Вирок № 68724706, 08.09.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/3253/17-к

н.п. 1-кп/415/515/17

ВИРОК

Іменем України

08.09.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Комм Я.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, інвалідом не являється, раніше судимого: 27.09.1994 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 4 ст. 81, ч. 2 ст. 140, 42 КК України (1960 року) до 5 років 06 місяців позбавлення волі; 26.02.1998 Лисичанським міським судом Луганської області ч. 1 ст. 101, ст. 43 КК України (1960 року) до 4 років позбавлення волі; 30.10.2001 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 101, ч. 3 ст.206, ст. 42 КК України (1960 року) до 6 років позбавлення волі; 02.07.2008 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 187, ст. 69, ч. 3 ст. 296, ч.1 ст. 70 КК України (2001 року) до 5 років позбавлення волі; 27.05.2013 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України (2001 року) до 4 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 11.04.2017 року по відбуттю строку покарання, проживаючого без реєстрації за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Чорноморська, 261,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2017 року, в вечірній час, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного спяніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого ОСОБА_2, а саме викрутивши останньому пальці рук, чим йому було завдано фізичний біль, відкрито викрав револьвер моделі «Ekol Viper», призначений для тренувальної та аматорської стрільби по мішенях патронами «Флобера» калібру 4 мм, який належав потерпілому, після чого втік з місця скоєння злочину, чим заподіяв ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 1700 гривень.

В період часу з 23.04.2017 по 15.05.2017, більш точна дата у ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_1, перебуваючи в гостях у знайомого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, керуючись раптово виниклим умислом на скоєння таємного викрадення чужого майна, діючи повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав з вищевказаної квартири дві вудочки для риболовлі, вартістю 170 грн. кожна, спінінг для риболовлі вартістю 300 гривень, електричну бритву марки «Philips» вартістю 279 гривень 65 копійок, наручний позолочений металевий годинник вартістю 320 гривень, які належать ОСОБА_2, завдавши останньому майнової шкоди на загальну суму 1239 гривень 65 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 186 ч. 2 КК України не визнав та пояснив, що дійсно приблизно наприкінці квітня початку травня 2017 року, точну дату сказати не може, він познайомився з потерпілим ОСОБА_2, до якого він декілька разів заходив у гості за адресою: місто Лисичанськ, вул. Севастопольська, 56/10, де вони вживали спиртні напої. По епізоду відкритого викрадення чужого майна пояснив, що інкримінований його органом досудового розслідування злочин за обставин викладених в обвинувальному акті він не вчиняв. Дійсно приблизно 24 квітня 2017 року він знаходився в гостях у потерпілого, де вони вживали спиртні напої. Потерпілий показав йому футляр, в якому знаходився револьвер, та який йому дуже сподобався, після чого добровільно передав йому цей револьвер, сказавши щоб через деякий час він (обвинувачений) повернув його. Він поклав револьвер до кишені куртки, вони ще вжили спиртного, після чого він пішов. Потерпілий ніяких зауважень йому не робив і коли він залишав квартиру, нічого за револьвер не казав. Ніякого насильства він до потерпілого не застосовував.

Крадіжку речей потерпілого, що зазначені в обвинувальному акті він також не вчиняв, потерпілий добровільно дав йому вудочку, щоб він зайнявся рибалкою. Відповідаючи на питання суду зазначив, що потерпілий та свідки його оговорюють з метою позбавити його волі.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, його вина підтверджується встановленими та дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності, які не викликають у суду сумнівів у їх достовірності.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 23 квітня 2017 року він познайомився з обвинуваченим, який запропонував йому випити, на що він погодився. Вони разом прийшли до нього (потерпілого) в квартиру за адресою: місто Лисичанськ, вул. Севастопольська, 56/10, де вони вжили спиртне, після чого обвинувачений пішов. Наступного дня близько 17 години обвинувачений знову прийшов до нього додому та приніс з собою пива, яке вжив сам, перебуваючи у нього на кухні, при цьому останній вже перебував у стані алкогольного спяніння. Після чого він вийшов з кухні та став ходити по квартирі, оглядаючи все навколо. Побачивши футляр, де зберігався револьвер моделі «Ekol Viper», взяв його у руки, на що він (потерпілий) попросив покласти револьвер на місце і не чипати його. Він вихватив револьвер із рук обвинуваченого на що той, обхвативши його ззаду почав викручувати йому пальці руки, у якій він тримав револьвер, від чого він відчув сильний біль, в результаті чого обвинувачений вирвав револьвер та вибіг з квартири. Відповідаючи на питання суду зазначив, що коли обвинувачений забирав у нього револьвер в квартиру зайшла його сестра, яка стала свідком цих подій. Добровільно він обвинуваченому револьвер не давав, останній насильно забрав його у нього.

Через декілька днів обвинувачений знову прийшов до нього додому, він впустив його до квартири, так як думав, що обвинувачений поверне револьвер, однак той пройшовши до кухні знову випив пиво, яке приніс с собою та почав ходити по квартирі, оглядаючи все навколо. В цей час на кухні закипів чайник і він (потерпілий) залишив обвинуваченого у залі, а коли повернувся обвинуваченого квартирі вже не було, а наступного дня він виявив пропажу двох вудочок, спінінгу, електричної бритви «Philips» та наручного металевого годинника. Відповідаючи на питання зазначив, що вудочки обвинуваченому він не давав. Підстав оговорювати обвинуваченого він не має. Відразу не звернувся до поліції, так як погано себе почував. На даний час майнових претензій до обвинуваченого не має, револьвер та бритву йому повернули співробітники поліції. Покарання просив призначити на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що раніше обвинуваченого не знала, лише двічі бачила в квартирі свого брата потерпілого ОСОБА_2 Підстав оговорювати обвинуваченого вона не має. Приблизно 23 квітня 2017 року вона знаходилась в квартирі свого брата за адресою місто Лисичанськ, вул. Севастопольська, 56/10, коли без дзвінка у квартиру зайшов обвинувачений та запропонував ОСОБА_2 випити, на що той відмовився і обвинувачений пішов.

Наступного дня приблизно о 17.00 - 17.30 вона прийшла до брата, двері квартири були відчинені, пройшовши до зали вона побачила, що обвинувачений обхватив ззаду потерпілого, а той намагався вирватись, після чого голосно крикнув «Ой, боляче, палець». В цей час обвинувачений залишив брата та пішов з квартири. На її запитання що трапилось брат повідомив, що обвинувачений хотів забрати у нього револьвер однак брат револьвер не віддавав, тоді той, схвативши його ззаду та викрутивши пальці на руці, насильно забрав у нього револьвер. Також їй відомо, що з квартири брата було викрадено вудочки, спінінг, бритву та годинник. Вважає, що крадіжку міг вчинити лише обвинувачений, оскільки крім обвинуваченого в цей період до потерпілого ніхто не приходив. До поліції звернулись не відразу, оскільки брат після того, погано себе почував.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що обвинувачений є знайомим її померлого чоловіка, підстав оговорювати останнього у неї не має. Наприкінці квітня 2017 року обвинувачений прийшов до неї додому за адресою: місто Лисичанськ, вул. Черноморська, буд. 270 та приніс з собою револьвер, марку якого вона не памятає, електричну бритву, вудочки та наручний металевий годинник. Де він взяв ці речі їй не відомо.

Крім того вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця події від 28.04.2017 року та фото таблицею до нього під час проведення якого в присутності понятих було виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на пістолет (том ІІІ а.с.37-40;

-копією товарного чеку від 17.05.2011 року на придбання потерпілим револьверу моделі «Ekol Viper», призначений для тренувальної та аматорської стрільби по мішенях патронами «Флобера» калібру 4 мм (том ІІІ а.с.46) та довідкою (том ІІІ а.с.82), згідно якої вартість револьвера моделі «Ekol Viper» станом на 24.04.2017 року складає 1700 гривень;

-висновком судової товарознавчої експертизи від 15.06.2017 року № 19/113/9-3/64-131е, згідно якого ринкова вартість бритви електричної марки «Philips» на момент скоєння кримінального правопорушення за умови вільного ціноутворення на території України може становити 279 гривень 65 копійок (том ІV а.с. 22-25);

-довідками про вартість (том ІV а.с. 30, 31) згідно яких станом на травень 2017 року вартість вудочки з металевою катушкою б/у становить 170 грн., спіненгу з рукояткою з пробкового дерева та металевою катушкою становить 300 грн., б/у наручного позолоченого металевого годинника становить 320 грн.;

-протоколом предявлення речей для впізнання від 21.06.2017 року під час якого в присутності двох понятих потерпілий ОСОБА_2 впізнав електричну бритву «Philips», яку було викрадено за місцем його проживання;

Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним, для життя чи здоровя потерпілого, скоєного повторно, доведена повністю, а його діїсуд кваліфікує за ч. 2 ст. 186КК України.

Також суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого у вчинені таємного викрадення чужого майна, повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинів, за обставин, викладених у даному вироку, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 суд розцінює як спосіб захисту та намаганняуникнути кримінальної відповідальності. Саме на обвинуваченого потерпілий ОСОБА_2 вказує, як на особу, яка відкрито викрала належний йому на праві власності револьвер з застосуванням насильства за встановлених в судовому засіданні обставин. Ніяких даних, які ставили під сумнів достовірність показів потерпілого, судомне встановлено, і такі показипогоджуються з іншими вищезазначеними доказами по справі.

При цьому показання обвинуваченого в тій частині, що потерпілий ОСОБА_2 добровільно передав йому револьвер, а також щодо його непричетності до таємного викрадення майна потерпілого, суд вважає неправдивими, оскільки вони також спростовуються показаннями як потерпілого та і свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, допитаних безпосередньо під час судового провадження, сумнівів у правдивості яких суд не має, оскільки вони послідовні, логічні та узгоджуються між собою і з дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами. Так свідок ОСОБА_3, будучи допитаною в судовому засіданні, попередженою про встановлену законом кримінальну відповідальність та приведеною до присяги судом зазначила, що приблизно 24.04.2017 року прийшовши у квартиру брата вона побачила, як обвинувачений обхватив ззаду потерпілого, а той намагався вирватись, після чого голосно крикнув «Ой, боляче, палець». В цей час обвинувачений залишив брата та пішов з квартири. На її запитання що трапилось брат повідомив, що обвинувачений хотів забрати у нього револьвер однак брат револьвер не віддавав, тоді той, схвативши його ззаду та викрутивши пальці на руці, насильно забрав у нього револьвер.

При цьому судом також не встановлено обґрунтованих підстав оговорювати обвинуваченого свідком ОСОБА_5, яка будучи попередженою в судовому засіданні про кримінальну відповідальність та приведеною до присяги потвердила факт того, що обвинувачений ОСОБА_1 приносив до неї додому револьвер, вудочки, електричніу бритву та металевий наручний годинник, про походження яких останній їй не повідомляв.

Свідчення потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 дають суду підстави прийти до висновку про послідовність їх позиції, направленої на встановлення істини по справі, відсутності причин і намірів оговорювати обвинуваченого ОСОБА_1, що підтверджується вивченими доказами у справі.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів (ст. 186 ч.2 КК України) та злочинів середньої тяжкості (ст. 185 ч.2 КК України);

- особу винного, який не працює, інвалідом не являється, раніше судимий (том ІІІ 61-64), за місцем останнього мешкання характеризується негативно (том ІІІ а.с. 63), у лікаря психіатра на обліку не числиться ( том ІІІ а.с. 67), перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом алкоголізм (том ІІІ а.с. 68)

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Наявності критичної оцінки обвинуваченим своїх дій, готовності нести відповідальність за вчинене та правових підстав для визнання поведінки обвинуваченого такою, що свідчать про його щире каяття, судом не встановлено, а тому обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд не вбачає.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів, вчинення злочинів відносно особи похилого віку та вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у стані алкогольного спяніння.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи обставини вчинених злочинів та їх суспільну небезпеку, наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його помякшують та беручи до уваги дані про особу обвинуваченого і його репутацію, який на час вчинення злочинів не працював, єдиного джерела доходів не мав, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу алкоголізму, за місцем проживання характеризується виключно з негативної сторони, при цьому маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних тяжких, в тому числі корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив умисні корисливі злочини проти власності, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, судвважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, повязаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в межах санкцій, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимогист.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено. Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді від 23 травня 2017 року - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 слід залишити без змін. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 08 вересня 2017 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

При цьому, відповідно ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього увязнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку день позбавлення волі за два дні попереднього увязнення з моменту обрання запобіжного заходу з 23 травня 2017 року (том ІІІ а.с. 74-75) до 20 червня 2017 року включно, та з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього увязнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку, оскільки Законом України від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ, який набрав чинності 21.06.2017 року внесені зміни до ч. 5 ст. 72 КК України, які погіршують становище засудженої особи, а відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння чи іншим чином погіршує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули, але мають судимість.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не предявлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст.122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи, що згідно довідки НДЕКЦ складає 742 грн. 20 коп. (том ІV а.с. 21 ), підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази :

- револьвер моделі «Ekol Viper», призначений для тренувальної та аматорської стрільби по мішенях патронами «Флобера» калібру 4 мм та електричну бритву марки «Philips», що згідно розписок знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 (том ІІІ а.с. 80, том ІV а.с.39 ) підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_6

Керуючись ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 08 вересня 2017 року.

Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання строк попереднього увязнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку день позбавлення волі за два дні попереднього увязнення з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з 23 травня 2017 року до 20 червня 2017 року включно, та з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього увязнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 742 (сімсот сорок дві) гривні 20 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази: револьвер моделі «Ekol Viper», призначений для тренувальної та аматорської стрільби по мішенях патронами «Флобера» калібру 4 мм та електричну бритву марки «Philips», що згідно розписок знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 повернути власнику - ОСОБА_6

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова