Ухвала суду № 68741200, 06.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Київ К/800/1295/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013

у справі № 804/10612/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - позивач, ПАТ «Банк Кредит Дніпро»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Банк Кредит Дніпро» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську від 26.02.2013 № 0000102600, № 0000092600.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Крім того, приватне підприємство «Байт» (далі - ПП «Байт») звернулось із заявою про приєднання до касаційної скарги СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегією суддів з'ясовано, що ПП «Байт» виконано вимоги ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України у повному обсязі, а тому заява підлягає задоволенню.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за листопад 2012 року складено акт № 85/26/14352406 від 11.02.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 33.1 ст. 33, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України (далі - ПК України), завищено суми податкового кредиту за листопад 2012 року на 417 749,00 грн. та завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2012 року у сумі 308 414,00 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 163 335,00 грн.

Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є віднесення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2012 року суму 2 358 745,00 грн., податку на додану вартість 471 749,00 грн. разом з поданням скарги на постачальника ПП «Байт» у зв'язку із відмовою постачальника надати податкову накладну та первинними документами. Скарга на постачальника подана платником податку не у звітному періоді в якому відбулася перша подія, яка дає право на формування податкового кредиту.

На підставі результатів проведеної перевірки, 26.02.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000102600, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 308 414,00 грн.; № 0000092600, яким позивачу збільшено розмір податку на додану вартість у сумі 163 335,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем дотримано вимоги чинного законодавства щодо включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за листопад 2012 року, які виникли внаслідок одержання банком права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу цього майна до здійснення продажу заставленого майна та подачі скарги на постачальника про відмову видати податкову накладну.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ЗАТ КБ «Банк Кредит Дніпро» (Іпотекодатель) та ПП «Байт» (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 03.03.2008 № 030308-іп.

У зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань по договору іпотеки приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 16.06.2009 вчинено виконавчий напис.

22.02.2011 позивачем прийнято на баланс зазначене нежитлове приміщення, що підтверджується меморіальними ордерами.

Приватним нотаріусом Криворізького міського управління юстиції 20.07.2011 зареєстровано право власності на зазначене нежитлове приміщення за ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

04.04.2012 відповідно до акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 1040,2 кв.м, передано від ПП «Байт» - ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

Позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2012 року віднесено суму 2 358 745,00 грн., податок на додану вартість 471 749,00 грн. разом з поданням скарги на постачальника ПП «Байт» у зв'язку з відмовою постачальника надати податкову накладну та первинними документами.

Позивачем подавалися відповідні первинні документи та додаток 8 до декларації із зазначенням про відмову постачальника надати податкову накладну.

Відповідно до положень ПК України у випадку відмови постачальника видати податкову накладну, покупець має право звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з абз.1, 2, 9, 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операцій надає право платникові на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за наявності недоліків в оформленні податкової накладної та її відсутності.

У справі, що переглядається, суди встановили, що позивачем було подано відповідну заяву до податкового органу з копіями первинних документів, які підтверджують факт відповідних сум податку на додану вартість та виконання господарської операції.

Крім того, податковий орган безпідставно посилався на право позивача подати відповідну заяву лише у звітному періоді виписки податкової накладної, адже такої вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України не містить.

У той же час, оскільки формування податкового кредиту з податку на додану вартість є правом платника, то використати таке право він може у будь-якому із звітних періодів за умови дотримання умов такого формування та у межах строку, установленого абз.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, у платника податкове зобов'язання з ПДВ виникає або в момент, що фіксує проведення розрахунків за поставлений товар, або в момент передачі такого товару, залежно від того, яка подія настала раніше.

Погашення кредиту за рахунок набуття права власності на предмет іпотеки свідчить про те, що з відповідної дати в межах кредиторської операції та перехід права власності можуть розглядатися як настання першої події у розумінні п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази у відповідності до вимог частин першої, другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 217, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Приєднати заяву приватного підприємства «Байт» до касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі № 804/10612/13-а.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, до якої приєдналось приватне підприємство «Байт» - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі № 804/10612/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: Н.Є. Маринчак І.В. Приходько