Рішення № 68747, 26.07.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.06 Справа № 3/71.

Судова колегія у складі суддів Доманської М.Л. - головуючої, Лісовицького Є.А., Яресько Б.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Луганськвуглепоставка", м. Луганськ

до ДВАТ "ш. Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля", смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області

про стягнення 884333 грн. 40 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –Зоріна О.М. (дов. від 30.12.05 № 03/3-785),

від відповідача –не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 655040 грн. 20 коп., інфляційних нарахувань –183422 грн. 44 коп., 3 % річних –45870 грн. 76 коп..

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зданому до суду 14.03.06, зазначає про необхідність уточнення позивачем позовних вимог, оскільки інфляційні нарахування та 3% річних нараховані з моменту укладення договору, а вимога про виконання зобов’язань була пред’явлена позивачем відповідачеві лише у березні 2004.

За заявою від 15.06.06 № 15-382юр представник позивача за довіреністю від 21.03.06 № 03/3-123 заявив про зменшення розміру позовних вимог на 53284 грн. 80 коп. в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, та просить суд стягнути з відповідача 831048 грн. 60 коп. (у тому числі 655040 грн. 20 коп.-основний борг, інфляційні нарахування –138213 грн. 48 коп., 3% річних –37794 грн. 92 коп.).

За заявою від 19.06.06 № 15-юр представник позивача за довіреністю від 21.03.06 № 03/3-123 заявив про зменшення розміру позовних вимог на 57259 грн. 91 коп. в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, та просить суд стягнути з відповідача 827073 грн. 49 коп. (у тому числі 655040 грн. 20 коп.-основний борг, інфляційні нарахування –134938 грн. 28 коп., 3% річних –37095 грн. 01 коп.).

Заявою від 25.07.06 № 15-470 юр, зданою до суду 26.07.06, позивач в порядку ст.ст.22, 78 ГПК України відмовився від позовних вимог на суму 59144 грн. 27 коп., у тому числі: в частині стягнення інфляційних нарахувань - на суму 48484 грн. 16 коп. та в частині стягнення 3 % річних - на суму 10660 грн. 11 коп., зазначаючи, що з наслідками часткової відмови від позову ознайомлений, та просить суд не брати до уваги раніше надані заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.06.06 № 15-382юр та від 19.06.06 № 15-юр та стягнути з відповідача 655040 грн. 20 коп.- основного боргу за договором від 05.08.03 № 15-011-1п, інфляційні нарахування –134938 грн. 28 коп., 3 % річних –35210 грн. 65 коп..

Відповідач у відзивах на позовну заяву, зданих до суду 11.04.06, 13.06.06 та 16.06.06, проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

- за актом звірення взаємних розрахунків сторін від 12.05.05 врегульоване сторонами звернуте сальдо складало 833510 грн. 30 коп., неврегульована сума складала –54906 грн. 10 коп.;

- 01.06.05 між сторонами у справі укладена Угода про припинення господарських зобов’язань заліком зустрічних вимог на врегульовану сторонами суму -833510 грн. 30 коп.;

- питання щодо заявленої у позові заборгованості вирішене сторонами, оскільки у вказаному акті звірення від 12.05.05 зазначалась і ця заборгованість відповідача перед ВП „Луганськвуглепоставка” (відособленим підрозділом позивача у справі), яка увійшла до схеми проведення вказаного заліку зустрічних вимог;

- вказана Угода про припинення господарських зобов’язань заліком зустрічних вимог від 01.06.05 є правочином, який передбачає припинення зобов’язань та виникнення нових прав та обов’язків (обов’язок відповідача погасити залишок заборгованості у встановлені строки та право позивача вимагати виконання даного обов’язку відповідачем);

- відповідач не здійснював проведення даної Угоди від 01.06.05 у бухгалтерському обліку, чекаючи проведення його у бухгалтерському обліку позивача у справі; погляди сторін у справі щодо проведення даної Угоди у бухгалтерському обліку суттєво відрізняються, тому проведення даної Угоди було здійснено відповідачем у одноособовому порядку;

- відношення відповідача у справі та ВП „Луганськвуглепоставка” ДП „Луганськвугілля” , що розглядаються у даній справі були врегульовані 01.06.05; зобов’язання відповідача, викладені позивачем у позовних вимогах, були погашені при укладенні вказаної Угоди;

- Угода базувалась на даних бухгалтерському обліку сторін у справі станом на 12.05.05 (акт звірення від 12.05.05) .

Доповненням до відзиву, зданим до суду 07.07.06, відповідач просить у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що за актом виконання зобов’язань від 29.08.03 за договором поруки від 05.08.03 № 15-011-1п, який є підставою позовних вимог, відповідач погасив заборгованість позивачеві у сумі 1104000 грн. за договором від 31.12.01.№ 15-223, за яким станом на 01.08.03 існувала заборгованість позивача перед відповідачем у сумі 1331479 грн. 84 коп., тобто боргу відповідача перед позивачем за від 05.08.03 № 15-011-1п немає.

За клопотанням сторін ухвалою господарського суду Луганської області від 20.04.06 по справі № 3/71 строк розгляду даної справи було продовжено до 21.06.06 включно.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 21.06.06 для розгляду справи № 3/71 призначено колегію у складі суддів Доманської М.Л. - головуючої, Лісовицького Є.А., Яресько Б.В..

Дослідивши обставини справи, додатково надані матеріали, вислухавши представника позивача, суд прийшов до наступного.

Вищевказані заяви представника позивача від 15.06.06 № 15-382юр та від 19.06.06 № 15-юр про зменшення розміру позовних вимог суд не приймає до уваги, враховуючи заяву позивача від 25.07.06 № 15-471юр, а також те, що представнику позивача, яким підписані ці заяви не надано повноважень щодо зменшення розміру позовних вимог за довіреністю від 21.03.06 № 03/3-123. Тобто ці заяви представника позивача не приймаються судом як такі, що суперечать ст.22 ГПК України, заявлені особою без відповідних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВП „Луганськвуглепоставка” ДП „Луганськвугілля”, відповідачем у справі та Луганською філією ТОВ „Луганське енергетичне об’єднання” укладено договір поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п (а.с.6), за умовами якого “Поручитель” (ВП „Луганськвуглепоставка” ДП „Луганськвугілля” –далі - позивач) зобов’язався перед „Кредитором” (Луганською філією ТОВ „Луганське енергетичне об’єднання”) виконати зобов’язання „Боржника” (відповідача у справі), що виникли при виконанні договору від 11.07.02 № 7001 у сумі 1108000 грн., а „Боржник” зобов’язався компенсувати „Поручителю” фактичні матеріальні витрати, що виникли у процесі реалізації даного договору на підставі оригінальних документів, що підтверджують виконання зобов’язань перед Кредитором.

З матеріалів справи вбачається, що “Поручитель” виконав свої зобов’язання за вказаним договором, погасив заборгованість „Боржника” за договором від 11.07.02 № 7001 у сумі 1104000 грн..

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України (ст.165 ЦК УРСР), якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вищевказаним договором від 05.08.03 № 15-011-1п не встановлений строк виконання боржником (відповідачем у справі) обов’язку щодо оплати (компенсації фактичних матеріальних витрат, що виникли у процесі реалізації даного договору), тому відповідно до ст.530 ЦК України позивачем на адресу відповідача надіслана претензія від 02.03.04 № 15-125юр щодо оплати у семиденний термін боргу у сумі 661873 грн. 49 коп., у тому числі 661641 грн. 58 коп. –боргу за договором поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі своєчасно та у повному обсязі з позивачем не розрахувався, у зв»язку з чим за останнім утворилась заборгованість перед позивачем, з якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь - 655040 грн. 20 коп..

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні нарахування –134938 грн. 28 коп., 3% річних –35210 грн. 65 коп..

