Ухвала суду № 68740085, 07.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/12095/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача Івахненко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2017 року у справі за позовом приватного нотаріуса ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус ОСОБА_4 (далі - позивач, платник податків) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2016 №Ф-0003931201, від 07.04.2016 №Ф-1595-16, податкову вимогу від 11.04.2016 №1803-16, рішення про застосування штрафних санкцій від 24.02.2016 №0003861201, податкових повідомлень-рішень від 24.02.2016 №0003851201, №0003871201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано винесені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2016 №Ф-0003931201 та від 07.04.2016 №Ф-1595-16. Визнано протиправною та скасовано винесену Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову вимогу від 11.04.2016 №1803-16. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій від 24.02.2016 №0003861201. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.02.2016 №0003851201. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.02.2016 №0003871201 в частині визначення суми грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням на суму 2448,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 612,16 грн. та суми пені у розмірі 251,18 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В частині про відмову у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується та згідно з вимогами ст. 195 КАС України не переглядається.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку платнику податків, який провадить незалежну професійну діяльність (приватного нотаріуса) - ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки відображено в акті від 10.02.2016 №8/26-57-12-01/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), в якому податковим органом встановлено наступні порушення позивачем вимог законодавства:

- пунктів 178.2, 178.3 статті 178, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 28 929,78 грн.;

- пункту 176.2 статті 176, підпункту 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, статті 168 Податкового кодексу України, а саме, встановлено не виконання функцій податкового агента під час виплати доходу у вигляді орендної плати фізичній особі ОСОБА_2 за період з 01.01.2012по 31.12.2014, а саме, не нарахування та не перерахування (сплата) до бюджету податку на доходи фізичних осіб у на загальній сумі 2448,67 грн.;

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме, самозайнята особа (приватний нотаріус) ОСОБА_4 в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ) за період, охоплений перевіркою, не відображала виплачені доходи ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, фізичній особі ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12

- порушення абзацу 1 пункту 2 частини першої статті7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 103988,46 грн.

24.02.2016 на підставі зазначеного акта перевірки:

- винесено вимогу № ф000393, в якій викладено вимогу сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафі та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 103988,46 грн.;

- прийнято рішення №0003861201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 7576,68 грн.;

- прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003851201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 36 672,22 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 7742,44 грн.

- прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003871201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 4500,98 грн.

07.04.2016 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1595-16, в якій вимагалося сплатити суму недоїмки за сплату єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 111565,14 грн., у тому числі, штраф у розмірі 7576,68 грн.

11.04.2016 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу № 1803-16, відповідно до якої станом на 10.04.2016 сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язання становить 40 941,34 грн.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом не доведено правомірність визнання позивачу податкових зобов'язань.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

В силу ст. 32 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Ставки податку визначені у п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України).

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 № 0003851201, контролюючий орган виходив з того, що позивачем не надано документального підтвердження понесених витрат при здійсненні нотаріальної діяльності.

Листом Міністерства юстиції України від 02.02.2006 року № 31-35/20 передбачено, що при оподаткуванні доходів приватних нотаріусів за звітний податковий період необхідно враховувати документально підтверджені обов'язкові витрати, пов'язані з організацією їх роботи, зокрема, користування приміщенням (оренда плата, платежі за надання комунальних послуг та інші обов'язкові платежі), яке є робочим місцем приватного нотаріуса (ст. 25 Закону України «Про нотаріат»).

Наказом Державної податкової служби №1185 від 24 грудня 2012 року «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів)» передбачено, що до витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під'їзду інвалідів; страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса; технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування: охоронна та пожежна сигналізація; металеві двері або металеві ролети; металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах; металеві шафи; вогнестійкий сейф; інформаційна вивіска; обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо); підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет; телекомунікаційні послуги; меблі; програмне забезпечення, користування електронною базою законодавства; встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами; виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів; витрати на придбання спеціальних бланків нотаріальних документів та ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, книг, журналів реєстрації (обліку), передбачених номенклатурою; витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо); витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства; проходження підвищення кваліфікації, участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; навчання в школі молодого нотаріуса; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо); оплата праці та обов'язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників); сплата внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки); витрати на поштові та кур'єрські послуги, необхідні для ведення нотаріальної діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач, зазначаючи про відсутність у позивача правових підстав для включення до витрат суми у розмірі 18320,94 грн., що є оплатою за комунальні послуги, зокрема, холодне водопостачання, посилається на те, що позивач має право на включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрат на комунальні послуги виключно у випадку, якщо приміщення є власністю приватного нотаріуса

Судом встановлено, що позивачем 1/2 частини нежилого приміщення загальною площею 54,80 м. кв., яка знаходиться на 1 поверсі за адресою: АДРЕСА_1 експлуатується відповідно до договору оренди нерухомого майна від 09.07.2009 укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_14

Підпунктом 3.3 пункту 3 вказаного договору встановлено, що орендар компенсує орендодавцю вартість фактично спожитих комунальних послуг, в тому числі, холодне водопостачання, які сплачуються за окремими договорами з відповідними організаціями за встановленими тарифами. Вартість відповідної компенсації не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо відповідно до виставлених рахунків.

Таким чином, відповідно до умов договору оренди нерухомого майна від 09.07.2009 витрати на комунальні послуги, зокрема, холодне водопостачання, є не окремими витратами на сплату комунальних послуг, а складовою орендної плати, яка не входить у її фіксовану частину, а сплачується окремо відповідно до виставлених рахунків.

Факт сплати позивачем комунальних платежів на суму 18320,94 грн. відповідачем не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

З огляду на викладене, позивачем правомірно віднесено суми, сплачені за комунальні послуги, до витрат.

Крім цього, податковий орган вказує про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до витрати сплачених сум на послуги охорони майна (згідно договору на надання послуги охорони майна від 09.07.2009 № 1823 ) та за спостереження за спрацюванням засобів пожежної сигналізації (згідно договору на надання послуг спостереження за спрацюванням засобів пожежної сигналізації від 09.07.2009 № 1823СПС) на суму 25935,46 грн. та придбання меблів у ТОВ «Домовой» на суму 51057,00 грн., до витрат, які безпосередньо пов'язані з організацією нотаріальної діяльності з огляду на те, що договори укладені та/або відповідні первинні документи, які підтверджують факт понесення витрат складені не від імені позивача, як приватного нотаріуса, а від її імені, як фізичної особи.

З аналізу наявних в матеріалах справи копій договорів на надання послуги охорони майна від 09.07.2009 № 1823, на надання послуг спостереження за спрацюванням засобів пожежної сигналізації від 09.07.2009 № 1823СПС та складених до них актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень, а також рахунків - фактур, видаткових накладених за якими було здійснено поставку меблів позивачу ТОВ «Домовой» та квитанцій, відповідно до яких здійснено оплату за поставлений товар встановлено, що в зазначених документах безпосередньо вказано про факт їх укладання та підписання позивачем, саме, як приватним нотаріусом, а не фізичною особою. Крім цього, отримання таких послуг обумовлена необхідністю їх використання при здійсненні нотаріальної діяльності. У зв'язку з цим висновки контролюючого органу в цій частині не підтверджуються.

Стосовно висновків відповідача в частині щодо віднесення до складу витрат суми витрат на придбання продукції згідно фінансових чеків в яких відсутні ідентифікатори продавця, придбаного товару та покупця на суму 5345, 20 грн., з огляду на те, що вказана сума становить 5400,00 грн. та була сплачена за придбання металевих грат відповідно до видаткової накладеної від 27.01.2014 № 28 згідно квитанції від 27.01.2014 № 18, та в частині відсутності документів на підтвердження витрат на суму 41843,87 грн., оскільки витрати на вказану суму були понесені на придбання жалюзів відповідно до видаткової накладної від 07.04.2014 № 147, квитанції від 07.04.2014 № 39, кондиціонеру відповідно до видаткової накладеної від 07.02.2014 № 87, квитанції від 07.02.2014 № 7, сейфу та шафи архівної посиленого типу відповідно видаткової накладеної від 18.03.2014 № 519, квитанції від 18.03.2014 № 58, меблів відповідно до видаткової накладної від 27.08.2014 № 1187, квитанції від 27.08.2014 № 128 судом першої інстанції встановлено наступне.

Згідно з письмовими поясненнями позивача, остання зазначила, що ніколи не придбавала будівельні матеріали у ТОВ «ТБД Олді» та канцелярські товари на суму 796,05 грн. та 1658,96 грн., про факт декларування придбання яких зазначено на сторінках 9 - 10 акта перевірки. На підтвердження правомірності формування витрат на канцелярські товари надано суду копії фіскальних касових чеків.

Таким чином, позивачем надано суду докази на підтвердження факту понесення витрат на суму 5400,00 грн., на суму 41843,87 грн., які відповідно до висновків акта перевірки документально не підтверджені.

Також в акті перевірки відповідач вказує про відсутність у позивача права на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрат на придбання дивану у ФОП ОСОБА_15 на суму 15982,00 грн., кави у ФОП ОСОБА_11 на суму 891,00 грн., ТОВ «Епіцентр К» на суму 2709,05 грн. у зв'язку з ненаданням документів на підтвердження придбання відповідного товару з метою організації/ здійснення нотаріальної діяльності та в частині витратна заправку картриджів у ТОВ «Івасервіс» на суму 2520,00 грн. та комп'ютера на підставі товарного чеку від 13.06.2012 № 4962 на суму 5068,64 грн. та відсутність також в наданих позивачем документах даних щодо платника/покупця.

Факт понесення вказаних витрат підтверджується наданими позивачем суду копіями, квитанції, рахунку - фактури, платіжного доручення, видаткових накладених, фіскальних чеків, товарних чеків. Ці витрати пов'язані з зі здійсненням нотаріальної діяльності.

Актом перевірки встановлено, що при формуванні витрат позивачем до їх складу включено витрати на придбання канцелярських товарів на загальну суму 3145,17 грн., а саме у ФОП ОСОБА_16 в сумі 2701,95 грн. та ТОВ «Акцент сервіс груп» на суму 443,22 грн.

До перевірки надано лише видаткові накладні на отримання товару, а документів, які б підтверджували здійснення оплати за вказаний товар не надано.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність визнання податкового повідомлення рішення незаконним в частині.

Здійснюючи розрахунок суми заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб податковий орган осіб виходив з різниці між загальною сумою доходу на яку відповідно до висновків вказаного акту позивач мав нарахувати податок на доходи фізичних осіб та суми нарахованого позивачем податку без ідентифікації суми по кожному епізоду. З огляду на що у суду відсутня можливість встановити в якій саме частині судом має бути залишено без змін податкове повідомлення - рішення № 0003851201 від 24.02.2016, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі.

Перевіряючи висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.02.2016 №0003871201 в частині визначення суми грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням на суму 2448,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 612,16 грн. та суми пені у розмірі 251,18 грн., колегія суддів виходить з такого.

Фінансові санкції застосовано до позивача у зв'язку з тим, що ним як податковим агентом не було утримано суми податків при виплаті оподатковуваного доходу фізичним особам-підприємцям.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

В акті перевірки встановлено невиконання позивачем функцій податкового агента під час виплати доходу у вигляді орендної плати фізичній особі ОСОБА_7 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 згідно договору оренди від 06.09.2009, укладеного з фізичною особою ОСОБА_7 (виступаючий від її імені та діючий за дорученням від 15.10.2008 ФОП ОСОБА_14) площа орендованого приміщення 27,4 кв.м.

В матеріалах справи мітиться копія договору оренди нерухомого майна від 09.07.2009 (а.с. 64-66, том 1), укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_14, відповідно до якого предметом оренди є 1/2 частина нежилого приміщення загальною площею 54,80 м. кв., яка знаходиться на 1 поверсі за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір укладено ФОП ОСОБА_14 від власного імені та він не містить посилань на факт його укладання в інтересах ОСОБА_7

Відповідно до п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від

20.08.2015 № 727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В апеляційній скарзі відповідачем доказів та обґрунтувань на спростування наданих позивачем суду доказів на підтвердження факту укладання позивачем договору оренди нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 саме з ФОП ОСОБА_14 не надано. В акті такі відомості також відсутні.

З огляду на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про недоведеність висновків акта перевірки в частині встановлення факту невиконання позивачем функцій податкового агента під час виплати доходу у вигляді орендної плати фізичній особі ОСОБА_7 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 згідно договору оренди від 06.09.2009 укладеного з фізичною особою ОСОБА_7, зважаючи на те, що такий договір позивачем з ОСОБА_7 не укладався.

Доказів на спростування порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині відображення в податковому розрахунку за формою № 1ДФ доходу виплаченого ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9 ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12 позивачем не надано.

У зв'язку з цим в цій частині податкове повідомлення - рішення від 24.02.2016 № 0003871201 (визначення суми грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням на суму 2448,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 612,16 грн. та суми пені у розмірі 251,18 грн.) підлягає скасуванню.

В частині про відмову у скасуванні цього рішення відповідача рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

У зв'язку тим, що сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі від 11.04.2016 № 1803-15, що винесена на підставі п. 59.1 ст. 59 ПК України, сформована за рахунок грошових зобов'язань, нарахованих податковим повідомленням рішеннями від 24.02.2016 №0003851201, щодо якого суд дійшов висновку про наявність підстав для його визнання протиправним та скасування та від 24.02.2016 №0003871201 щодо якого суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового скасування, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкової вимоги від 11.04.2016 № 1803-15.

Перевіряючи наявність підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2016 № ф000393, рішення від 24.02.2016 № 0003861201 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 № ф-1595-16, колегія суддів виходить з такого.

В силу положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Згідно із абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Отже, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, доходи від якої оподатковуються за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

В свою чергу, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частиною першою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено, що у 2012 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 1017 гривень, з 1 квітня - 1037 гривень, з 1 липня - 1044 гривні, з 1 жовтня - 1060 гривень, з 1 грудня - 1095 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» у 2013 році прожитковий мінімум на одну особу складає в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 1108 гривень, з 1 грудня - 1176 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено у 2014 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1176 гривень.

З аналізу наданих позивачем суду звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску позивача за 2012 рік, 2013 рік 2014 рік та квитанцій про оплату судом першої інстанції вірно встановлено, що база оподаткування на яку позивачем здійснювалось нарахування єдиного внеску, з урахуванням положень частини третьої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та встановленого у 2012, 2013 та 2014 прожиткового мінімуму, є максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску.

У зв'язку з цим, та враховуючи помилковість висновків податкового органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що про наявність підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2016 № ф000393, рішення від 24.02.2016 № 0003861201 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 № ф-1595-16.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДП законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 07.09.2017

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.