Ухвала суду № 68713575, 05.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/803/17 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/2801/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 05.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

05 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Журби С.О., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2017 року позивач ТОВ «Факторинг Україна» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивував тим, що 16 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та АТ «ОТП Банк» був укладений договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальник зобовязаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобовязання, встановлені договором, не пізніше 16 жовтня 2016 року.

22 грудня 2014 року ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу, згідно якого банк передав, а фактор прийняв право вимоги до позичальника, що випливає із умов кредитного договору. 05 січня 2015 року фактором листом з описом вкладення направлено на адресу позичальника повідомлення про заміну кредитора у зобовязанні, а також здійснено вимогу дострокового повернення суми заборгованості за кредитним договором. Зазначена вимоги підлягала виконанню протягом 30 днів з дня її отримання позичальником, але виконана не була.

Станом на 24 листопада 2016 року у позичальника за договором існує заборгованість перед позивачем в розмірі 20565,66 грн., що складається із залишку заборгованості за кредитом в розмірі 17657,20 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом 1,35 грн., комісії за розрахункове обслуговування 2907,11 грн.

На підставі вищевикладеного просив стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 20565,66 грн. та судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року позов задоволено. Стягнуто із відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 20565,66 грн. та витрати на оплату судового збору в розмірі 1600 грн.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що не бачила і не підписувала умов кредитного договору, як і в подальшому будь-які кошти чи товари, придбані за них, а не отримувала, суд не прийняв до уваги відсутність доказів перерахування коштів, зокрема меморіального ордеру тощо. В мотивувальній частині рішення немає вказівок про те, що кошти все ж таки були перераховані банком продавцям товарів з посиланням на відповідний доказ, наданий позивачем. Суд не звернув уваги, що на копіях умов кредитного договору відсутні підписи відповідача та в подальшому не прийняв до уваги довідки з банку та переписки з оператором банку, з яких вбачається, що на кожному аркуші кредитного договору такий підпис повинен бути. Суд не врахував і те, що відповідач заперечує проти доведення до її відома укладення договору факторингу між банком і позивачем та надання доказів про відступлення банком позивачу права вимоги конкретно за кредитним договором відповідача. Судом не встановлено, чи дійсно у позивача на момент укладення договору факторингу була ліцензія на провадження фактором його законної діяльності. Суд знехтував правовою позицією Верховного Суду України, де йдеться про незаконне стягнення банками заборгованості по комісії, а також рішеннями суду, в яких по аналогічних справах позивачу було відмовлено за обставин, які склалися і в даній справі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 16 жовтня 2013 року ОСОБА_2 уклала із ПАТ «ОТП Банк» договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1, за умовами якого кредитор надав позичальнику споживчий кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: на придбання товару (сільхозшини, 2 шт. вартістю 21778 грн.) у продавця ТОВ «Торговий дім «Автомототорг», на сплату комісії за оформлення кредиту 293,57 грн.; всього 19864,67 грн.; строк кредиту 36 місяців, процентна ставка 0,01 % річних.

Згідно п. 1.2 кредитного договору для придбання товару та послуг банк надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов договору, а позичальник зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним договором та додатком № 1 «Графік платежів», що є його невідємною частиною, а також виконувати інші умови договору. Банк перераховує кошти продавцю протягом 3 робочих днів з дати отримання банком оригіналу свого примірника даного договору.

Згідно п. 1.4 кредитного договору позичальник зобовязаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобовязання, встановлені договором, не пізніше 16 жовтня 2016 року. Належною сплатою чергового щоміячного платежу позичальником вважається надходження на рахунок банку грошових коштів у розмірі, що не менший за щомісячний платіж, і не пізніше дати платежу, зазначеної у графіку платежів.

Відповідно до умов п. 2.13.1 кредитного договору, незважаючи на інші положення угоди, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання держателем своїх боргових зобовязань за угодою чи іншими укладеними з банком договорами.

Згідно п. 3.6 кредитного договору, банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за кредитним договором та/чи угодою третій особі.

Згідно додатку № 1 до кредитного договору, банком визначено дати платежу за кредитом, перший із яких мав бути здійснений 18 листопада 2013 року.

22 грудня 2014 року ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» уклали договір факторингу № 22/12/14/1-1, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право грошової вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між первісним кредитором і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Згідно витягу з акту приймання-передачі реєстру боржників від 22 грудня 2014 року до договору факторингу, за договором передано також право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2 01 грудня 2013 року.

05 січня 2015 року ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення про те, що на підставі договору факторингу від 22 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги заборгованості ОСОБА_2 відступлене ТОВ «ОТП «Факторинг Україна», повідомлено про розмір заборгованості по кредитному договору 20565,66 грн.

Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦКи України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому неповідомлення про заміну кредитора тягне наслідки для борждника лише у вигляді виконання забовязання не новому, а колишньому кредитору.

Оскільки за кредитним договором, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» і відповідачем ОСОБА_2, утворилася заборгованість внаслідок порушення умов кредитного договору, а право вимоги за даними договорами перейшло до позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна», колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність захисту права позивача шляхом стягнення даної заборгованості із відповідача.

Позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 24 листопада 2016 року, згідно якого загальна сума заборгованості 20565,66 грн., яка складається із залишку заборгованості за кредитом 17657,20 грн., суми відсотків за користування кредитом 1,35 грн., суми комісії 2907,11 грн. Обгрунтованість даного розрахунку заборгованості відповідачем не спростована.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що умов кредитного договору, наданого позивачем до справи, позивач взагалі не бачила і не підписувала, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем до матеріалів справи надано копію договору про надання споживчого кредиту (а. с. 8), графік платежів (а. с. 10), умови кредитування (а. с. 11), договір добровільного страхування держателя кредитної картки (а. с. 13), які підписані ОСОБА_2

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином у разі неспростування презумції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню.

Належність боржнику даних підписів не спростована, позову про визнання недійсним кредитного договору з цих підстав не заявлялось, відтак доводи апеляційної скарги колегією суддів в цій частині відхиляються.

Щодо доводів апеляційної скраги стосовно відсутності доказів перерахування коштів відповідно до умов договору, колегія суддів враховує, що відповідач частково виконувала зобовязання за кредитним договору, таким чином визнавала за собою наявність боргових зобовязань.

Виходячи з того, що відповідач не оспорювала кредитний договір, а також договір відступлення права вимоги, суд першої інстанції, керуючись наведеними вимогами закону, обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначену вище суму заборогованості.

Судом першої інстанції доводи відповідача з цього приводу були враховані і їм надано належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів передачі за договором факторингу права вимоги саме за укладеним із відповідачем кредитним договором спростовуються матеріалами справи, а саме витягом з акту приймання-передачі реєстру боржників від 22 грудня 2014 року до договору факторингу.

Для перевірки обгрунтованості доводів апеляційної скарги колегію суддів було оглянуто оригінали договору про надання споживчого кредиту та договору факторингу із відповідними додатками до даних договорів, серед яких були в наявності і меморіальний ордер про перерахування 19571,10 грн., а також накладна про отримання відповідачем товару з її підписом.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині неповідомлення ОСОБА_2 про неналежне повідомлення її про передачу права вимоги, колегія суддів враховує, що відповідачем не було надано суду належного виконання зобовязання первісному кредитору, і остання не посилається на це в апеляційній скарзі, а тому доводи позивача в цій частині також відхиляються колегією суддів.

Отже, судом судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Не можна погодитися із доводами апеляційної скарги в частині неврахування практики Верховного Суду України, оскільки наведені відповідачем правові позиції, які висловлені Верховнім Судом України у справах № 6-143цс14 та № 6-1746цс16, стосуються спорів щодо визнання недійсним висновку про вартість майна та визнання недійсними прилюдних торгів, а також про визнання частково недійсним кредитного договору.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідач не оспорювала умови кредитного договору та не заявляла вимог про визнання недійсним умов кредитного договору, зокрема в частині нарахування комісії.

Не грунтуються на матеріалах справи доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача ліцензії (дозволу) на здійснення відповідно діяльності, будь-яких доказів на підтвердження даних обставин відповідачем надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Журба С.О.

ОСОБА_3