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобов’язання сторін ґрунтуються на умовах договору поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Виконання позивачем свого зобов’язання за договором поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п на суму 1104000 грн. підтверджено матеріалами справи, у тому числі платіжним дорученням від 07.08.03 № 1 на суму 1400000 грн., листом позивача у справі до ТОВ „Луганське енергетичне об’єднання”, за яким позивач просить ТОВ „Луганське енергетичне об’єднання” з перерахованої суми –1400000 грн. віднести на погашення зобов’язання відповідача за спожиту електроенергію згідно з договором №15-011-1п - 1104000 грн., та актом виконання зобов’язань від 29.08.03 (а.с.10) між ВП „Луганськвуглепоставка” ДП „Луганськвугілля”, відповідачем у справі та Луганською філією ТОВ „Луганське енергетичне об’єднання” по договору поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п.

Як зазначалось вище, договором від 05.08.03 № 15-011-1п не встановлений строк виконання боржником (відповідачем у справі) обов’язку щодо оплати (компенсації фактичних матеріальних витрат, що виникли у процесі реалізації даного договору), тому відповідно до ст.530 ЦК України позивачем на адресу відповідача надіслана претензія від 02.03.04 № 15-125юр щодо оплати у семиденний термін боргу у сумі 661873 грн. 49 коп., у тому числі 661641 грн. 58 коп. –боргу за договором поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п. Вказана претензія надіслана відповідачеві 04.03.05, про що свідчить фіскальний чек, наданий до суду позивачем 11.04.06.

З матеріалів справи вбачається, що вказана претензія отримана відповідачем та визнана у повному обсязі на суму 661873 грн. 49 коп. (у тому числі 661641 грн. 58 коп. – боргу за договором поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п) за відповіддю на претензію від 18.03.04 № 02-212 (а.с.13).

З вищевказаного вбачається, що за відповідачем виникло грошове зобов’язання на суму 661641 грн. 58 коп. за договором поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п, яке 18.03.04 було у повному обсязі визнане відповідачем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору і вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п у сумі 655040 грн. 20 коп.. Позовні вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у тому числі актом звірення взаємних розрахунків сторін від 10.03.06 (наданим до суду 16.06.06), за яким відповідач визнав свій борг перед позивачем за договором від 05.08.03 № 15-011-1п лише у сумі 653181 грн. 95 коп., при цьому не надавши до суду належних доказів погашення боргу після 18.03.04, коли визнавав заборгованість перед позивачем за цим договором у сумі 661641 грн. 58 коп. (а.с.13). За п.2.5 договору від 05.08.03 № 15-011-1п сторони домовились, що за їх згодою допускається компенсувати витрати „Поручителя” при виконанні цього договору шляхом проведення взаємозаліку заборгованості, що повинно бути оформлено сторонами шляхом підписання акту проведення взаємозаліку. Такого акту взаємозаліку сторонами до суду також не надано.

З врахуванням вищевказаного та відповідно до ст.625 ЦК України, позивач правомірно та обґрунтовано заявив до стягнення інфляційні нарахування –134938 грн. 28 коп. та 3% річних –35210 грн. 65 коп. за період прострочення платежу (з 18.03.04 по 31.12.05 - за уточненим розрахунком, наданим позивачем до суду 26.07.06).

За таких обставин, позов підлягає до задоволення частково, у сумі 655040 грн. 20 коп. - основного боргу за договором від 05.08.03 № 15-011-1п, інфляційних нарахувань –134938 грн. 28 коп. та 3% річних –35210 грн. 65 коп..

Як зазначалось вище, заявою від 25.07.06 № 15-470 юр, зданою до суду 26.07.06, позивач в порядку ст.22, 78 ГПК України відмовився від позовних вимог на суму 59144 грн. 27 коп., у тому числі: в частині стягнення інфляційних нарахувань - на суму 48484 грн. 16 коп. та в частині стягнення 3 % річних - на суму 10660 грн. 11 коп., зазначаючи, що з наслідками часткової відмови від позову ознайомлений.

Згідно зі ст.ст. 22, 78 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову, а суд прийняти відмову від позову за умови, що ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та законні інтереси. Позивач ознайомлений з правовими наслідками часткової відмови від позову. Вказана заява не порушує права та законні інтереси інших осіб, у тому числі відповідача у справі. З огляду на наведене вказана заява про часткову відмову від позову прийнята судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення інфляційних нарахувань - на суму 48484 грн. 16 коп. та в частині стягнення 3 % річних - на суму 10660 грн. 11 коп., слід припинити відповідно до п.4 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Заперечення відповідача за відзивами та доповненнями до відзиву відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що за актом виконання зобов’язань від 29.08.03 за договором поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п відповідач погасив заборгованість позивачеві у сумі 1104000 грн., також не приймається судом до уваги, оскільки за цим актом (а.с.10) сторони за договором поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п встановили, що „Поручитель” (позивач) перерахував грошові кошти, виконавши зобов’язання „Боржника” (відповідача) перед „Кредитором” (ТОВ „Луганське енергетичне об’єднання”) за договором від 11.07.02 № 7001 у сумі 1104000 грн., платіжне доручення від 07.08.03 № 1 (частково); „Кредитор” погасив заборгованість „Боржника” за договором від 21.04.02 № 7001 у сумі 1104000 грн.; „Боржник” (відповідач) погашає заборгованість „Поручителю” (позивачеві) у сумі 1104000 грн. за договором від 31.12.01 № 15-223.

Як вбачається з матеріалів справи, за вказаним договором від 31.12.01 № 15-223 відповідач зобов’язався відвантажувати вугілля Управлінню „Луганськвуглепоставка” –відособленому структурному підрозділу ДХК „Луганськвугілля” (правонаступником якої в частині прав та обов’язків відособленого структурного підрозділу є позивач у справі), а останній здійснювати його оплату на умовах цього договору.

За таких обставин, зі змісту вказаного акту виконання зобов’язань від 29.08.03 вбачається, що відповідач повинен погасити заборгованість позивачеві за договором від 31.12.01 № 15-223 на суму 1104000 грн., що позивач виконав своє зобов”язання перед відповідачем за договором поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п, але не вбачається що відповідач вже виконав своє зобов”язання перед позивачем за договором поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що 01.06.05 між сторонами у справі укладена Угода про припинення господарських зобов’язань заліком зустрічних вимог на врегульовану сторонами суму - 833510 грн. 30 коп. та питання щодо заявленої у позові заборгованості вирішене сторонами, оскільки у акті звірення від 12.05.05 зазначалась і ця заборгованість відповідача перед ВП „Луганськвуглепоставка” (відособленим підрозділом позивача у справі), яка увійшла до схеми проведення вказаного заліку зустрічних вимог. У акті звірення від 12.05.05 сторони у справі не зазначали відповідних договорів, за якими виникла заборгованість, що відображена у цьому акті звірення взаємних розрахунків сторін. В Угоді про припинення господарських зобов’язань заліком зустрічних вимог від 01.06.05, яка надана до суду відповідачем 11.04.06, також сторонами у справі не зазначено за якими саме договорами виникла заборгованість щодо якої сторони домовляються провести залік зустрічних вимог. По-перше, неможливо зробити висновок про однорідність цих вимог, строк їх виконання, що необхідно з’ясовувати при припиненні зобов’язань заліком за змістом ст. 601 ЦК України. По-друге, з цієї Угоди між сторонами у справі від 01.06.05 не вбачається, що сторони домовились щодо припиненні зобов’язань заліком у тому числі за договором поручительства від 05.08.03 № 15-011-1п та на яку саме суму.

За п.2.5 договору від 05.08.03 № 15-011-1п сторони домовились, що за згодою „Поручителя” (позивача) та „Боржника” (відповідача) допускається компенсувати витрати „Поручителя” при виконанні цього договору шляхом проведення взаємозаліку заборгованості, що повинно бути оформлено сторонами шляхом підписання акту проведення взаємозаліку. Такого акту проведення взаємозаліку сторонами до суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, п.4 ст.80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ДВАТ "ш. Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля", Луганська область, Лутугинський район, смт. Білоріченський, код 00176897,

на користь ДП «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул..Лермонтова, 1 В, код 32473323, борг у сумі 655040 грн. 20 коп., інфляційні нарахування –134938 грн. 28 коп., 3% річних –35210 грн. 65 коп., витрати по державному миту –8251 грн. 89 коп. та 110 грн. 11 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачеві після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі щодо решти позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення –28.07.06.

Суддя М.Л.Доманська

Суддя Є.А. Лісовицький

Суддя Б.В. Яресько