Ухвала суду № 68717326, 05.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/5058/17 Провадження № 22-ц/772/1899/2017Головуючий в суді першої інстанції Федчишен С. А.Категорія 48Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Рибчинського В.П., Якименко М.М.

за участю секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року у цій справі,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що починаючи з 2000 року вона проживала разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер. Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру де вони проживали разом, а саме: АДРЕСА_1. За весь час спільного проживання вони були пов'язані спільним побутом, разом вели спільне господарство, придбавали майно, відвідували знайомих, разом проводили святкування. На даний час позивач фактично проживає у вказаній квартирі та сплачує всі належні комунальні послуги. В лютому 2016 року позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яким їй було роз'яснено, що позивач має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просила встановити факт, що проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 в період з січня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.04.2017 року позов задоволено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 слід закрити з таких підстав.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс16, від 17 лютого 2016 року № 6-76цс16.

В обґрунтування свого права на апеляційне оскарження апелянт, який не брав участі у справі, посилається на те, що за оскаржуваним рішенням позивачка одержала права спадкоємця четвертої черги за законом, тому цим рішенням суд вирішив питання про його права та обов'язки як спадкоємця наступної (п'ятої) черги за законом(він є двоюрідним братом ОСОБА_4.), а тому має право на спадщину.

Однак доводи ОСОБА_3, щодо наявності у нього права на апеляційне оскарження рішення суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з витребуваної судом першої інстанції копії спадкової справи № 15/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4, із заявою про прийняття спадщини звернулася лише ОСОБА_2 Інші спадкоємці з такими заявами не звертались.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 колегії суддів надано не було. Не є таким доказом приєднана до апеляційної скарги ксерокопія заяви ОСОБА_3 від 03.08.2016 року до Третьої Вінницької державної нотаріальної контори(а.с. 81), оскільки у разі її подання до належного нотаріуса чи нотаріальної контори така заява містилася б у вказаній спадковій справі, на ній були б зазначені дата і час їх надходження та номер спадкової справи(пункти 2.1, 2.2, 2.7, 3.11 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 ). Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину(ст. ст. 1269, 1270 ЦК України, п.3.15 цього ж Порядку). Не можна визнати таким доказом ксерокопію довідки № 365 від 10.05.2017 року виконавчого комітету Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області(а.с. 80 зв.) про те, що 03.08.2016 року секретарем цього комітету засвідчено вірність підпису ОСОБА_3 на вказаній його заяві від цієї ж дати, оскільки згідно ч.3 ст. 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

Не є таким доказом з огляду на положення ст.59 ЦПК України щодо допустимості доказів сама по собі приєднана до апеляційної скарги ксерокопія довідки № 219 від 28.02.2017 року виконавчого комітету Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області(а.с. 78) про те, що ОСОБА_3 є двоюрідним братом ОСОБА_4, оскільки такі акти цивільного стану як походження особи і відповідно визначення за їх допомогою ступеня споріднення родичів згідно ч.3 ст. 49 ЦК України та ст. 2, ч.4 ст.6, ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підлягають державній реєстрації з видачею відповідного свідоцтва. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку(ч.3 ст.9 цього ж закону). Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин(п. 4.2. глави 10 розділу II вказаного Порядку). З таких же підстав не можна визнати саму по собі як допустимий доказ довідку № 235 від 01.03.2017 року вказаного виконавчого комітету про те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідними сестрами(а.с. 80). Крім того вказана у цій довідці інформація суперечить копії свідоцтва про народження ОСОБА_4.(а.с 50), згідно якого його матір'ю є ОСОБА_7.

Як роз'яснено у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" якщо після прийняття апеляційної скарги до розгляду буде встановлено, що апеляційну скаргу подано особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

За таких обставин ОСОБА_3 не довів, що при розгляді цієї справи суд вирішував питання про його права та обов'язки, тобто, що він має передбачене ст. 292 ЦПК України право на апеляційне оскарження рішення у даній справі, а тому колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_3 підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 303, 307, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року у цій справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : В.П. Рибчинський

М.М. Якименко