельних ділянок - НОМЕР_1 НОМЕР_2).

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою скасувати заходи забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зокрема зазначає, що забезпечення позову в межах провадження по справі, яке підлягає закриттю, є недоречним, а заходи забезпечення підлягають скасуванню. Так, на його думку, спір, який виник між сторонами, є публічно-правовим та не підлягає розгляду у суді в порядку цивільного судочинства. Крім того, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що на спірні земельні ділянки вже накладено арешт ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 151 ЦПК України невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони обґрунтовані і відповідають вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За змістом ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись з позовом до ОСОБА_2, Державна архітектурно-будівельна інспекція України зобов'язати знести багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_2, (кадастрові номери земельних ділянок - НОМЕР_1 НОМЕР_2).

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України просив заборонити проводити будівельні роботи на земельних ділянках, що є предметом позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку задовольнивши заяву про забезпечення позову.

Доводи ОСОБА_2 про те, що арешт на спірні земельні ділянки вже було накладено ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року є необґрунтованими, оскільки відповідно зазначеної ухвали арешт на спірні земельні ділянки накладено в рамках кримінального провадження №42016110000000600, яке не має відношення до заявленого позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання вчинити дії.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції вимог цивільного процесуального законодавства при відкритті провадження у даній справі, вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки питання підвідомчості не може бути предметом розгляду суду при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленої судом ухвали, апеляційна скарга в собі не містить.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 308, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: