Рішення № 68734515, 06.09.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6682/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

“31“ серпня 2017 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

секретар ПІЦИК О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог відділ Держземагенства у місті Львові, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів,

в с т а н о в и в :

19.09.2014 року Державне територіально-галузеве об’єднання “Львівська залізниця” (правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця) звернулося в суд з позовом до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Брюховицької селищної ради від 29.12.2005р. №589 «Про внесення змін в рішення Брюховицької селищної ради №488 від 07.06.2005», визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані на підставі пункту 2 рішення Брюховицької селищної ради від 29.12.2005р. №589.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що для складання документів, що посвідчують право позивача на користування земельними ділянками смуги відведення, в тому числі по смт.Брюховичі позивач 03.07.2008р. уклав угоду із землевпорядною організацією ПП «Центр ринкових досліджень». При виконанні завдання за договором використовується план смуги відведення від 1962рр., погоджений із виконкомом ради трудящих Львівської міської ради.

З повідомлення ПП «Центр ринкових досліджень» від 02.10.2013р. №357/1 стало відомо, що складання відповідних правовстановлюючих документів неможливе, оскільки на частині смуги відведення виявлено перетин (накладання) земельних ділянок за кадастровим номером 4610166300:12:001:0003 площею 0,1396га, площа перетинання становить 0,0592га, кадастровим номером 4610166300:12:001:0004 площею 0,1396га, площа перетинання становить 0,0544га, кадастровим номером 4610166300:12:001:0002 площею 0,1500га, площа перетинання становить 0,0524га. Встановлено, що зазначені земельні ділянки оскаржуваним пунктом рішення Брюховицької селищної ради безоплатно надані у власність відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель на вул.Під Осовою,12 в смт.Брюховичі.

Вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1, ОСОБА_3 частину земель зі смуги відведення залізниці загальною площею 0,1660га, Брюховицька селищна рада перевищила свої повноваження, порушила норми земельного законодавства щодо порядку вилучення, надання земельної ділянки, права ДТГО “Львівська залізниця” на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна в межах смуги відведення лінії Рідно-Підбірці та забезпечення безпеки руху.

Зазначає, що право Залізниці на спірку земельну ділянку виникло з 1958р. – часу побудови колії. План смуги відведення земель лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці розроблений Дорпроектом у 1962 році і є проектно-технічною документацією, містить інформацію про право залізниці на користування зазначеною у ньому земельною ділянкою, є основою при наданні земельної ділянки у власність.

Представник ПАТ “Українська залізниця” в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у письмових поясненнях. Просить позов задовольнити.

Представник Брюховицької селищної ради в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив в повному обсязі, дав пояснення аналогічні тим, що долучені до матеріалів справи. Зазначив, що при прийнятті рішення Брюховицька селищна рада діяла в межах своїх повноважень, жодних перешкод для передачі вказаних земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку не було. Розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт.Брюховичі не було, як і відомостей (кадастрових даних) про смугу відведення залізниці. Позивач жодних документів, що посвідчують його право користування вказаною земельною ділянкою не має. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили. Пояснили, що надані у власність земельні ділянки перебувають у їх користуванні та користуванні їх спадкодавців з 1959 року. На цих ділянках розташований будинок1938-1939 року побудови, який придбаний їх родичами ще в 1959р. Жодних даних, які б свідчили про те, що частина ділянки є в користуванні залізниці і входить до смуги відведення, немає. Зазначає, що акт встановленні та узгодження меж був підписаний представником Львівської залізниці. План смуги відведення Рудно-Підбірці 1962 року не є тим, документом, що підтверджував право позивача на користування цієї земельною ділянкою. Просять у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи – відділу Держземагенства у м. Львові в судові засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. На запит суду цією установою надано відомості щодо категорії земель, до якої належала спірна земельна ділянка. Суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними положеннями ЦПК України обов’язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Встановлено, що на підставі рішення 18 сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради №589 від 29.12.2005р. «Про внесення змін в рішення Брюховицької селищної ради №488 від 07.06.2005» скасовано п.1.10. рішення Брюховицької селищної ради №488 від 07.06.2005 «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт.Брюховичі», затверджено технічну документацію для видачі державного акта на право власності і безоплатно передано ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у спільну часткову власність земельну ділянку прощею 0,15га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по вул.Під Осовою,12 в смт.Брюховичі; ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку прощею 0,1396га для ведення особистого селянського господарства по вул. Під Осовою,12 в смт.Брюховичі; ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку прощею 0,1396га для ведення особистого селянського господарства по вул. Під Осовою,12 в смт.Брюховичі (а.с.12,13,233).

На підставі вказаного рішення та рішення Брюховицької селищної ради №437 від25.02.2005р. про дозвіл на виготовлення технічної документації МКНВВ «Рейтинг» у 2006р. по кожній із земельних ділянок була розроблена Технічна документація із землеустрою, яка містить акти встановлення та узгодження меж земельних ділянок, підписані представником Львівської залізниці, як суміжного землекористувача (а.с.119,123-142, 144-159,234).

Отже, представнику Львівської залізниці на час підписання актів встановлення та узгодження меж земельних ділянок було відомо про оскаржуване рішення Брюховицької селищної ради і підготовку документів для видачі державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Відділом приміських земель м.Львова на підставі вказаного вище рішення Брюховицької селищної ради №589 від 29.12.2005р. і Технічної документації із землеустрою було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1396га кадастровий №4610166300:12:001:0003 серії ЯГ №512679 від 10.07.2006р. ОСОБА_1, Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 015га кадастровий № 4610166300:12:001:0002 серії ЯГ №520654 від 04.07.2006р. на ім’я ОСОБА_3, Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1396га кадастровий №4610166300:12:001:0004 серії ЯГ №520655 від 29.06.2006р. на ім’я ОСОБА_3 (а.с.143,170,171,172).

З матеріалів інвентаризаційної справи будинку №12 на вул.Під Осова (колишня вул.Львівська,96) в смт.Брюховичі встановлено, що на 1952р. площа земельної ділянки за цією адресою становила 1080,59кв.м. На цій земельній ділянці розташований житловий будинок та сарай 1917 року побудови.

Співвласниками будинку на даний час є ОСОБА_1, ОСОБА_3

У відповіді відділу Держземагенства у м.Львові від 06.03.2015р. зазначається, що :

- земельна ділянка кадастровий 4610166300:12:001:0003 за категорією земель станом на вересень 2014р. відносилась до земель сільськогосподарського призначення, станом на грудень 2005р. відносилась до земель смт.Брюховичі, не наданих у власність або користування;

- земельна ділянка кадастровий 4610166300:12:001:0004 за категорією земель станом на вересень 2014р. відносилась до земель сільськогосподарського призначення, станом на грудень 2005р. відносилась до земель смт.Брюховичі, не наданих у власність або користування;

- земельна ділянка кадастровий 4610166300:12:001:0002 за категорією земель станом на вересень 2014р. відносилась до земель житлової та громадської забудови, станом на лютий та , станом на лютий та грудень 2005р. не визначалася. (а.с.161-162).

Відповідно до ст.3 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.125 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 131 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до Типового положення про міське управління (відділ) земельних ресурсів (Затверджене Постановою КМУ від 24 лютого 2003 р. № 200 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) міське управління (відділ) земельних ресурсів є територіальним органом Державного комітету України по земельних ресурсах і підзвітне та підконтрольне йому.

У відповідності до п. 11 Положення Управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення договорів на право тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, та здійснює їх реєстрацію.

Порядок виготовлення державних актів передбачений Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності, на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і правої постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (Затверджена Наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.1999р. N 43).

Статтею 6 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України. До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Для забезпечення у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній і електропостачання та зв'язку, інших пристроїв та об'єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Згідно ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його і облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, і необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

За ст.69 ЗК України землями транспорту … визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного,…транспорту.

Відповідно до ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Пунктом 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що дорожньою проектною конторою Південно-західної залізниці у 1962 році розроблено “План смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці” від км 4+850 до км 11+106, узгоджений виконкомом Львівської міської ради (а.с.16-20).

ПАТ “Укрзалізниця” зазначає, що користується спірною земельною ділянкою згідно вказаного “Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці”, Державного акту на земельну ділянку немає, а лише проводяться роботи з інвентаризації земель у смузі відведення залізничних колій та оформлення документації про право позивача на постійне користування землею.

Згідно з даними викопіювання з плану геодезичної зйомки смуги відведення ДТГО “Львівська залізниця” на проміжку від КМ10 до межі селища в напрямку від ст.Рудно до станції Підбірці має місце накладення земельних ділянок, що перебувають у власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, на земельну ділянку в смузі відведення залізниці.

Як зазначає позивач, право Залізниці на спірну земельну ділянку, межі якої визначені Планом смуги відведення Рудно-Підбірці 1962 року, виникло в 1958р. з моменту побудови на ній залізничної колії.

На підтвердження свого права користування позивач долучив копії рішення №162 від 03.07.1962р., рішення №374 від 29.03.1949р., постанова виконкому від 17.01.1948р. №52, які не стосуються відведення земельної ділянки згідно Плану смуги відведення 1962 року.

Отже, позивачем не надано документів, які б свідчили по наявність рішення щодо передачі йому в користування земель відповідно до смуги відведення 1962р. А відтак, на думку суду, безпідставним є посилання позивача на те, що ПАТ “Українська залізниця” є належним землекористувачем на підставі Плану смуги відведення Рудно-Підбірці 1962 року, оскільки вказаний план не містить відомостей про його затвердження органом місцевого самоврядування, не є підставою для використання землі згідно ЗК України.

Позивачем не представлено акту на постійне користування згідно ст. 126 ЗК України, а також відомостей з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та Управління земельних ресурсів у місті Львові (на даний час Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та відділ Держземагенства у м.Львові) про реєстрацію права на постійне користування. Крім цього Позивачем не подано відомостей про затвердження технічних завдань на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, якою, за твердженням відповідач, він правомірно користується відповідно до Плану смуги відведення 1962р., не представлено документів про встановлення на місцевості меж земельної ділянки згідно смуги відведення, наявність таких межових знаків, не долучено документів про сплату земельного податку за користування спірною земельною ділянкою.

У позовній заяві, поясненнях позивача є покликання на ряд законодавчих актів, положень та інструкцій, що були чинними на 1962р., з приводу облаштування залізничного полотна, смуги відведення, користування землями спеціального призначення. Однак всі ці нормативно-правові документи передбачають надання таких земельних ділянок у встановленому на той час порядку та необхідність реєстрації цих земель, оформлення актів на право користування землею, встановлення меж ділянок на місцевості.

Відповідно до п.1.16. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів (Затверджена Наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.1999р. N 43) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає: кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки.

Відповідно до ст. 198 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Вся необхідна технічна документація на спірну земельну ділянку була виготовлена відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_3 У цій документації відсутні будь-які дані про те, що вказані земельні ділянки включають частину смуги відведення залізниці.

Крім цього, судом встановлено, що ДТГО “Львівська залізниця” до 2014р. не передавало в Брюховицьку селищну раду проект смуги відведення земель залізниці на ділянці Рудно-Підбірці, а також в Брюховицьку селищну раду не надавалось Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від 1962 з відповідною технічною документацією.

Відповідно до ст.41 Конституції України право власності набувається в порядку, встановленому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. (стаття 17) закріплено обов’язок судів при розгляді справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, практику Європейського суду з прав людини.

Суд вважає, що в даному спорі є необхідним застосування Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року, у статті 1 якого передбачено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності (права власності) інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. «Стретч проти Об’єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» визнання недійсним правового акту органу влади згідно якого особа набула право власності на майно та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що орган влади порушив закон є неприпустимим.

Суд вважає, що у даному спорі позивачем не доведено незаконність пункту 2 рішення Брюховицької селищної ради від 29.12.2005 року №589, порушення цим рішенням законних прав та інтересів ПАТ «Українська залізниця».

Підстав для скасування цього рішення та державного акту Державних актів на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_2 – немає.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог відділ Держземагенства у місті Львові, про визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Брюховицької селищної ради від 29.12.2005 року №589 «Про внесення змін в рішення Брюховицької селищної ради №488 від 07.05.2005», визнання недійсними Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №512679 від 10.07.2006р. на ім’я ОСОБА_1, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №520654 від 04.07.2006р. на ім’я ОСОБА_3, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №520655 від 29.06.2006р. на ім’я ОСОБА_3, виданих на підставі рішення Брюховицької селищної ради №589 від 29.12.2005р. – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.