Ухвала суду № 68746195, 06.09.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/2603/16-ц Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 110741, 68 доларів США заборгованості за кредитним договором, що за курсом НБУ станом на 01.03.2016 року становить 2999992,11 грн. Позов обґрунтовано тим, що 27.09.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZRZ0GA0004109, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 29750,00 доларів США з кінцевим строком повернення кредитних коштів 26.09.2027 року. Внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань станом на 01.03.2016 року утворилася заборгованість в сумі 110741,68 доларів США, з яких: 25240,07 доларів США - заборгованості за кредитом, 27308,61 доларів США - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 4246,00 доларів США - заборгованості за комісією, 53947,00 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 03 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Банк звернувся до суду із позовом з пропуском строку позовної давності, оскільки 30.01.2017 року відповідач здійснила платіж на часткове погашення кредиту, відтак, своїми діями перервала строк позовної давності та фактично визнала заборгованість перед Банком. Окрім того, договір укладено на строк - до 26.09.2027 року, він не є розірваним або припиненим, а тому правовідносини між сторонами тривають.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27 вересня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у вигляді не поновлювальної лінії № ZRZ0GA0004109, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 29750,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця від сплати у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту із визначенням щомісячного платежу у сумі 305,12 доларів США у період сплати з 20 по 25 число кожного місяця, та з кінцевим строком повернення кредитних коштів 26.09.2027 року (а.с 8-10).

У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору № ZRZ0GA0004109 від 27.09.2007 року станом на 23.01.2009 року утворилася заборгованість у розмірі 25309, 25 доларів США. Оскільки зазначений кредитний договір забезпечений іпотекою, то у січні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 листопада 2009 року позов банку задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRZ0GA0004109 від 27.09.2009 року в сумі 25309, 25 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с. 60).

Рішення суду від 30.11.2009 року не виконано (а.с.144).

04.10.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» вдруге звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26 січня 2011 року позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивач подав заяву про це (а.с.64).

У березні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 в сумі 110741,68 доларів США, з яких: 25240,07 доларів США - заборгованості за кредитом, 27308,61 доларів США - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 4246,00 доларів США - заборгованості за комісією, 53947,00 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в задоволенні позову повинно бути відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду поза межами позовної давності, про застосування якої заявив представник відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення ? невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони визначили як строк дії договору ? до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором (пункт 5.1кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту ? до 27 вересня 2027року (пункт 7.1. кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячний платіж в сумі 305,12дол. США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, період сплати з 20 по 25 число кожного місяця (пункт 7.1. кредитного договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору ? до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 ? 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У зазначеній справі встановлено, що згідно із умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору у фіксованій сумі (305,12 дол. США), куди входить заборгованість за кредитом та проценти за користування ним, винагорода.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів за його користування повинне здійснюватись позичальником щомісячно рівними частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Матеріалами зазначеної справи підтверджено, що черговий платіж на погашення кредитної заборгованості та процентів ОСОБА_1 здійснила 30.10.2008 року. Наступний черговий платіж мав бути проведений у період з 20 по 25 листопада 2008 року, однак жодного платежу на погашення кредитної заборгованості та процентів в подальшому здійснено не було.

Проте у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення кредиту банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.

Так, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30.11.2009 року підтверджується задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRZ0GA0004109 від 27.09.2009 року в сумі 25309, 25 доларів США, а ухвалою цього ж суду від 26.01.2011 року за позовом банку від 04.10.2010 року підтверджується залишення без розгляду вимог банку до ОСОБА_1 та поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, пред'явивши вимоги до боржника та поручителів про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за його користування та пені, кредитор змінив строк виконання зобов'язання.

Наведена правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року (справа №6-990цс15), яка є обов'язковою для судів загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права відповідно до ст.360-7 ЦПК України.

Встановивши, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом до боржника з пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи в апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що 30.01.2017 року ОСОБА_1 перервала строк позовної давності, здійснивши платіж у сумі 5655, 64 доларів США, таким чином визнала наявність боргу, колегією суддів не враховуються, оскільки в суді апеляційної інстанції представник Банку пояснив, що зазначені платежі ОСОБА_5 не здійснювала.

Окрім того встановлено, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості із відповідача 18.03.2016 року, тобто поза межами позовної давності, а тому сплачені поза межами строку позовної давності платежі її не переривають.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді