Рішення № 68728385, 04.09.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19876/16-ц

Провадження № 2/522/3664/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 року Приморський районний суд міста Одеси

в складі: головуючого судді:ОСОБА_1

при секретарі – Іскрич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, третя особа: Державне підприємство «Південноукраїнське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва» про зобов’язання вчинити певні дії, та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, третя особа: Державне підприємство «Південноукраїнське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва», та відповідно до уточнених позовних просив суд:

- змінити формулювання причини звільнення 20.09.2016 року ОСОБА_2 з посади директора Державного підприємства «Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва» - з «у звязку з підставами передбаченими контрактом, відповідно до пункту 8 ст. 36 КЗпП України» на – «звільнення за власним бажанням, ст.39 КЗпП України».

- зобов’язати Міністерство регіонального розвитку буівництва та житлово-комунального господарства України внести зміни до наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального госпоарства України № 299 К/ОС від 19.09.2016 року «Про звільнення ОСОБА_2А.» щодо формулювання причин звільнення з « у звязку з підставами перегаченими контрактом, відповідно до пункту 8 ст. 36 КЗпП України» на – «звільнення за власним бажанням, ст. 39 КЗпП України.

При цьому посилаючись на те, що 08.02.2016 року між позивачем та Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України був укладений строковий трудовий договір у вигляді ОСОБА_3 № 7, відповідно до умов якого, він працював директором державного підприємства «Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва». На посаду позивача призначено з 15.02.2016 р. по 14.02.2017 р.

12 серпня 2016 року позивачем було направлено поштою на адресу відповідача заяву про звільнення з роботи за власним бажанням згідно ст. 39 КЗпП України з бажаною датою звільнення 26.08.2016 р.

15 серпня 2016 р. позивач повторно склав заяву про звільнення, яку було отримано відповідачем 19.08.2016 р.

26.08.2016 року позивач прибув до відповідача та передав усі документи підприємства.

Однак, згідно Наказу № 299-К/ОС від 19.09.2016 року його було звільнено з займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, передбаченого контрактом, про що було внесено відповідний запис до трудової книжки.

Позивач вважає формулювання причини звільнення на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України таким, що порушує його трудові права та може стати перешкодою для подальшого працевлаштування, оскільки він мав бути звільнений за власним бажанням згідно ст. 39 КЗпП України.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було призначено виконуючим обов’язки директора державного підприємства «Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва» з 04.08.2015 року до призначення керівника в установленому законодавством порядку.

08.02.2016 року між позивачем та Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України був укладений ОСОБА_3 № 7, відповідно до умов якого він був найманий директором державного підприємства «Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва» строком на 1 рік: з 15 лютого 2016 року по 14 лютого 2017 року включно.

З позовної заяви та наданих позивачем у судовому засіданні пояснень вбачається, що ОСОБА_2 був змушений прийняти рішення про звільнення з посади директора Підприємства за власним бажанням на підставі п. п. б) п 5.4 ОСОБА_3 - з поважної причини, у зв’язку з сімейними обставини, які потребували необхідності перебування позивача разом із родиною у іншому місті, а саме в м. Донецьк. Сім’я ОСОБА_2 після народження третьої дитини у м. Донецьк потрапила у скрутне матеріальне становище, що змусило позивача прийняти рішення про переїзд у місто Донецьк на час до досягнення дитиною трирічного віку.

12 серпня 2016 року позивачем було направлено поштою на адресу відповідача заяву про звільнення з роботи за власним бажанням згідно ст. 39 КЗпП України з бажаною датою звільнення 26.08.2016 р.

15 серпня 2016 р. позивач повторно склав заяву про звільнення, яку було отримано відповідачем 19.08.2016 р.

Згідно Наказу №299-К/ОС від 19.09.2016 року його було звільнено з займаної посади у зв’язку з підставами передбаченими контрактом, відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважає таке звільнення незаконним необґрунтованим та таким, що порушує його трудові права, у зв’язку з чим був змушений звернутися до суду.

З наданих заперечень представника відповідача від 09.02.2017 року вбачається, що Наказом Мінрегіону від 19.09.2016 року № 299 К/ОС та на підставі доповідної записки першого заступника Міністра ОСОБА_4 від 30.08.2016 року № 9/21.2-168-16 припинено дію укладеного з позивачем ОСОБА_3 відповідно до пунктів і); й); к) пункту 5.3 розділу 5 ОСОБА_3, а саме:

І) у разі порушення порядку укладення договорів оренди нерухомого майна, закріпленого за Підприємством, та невжиття заходів щодо погашення заборгованості з орендної плати;

Й) у разі недотримання фінансового та бюджетного законодавства, а також незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог контролюючих органів та Органу управління майном;

К) у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів Підприємства, утому числі при здійсненні закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Таким чином, позивача звільнено з посади директора підприємства 20.09.2016 року у зв’язку з підставами передбаченими контрактом, відповідно до п.8 статті 36 КЗпП України.

Відповідач у своїх запереченнях стверджує, що обставини, які підтверджують настання умов, визначених підпунктами і); й); к) пункту 5.3 розділу 5 ОСОБА_3, викладені у доповідній записці першого заступника Міністра ОСОБА_4 від 30.08.2016 року № 9/21.2-168-16.

Але, з наданої копії записки від 30.08.2016 року № 9/21.2-168-16. судом не вбачається доводів фактичних порушень законодавства ОСОБА_2 на підставі яких його було звільнено у зв’язку з настанням обставин визначених підпунктами і); й); к) пункту 5.3 розділу 5 ОСОБА_3.

Згідно пояснень позивача, ще до призначення його на посаду з підприємства було вкрадено автомобіль ЗАЗ 110247, д. н. з. 03857 ОТ 2003 р. в. Стосовно цього порушено кримінальне провадження за ст. 289 ч. 1 КК України. Даний факт підтверджується листуванням ОСОБА_2 з прокурором Одеської області, копії листів залучені до матеріалів справи. Для здійснення господарської діяльності, відновлення роботи підприємства виникла необхідність використовувати власне авто.

Наказ про компенсацію витрат був складений у грудні 2015 р. Даний наказ був погоджений з начальником управління по співпраці з підвідомчими організаціями Мінрегіону ОСОБА_5 Мінрегіон мав відомості про використання власного авто на протязі трьох місяців до призначення на посаду позивача відповідно до контракту. Даний наказ виданий 01 грудня 2015 р., тобто до укладання контракту з позивачем 08.02.2016 р.

Згідно листа заступника начальника Центру №1 ГУМВС України в Одеській області №42/1-3514 від 25.09.2015 р. за ДП «Укрпівденбудрозвідування», у тому числі зареєстрований автомобіль НОМЕР_1, 2003 р. в.

Відповідно до п.4.2 Статуту Підприємство самостійно організовує роботу з питань статутного спрямування, здійснює свою діяльність на засадах госпрозрахунку.

З цього приводу суд вважає, що порушень умов контракту укладеного з позивачем не відбулося і керівник підприємства, яке діє на засадах госпрозрахунку мав розпоряджатися коштами отриманими від його діяльності з урахуванням обставин, наведених позивачем.

Даний висновок узгоджується з повноваженнями позивача наведеними у п. 2.1 ОСОБА_3, згідно якого директор: здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених чинним законодавством, статутом підприємства та контрактом.

Відповідачем не наведено, які норми Закону та статуту підприємства порушені у цьому випадку.

14 вересня 2015 р. між ДП «Укрпівденбудрозвідування» та ІП «СЖС Україна» укладено договір зберігання, відповідно до п. 1.1 якого, Поклажедавець передає, а Зберігач приймає на зберігання протягом строку дії договору меблі та побутову техніку.

За своєю природою вказаний договір не є договором оренди, тому стверджувати про порушення у цьому випадку позивачем вимог п. п. «і» п. 5.3 ОСОБА_3 не має правових підстав. Крім того, вказаний договір укладено 14 вересня 2015 р., а ОСОБА_3 з позивачем 08.02.2016 р., тобто до терміну укладання ОСОБА_3 з ОСОБА_2

Залучені за згодою сторін у справі Аудиторський звіт № 24-13/04 , статистичні дані фінансового звіту ДП «Укрпівденбудрозвідування» за період з 2010 р. по 2016 р. свідчать про зменшення кредитної заборгованості вказаного підприємства у період роботи позивача.

Відомості наведені у аудиторському звіті (арк. 38 звіту) свідчать, що на момент проведення перевірки станом на 30.06.2013 р. кредиторська заборгованість ДП «Укрпівденбудрозвідування» перед ТОВ «МАТСІТОРГ», ТОВ «СПОРУДАБУД», ТОВ «ДІОНІС ІНВЕСТ», ТОВ «АТЛАНТІДА ФІНАНС» ставила 3023.87 тис. грн. та утворена у період роботи попереднього директора ОСОБА_6

Висновок аудитора (арк.. 41 звіту) враховуючи значне зростання кредиторської заборгованості, а також відсутність надходжень від основної діяльності, на Підприємстві існує достатньо високий ризик подальшого погіршення фінансового стану, що може призвести до банкрутства державного підприємства, зроблений більш ніж за два роки до призначення на посаду позивача ОСОБА_2

Згідно даних отриманих з головного Управління статистики в Одеській області чистий прибуток ДП «Укрпівденбудрозвідування» складав у 2011 році – 4. 7 тис. грн., у 2012 році – збиток – 18,0 тис грн., у 2013 році – 11.0 тис. грн., у 2014 році – 6.0 тис грн.., у 2015 році – 344.0 тис грн., у 2016 році – 147.0 тис грн.

Вказані відомості свідчать про збільшення прибутку в період роботи позивача

До заперечень відповідача долучене рішення Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2016 р. у справі № 916/591/16 згідно якого з ДП «Укрпівденбудрозвідування» на користь ТОВ «Госпразрахунковий центр авто послуг «Полісервіс» стягнуто 3 235878.20 грн.

З копії рішення Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2016 р. у справі № 916/591/16, зазначені відомості про визнання позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпрозрахунковий центр авто послуг «Полісервіс» до Державного підприємства «Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва» про стягнення 323587,2 грн., наступного змісту: «відповідачем заборгованість була визнана у повному обсязі, що підтверджується відповіддю на претензію №01-17/67-15 від 13.05.2015 р.»

Як вже встановлено судом, контракт з позивачем укладено 02.08.2016 р., до виконання обов’язків, згідно контракту, він приступив 15.02.2016 р. З наведеного вбачається, що ДП «Укрпівденбудрозвідування», з огляду на вимоги ст. 7 ГПК України, визнало позов у цій справі до призначення позивача на посаду згідно контракту.

Крім того, у справі відсутні відомості про особисту зацікавленість ОСОБА_2 у вирішенні справи на користь ТОВ «Госпразрахунковий центр авто послуг «Полісервіс», «НХМ».

Згідно пояснень ОСОБА_2 позицію у справі обрано представником ОСОБА_7 самостійно, при погодженні з Мінрегіоном. З ним поведінка ОСОБА_7 у справі Господарського суду Одеської області не погоджувалася, вона діяла на свій розсуд. ОСОБА_2 після того, як дізнався про результати справи, листом №01-24/160 від 09 червня 2016 р. звернувся до прокуратури Одеської області з проханням здійснення захисту інтересів державного підприємства та подачі апеляційної скарги прокурором. Борги визнані представником ОСОБА_7 не є новими та включені до складу кредиторської заборгованості раніше, що підтверджується вищенаведеним аудиторським звітом та статистичними даними. Вимоги Мінрегіону виконані їм повністю без будь-яких перешкод. На ДП «Укрпівденбудрозвідування» відсутні технічні прилади факсимільного зв’язку і прийняти факсограми на ДП не було можливості. При призначенні на посаду позивача на підприємстві не існувало будь-яких документів.

З цього приводу судом досліджені матеріали справи в яких містяться відомості у вигляді копій факсограм на ім’я позивача.

Факсограми стосуються обставин вирішення справ Господарським судом Одеської області № 916/591/16, № 916/1093/16.

У порушення п.3 Наказу № 807К/ОС від 03.08.2015 року, попереднім директором підприємства ОСОБА_8 не здійснено передачу печатки, штампів, установчих документів та іншого майна ДП «Укпівденбудрозвідування» ОСОБА_2

Крім того, згідно копії ОСОБА_1 за результатами роботи комісії для встановлення переліку відсутніх документів, розслідування причин їх пропажі або знищення та відновлення втрачених документів, в результаті роботи комісії було встановлено, що на підприємстві відсутні будь-які документи, які забезпечують фінансово-господарську діяльність, про що було повідомлено Мінрегіон,

З цього приводу суд не вбачає в діях ОСОБА_2 порушень п. п. й) п.5.3 ОСОБА_3.

Відповідно до ч.3 ст. 90 ГПК України якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Таким чином, визнання або невизнання позовних вимог юридичних осіб, наведених у запереченні відповідача будь-яким представником ДП «Укрпівденбудрозвідування» не впливало на розгляд справи у Господарському суді Одеської області.

Суд вирішив справу на підставі наявних доказів та не знайшов підстав для повідомлення, передбаченого ч.3 ст. 90 ГПК України.

Отже, від позивача ОСОБА_2 не залежав результат справи. Крім того, як встановлено вище позивач не приймав рішення про визнання позовів. Його покази з цього приводу не спростовані відповідачем.

Стосовно тверджень відповідача про організацію на території підприємства платної автомобільної стоянки.

До заперечень відповідача долучена копія довідки про результати здійснення моніторингу фінансової діяльності та контролю за використанням орендованого державного майна на ДП «Укрпівденбудрозвідування» від 26 серпня 2016 р.

Згідно вказаної довідки проведено відео-фіксацію факту організації платної автомобільної стоянки, а також опитано працівників ТОВ «Гром 7», однак відповідачем у справі відео не долучено до матеріалів справи, а клопотання про допит працівників охоронного підприємства не заявлялося.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Таким чином, факт організації платної автомобільної стоянки який заперечується позивачем ОСОБА_2, у справі не доведений.

Оцінюючи відомості направлені разом із позовом стосовно мотивів складання заяви позивачем про звільнення за власним бажанням, суд дійшов висновку, про те що у ОСОБА_2 дійсно виникли складні сімейні обставини, пов’язані з народженням дитини та, які потребували необхідності перебування позивача разом із родиною у іншому місці, що в свою чергу є поважною причиною для складання заяви про звільнення за власним бажанням.

Відповідно до п. п. б) п. 5.4 ОСОБА_3 №7 від 02.08.2016 року, директор може за власною ініціативою розірвати ОСОБА_3 до закінчення терміну його дії у разі його хвороби або інвалідності, що перешкоджають виконанню обов’язків за контрактом та з інших поважних причин.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч.1 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади";

8) підстави, передбачені контрактом..

Згідно до п. 23 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин. Звільнення працівника в цьому разі провадиться відповідно до статті 39 КЗпП;

Відповіно до ч.1 ст 39 КЗпП України, строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Згіно з ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Тобто, за наявності заяви працівника – ОСОБА_2 про звільнення його з займаної посади за власним бажання, роботодавець - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України повинен був звільнити працівника на підставі ст.39 КЗпП України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Стосовно позовних вимог позивача, щодо зобов’язання Міністерства регіонального розвитку буівництва та житлово-комунального господарства України внести зміни до наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального госпоарства України № 299 К/ОС від 19.09.2016 року «Про звільнення ОСОБА_2А.» щодо формулювання причин звільнення з « у звязку з підставами перегаченими контрактом, відповідно до пункту 8 ст. 36 КЗпП України» на – «звільнення за власним бажанням, ст. 39 КЗпП України, то вони є похідними від вимоги про зміну формулювання причин звільнення, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про зміну формулювання причини звільнення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 21, 23, 36, 39 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати формулювання причин звільнення ОСОБА_2 «Звільнений у зв’язку з підставами, передбаченими контрактом, відповідно до п.8 ст.36 КЗпП України» - неправильним.

Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з ««Звільнений у зв’язку з підставами, передбаченими контрактом, відповідно до п.8 ст.36 КЗпП України» на «Звільнений за власним бажанням, ст.39 КЗпП України».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк - з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.Ю. Бойчук