Ухвала суду № 68742081, 07.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07.09.2017Справа № 910/17044/15

За скаргою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренка С.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.05.2017 ВП № 49008394 у справі № 910/17044/15

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України

про стягнення 3 946, 75 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від стягувача (позивач): Мохонько О.А.;

від боржника (відповідач): не з'явився;

від Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором №320к про надання комунальних послуг від 19.12.2008 в сумі 3 946, 75 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 910/17044/15 (суддя Демидов В.О.) позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України (02002, м. Київ, вул. Флоренції, буд. 1/11, код 01287191) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, код 03366612) заборгованість у розмірі 3946 грн. 75 коп. та 1827 грн. судового збору.

18.09.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 910/17044/15 видано накази.

28.07.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва надійшла скарга на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у якій скаржник просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.05.2017 ВП № 49008394.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 28.07.2017 у зв'язку з відпусткою судді Демидова В.О., проведено повторний автоматичний розподіл скарги, за результатами якого скаргу передано на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 розгляд скарги призначено на 08.08.2017, зокрема зобов'язано Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві надати суду письмові обґрунтовані пояснення з приводу викладених у скарзі обставин та належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 49008394.

Розгляд скарги відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 31.08.2017.

30.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшли копії документів виконавчого провадження №49008394.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2017 розгляд скарги відкладено та призначено судове засідання на 07.09.2017, зокрема повторно зобов'язано Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві надати суду письмові обґрунтовані пояснення з приводу викладених у скарзі обставин.

06.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва надійшли додаткові пояснення до скарги, в яких стягувач (позивач) зазначає, що з матеріалів виконавчого провадження не вбачається чи дотримано державним виконавцем вимог ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ щодо проведення державним виконавцем перевірки майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.

У даному судовому засіданні представник стягувача (позивач) підтримав подану скаргу на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві

Представники боржника (відповідача) та Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, при цьому про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялись, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Обґрунтовуючи подану скаргу, позивач (стягувач) зазначає, що 16.05.2017 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренком С.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 49008394, проте, позивач вважає, що виконавчий документ повернуто скаржнику безпідставно, оскільки головним державним виконавцем не вжито всіх заходів з примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Розглянувши скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 910/17044/15 було видано наказ про стягнення з Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України (02002, м. Київ, вул. Флоренції, буд. 1/11, код 01287191) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, код 03366612) заборгованості у розмірі 3946 грн. 75 коп. та 1827 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини";

10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

08.10.2015 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Макаренко С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 49008394 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 № 910/17044/15 про стягнення з Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України боргу у сумі 5 773, 75 грн.

Так, відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно п. 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Як передбачено ч. 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 за № 606-ХІV державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Так, 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII).

Відповідно до п.п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, до вказаних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ.

Згідно статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 ст. 18 вказаного Закону передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додатну вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на яких заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Окрім цього, виконавець також має право: здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавець, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням. Отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Також ст. 52 зазначеного Закону встановлені особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи-підприємця. Зокрема, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Згідно з пунктом 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2017 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренком С.В. складено акт державного виконавця, відповідно до якого державним виконавцем встановлено, що за адресою вказаною у виконавчому документі майна, що належить боржнику за рахунок якого можливо звернути стягнення, не виявлено.

Також, відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України № 1023729245 від 20.02.2017 на запит державного виконавця № 25458422 від 18.02.2017 відсутня інформація про відкриті рахунки у боржника.

Зокрема, Регіональним сервісним центром МВС України у місті Києві повідомлено, що за боржником не зареєстрованого транспортні засоби.

16.05.2017 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренком С.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, повідомлення Регіонального сервісного центру МВС м. Києва та акту державного виконавця майна належного боржникові за рахунок якого можна звернути стягнення не виявлено. Згідно відповіді ДПС України у боржника у банківських установах відсутні відкриті рахунки, у зв'язку з чим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 № 910/17044/15 повернути стягувачу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно п. 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р. (в редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем 08.10.2015, а вихід за місцезнаходженням боржника державним виконавцем здійснено лише 11.05.2017, при цьому, запит про наявність відкритих рахунків у боржника надіслано державним виконавцем 18.02.2017.

В той же час, з матеріалів виконавчого провадження суд не вбачає станом на яке число державним виконавцем надсилався запит про наявність зареєстрованих транспортних засобів.

Тобто, враховуючи наведені вище положення Закону України «Про виконавче провадження», суд відзначає, що державний виконавець почав вчиняти дії з примусового виконання виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 № 910/17044/15 майже через півтора роки після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, в той час як ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV (чинній на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 за № 606-ХІV (чинній на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Крім того, у матеріалах виконавчого провадження № 49008394 наданих державним виконавцем відсутні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про те, що об'єкти нерухомого майна та земельні ділянки на які можливо звернути стягнення за боржником не зареєстровані.

Також згідно з частинами 2, 3 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV (чинній на момент відкриття виконавчого провадження), у разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача. Розшук громадянина-боржника, дитини та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює Державна виконавча служба. Постанова про розшук обов'язкова до виконання.

Проте, зазначені дії державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні ВП № 49008394 виконані не були.

Частиною 1 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV (чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачено, що державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постановами, передбаченими частиною другою статті 57 Закону, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно з частиною 1 статті 64 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-ХІV (чинній на момент відкриття виконавчого провадження), у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Однак, під час розгляду скарги державним виконавцем не були надані суду докази виконання вимог вищевказаних норм та з'ясування наявності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, у тому числі такого майна, як цінні папери, частки в статутних капіталах інших суб'єктів господарювання, дебіторська заборгованість боржника, обладнання, інші основні засоби, сировина та матеріали, що можуть використовуватись у виробництві, тощо.

У матеріалах справи відсутні також докази звернення до територіального відділу органів державного земельного кадастру, нотаріуса з вимогою про надання інформації щодо наявності у боржника земельних ділянок, іншого майна, пояснення посадових осіб боржника за фактом невиконання рішення суду, звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Вказані обставини свідчать про неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків, передбачених статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою закріплено обов'язок державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Наведене свідчить про неправомірність дій головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.05.2017.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року №9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 року визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

З урахуванням наведеного, суд вважає скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренка С.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.05.2017 ВП № 49008394 у справі № 910/17044/15 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, ?

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві - задовольнити.

2. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 16.05.2017 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 у справі № 910/17044/15 Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва.

3. Зобов'язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві виконати наказ Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 у справі № 910/17044/15.

Ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Щербаков С.О.