Постанова № 68718362, 04.09.2017, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1913/17

Провадження № 2-а/496/88/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря - Полубок Н.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Яковлєва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив (а.с.45-46) та просив ухвалити рішення, яким скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 09.06.2017 року №51-ДК-ДК/0008По/08/01 старшого державного інспектора Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Задорожної Надії Володимирівни.

Свої вимоги мотивував тим, що 09.06.2017 року старшим державним інспектором Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Задорожною Н.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Вказаною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. З даною постановою позивач не згоден, при цьому вказує, що у листопаді 2003 року між ним та Біляївською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого, договір укладається на 5 років, так згідно додаткової його від 26.12.2012 року термін дії договору збільшено до 9 років. З метою укладення договору оренди позивач звернувся до Біляївської районної адміністрації, на його звернення було повідомлено, що договір дійсним та видані рахунки на оплату орендної плати. Таким чином, позивач вважав договір укладеним на тих самих умовах та на той самий термін, земельну ділянку використовував за цільовим призначенням, орендну плату вносив вчасно.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та наполягала на його задоволені у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у задоволенні, також надав до суду заперечення (а.с.24-28, 72-77).

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.11.2003 року між ОСОБА_3 та Біляївською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 27,0 га, розташованої на території Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, строком на 5 років (а.с.11-13).

Земельна ділянка була передана позивачу згідно акту передачі-прийому земельної ділянки, переданої у тимчасове користування (а.с.14).

Згідно додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.11.2003 року №7 від 26.12.2012 року, термін дії договору збільшено на 9 років (а.с.18).

09 червня 2017 року старшим державним інспектором Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Задорожною Надією Володимирівною було винесло постанову №51-ДК-ДК/0008ПО/08/01 відносно ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 53 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. (а.с.7-9).

Згідно постанови від 09.06.2017 року вказано, що ОСОБА_3 порушив вимоги ст.. 116 Земельного кодексу України, а саме: використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення, державної власності, яка не надана у власність, користування (оренду) на території Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, без передбачених чинним законодавством правовстановлюючих документів. Також, відповідач дійшов висновку, що позивачем заподіяну матеріальну шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 36933,62 грн.

09.06.2017 року, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, винесено припис №51-ДК-ДК/0008Пр/03/01/-17, за яким зобов'язано позивача усунути зазначені порушення у строк до 01.10.2017 року (а.с.19).

У відповідності до положень ст. 33 Земельного кодексу України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Положеннями ст. 93 ЗК України передбачено право оренди земельної ділянки, тобто засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За правилами ч. 2 ст. 188 ЗК України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV(далі - Закон № 963-IV) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Згідно роз'яснень Державного комітету України із земельних ресурсів №14-17-4/12991 від 11.11.2008 року, щодо застосування терміну «самовільне зайняття земельної ділянки», не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач користується земельною ділянкою, площею 27,0 га, на території Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, на підставі укладеного з Біляївською районною державною адміністрацією договору оренди від 10.11.2003 року. При цьому, строк дії договору оренди був продовжений додатковою угодою від 26.12.2012 року терміном на дев'ять років. Оренда плата здійснюється позивачем регулярно. Тобто, відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки, згідно якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про скасування постанови Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №51-ДК-ДК/0008По/08/01/-17 від 09 червня 2017 року про накладення адміністративного стягнення підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 17, 99, 158-163, 186, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 09.06.2017 року №51-ДК-ДК/0008По/08/01 старшого державного інспектора Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Задорожної Надії Володимирівни.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинс­тва України та може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області Горяєв І.М.