Рішення № 68704768, 01.09.2017, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/332/17 Провадження № 2/395/348/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2017 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Лисенку В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулося Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вказавши, що позивач та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н від 16.09.2014 року. Відповідач отримав кредит у розмірі 15000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач не надав своєчасно ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Станом на 06.12.2016 року має заборгованість 28657,80 гривень, яка складається з наступного: 8134,84 гривень тіло кредиту, 9695,90 гривень нараховано процентів за користування кредитом; 8986,21 гривень заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.- штраф (фіксована частина); 1340,85 штраф ( процентна складова).

Посилаючись на норми чинного законодавства просить суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2014 року в розмірі 28657,80 гривень, судові витрати у розмірі 1600,00 гривень.

Представник позивача в судове засідання не зявився, направив до суду заяву, де просить суд розглянути справу без його участі, задовольнити позов та не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач та її представник в судове засідання не зявилися. До суду представник відповідача направив письмову заяву у відповідності до якої просив суд розглянути справу без його участі та участі відповідача, відмовити у задоволенні позову та у разі стягнення коштів з відповідача врахувати її майновий стан та звільнити її від сплати пені та штрафів за кредитним договором.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими обставинами.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що позивач та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н від 16.09.2014 року.

Відповідач отримав кредит у розмірі 15000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач не надав своєчасно ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

Суд категорично не погоджується з доводами відповідача, викладені у письмових запереченнях на позов щодо того, що позивачем не було її повідомлено про умови кредитного договору та що невстановлені особи незаконно заволоділи її кредитними коштами про що вона зверталася неодноразово як до представників позивача та правоохоронних органів, а тому не має нести матеріальної відповідальності за даним кредитним договором.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви позичальника від 16.09.2014 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки та особистим підписом вказане засвідчила.

Відповідач підписанням заяви позичальника приєдналася до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.

Як вбачається з матеріалів справи 06.06.2015 року до Банку надійшло платіжне доручення від Клієнта про переказ коштів в розмірі 7800,00 грн. та 6600,00 грн.

Як вбачається з виписки по карті № 5168742334659103, 06.06.2015 року з даної картки було здійснено переказ грошових коштів в сумі 6600,00 грн. та 7800,00 грн. за допомогою термінала № Е0175922, власник PORTMONE.COM.UA.TELEKO.

Суд не погоджується з письмовими запереченями відповідача, що вона не здійснювала зазначений платіж, оскільки у відповідності до виписки по транзакціям, проведеним через Приват24, з останньої вбачається що саме 06.06.2015 року було здійснені грошові переводи в розмірі 6600,00 грн. та 7800,00 грн. Тобто особа, яка здійснила перевод коштів, володіла інформацією, яка стосувалася кредитної карти та носить конфеденційний характер.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що ніколи не користувалася Інтернетом для списання коштів. Зазначена обставина спростовується випискою по рахунку, з якої вбачається, що відповідач неодноразово користувалася системою Приват24 для переводу коштів між рахунками, тобто була користувачем даної системи.

Слід відмітити, що успішне проведення зазначених операцій по карті відповідача вимагало від держателя карти введення не тільки номера платіжної карти та строку її дії, але і спеціального трьохзначного коду безпеки платежів. Данный код безпеки наноситься банком-емітентом на платіжну карту типографським способом, а це свідчить про те, що особа, фактично використала платіжну карту відповідача та володіла інформацією.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів у межах України, відповідальності суб'єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюється Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно ст. 33 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - участнику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»:

ч. 14.12 держатель спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень;

ч. 14.15 користувач відповідно до умов договору зобов'язаний надати банку інформацію для здійснення контактів з ним, а банк зобов'язаний зберігати цю інформацію протягом дії договору;

ч. 14.16 користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором.

До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.

Відповідачем були порушені вимоги "Умов та правил надання банківских послуг" : Відповідно до п.п.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг - "Банк не несе відповідальність у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карти, контрольної інформації Клієнта, відправленої в SMS повідомленні ПІН коді, Ідентификаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (нике) MobileBanking або проведенних Клієнтом операціях стане відомою третім омобам в результаті недобросовісного виконання Клієнтом умов, зберігання та використання або/та прослуховування або перехват інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів".

В свою чергу п. 2.1.1.7.4. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що держатель ОСОБА_2 несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення ОСОБА_2 в Банк та блокування ОСОБА_2 і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ платіжної системи.

Пунктом 2.1.1.7.3. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.

Відповідач по справі у ході судового розгляду у справі не надано до суду належних та допустимих доказів, що вищевказані платежі проводилися іншою особою..

Крім того,як вбачається з матеріалів справи відповідач після зняття з свого рахунку спірних кредитних коштів неодноразово здійснювала дії (проводила платежі) щодо погашення боргу за вказаним кредитним договором, фактично визнавши факт наявності боргу перед позивачем..

Згідно статей 526, 527, 537 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідач станом на 06.12.2016 року має заборгованість 28657,80 гривень, яка складається з наступного: 8134,84 гривень тіло кредиту, 9695,90 гривень нараховано процентів за користування кредитом; 8986,21 гривень заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.- штраф (фіксована частина); 1340,85 штраф ( процентна складова).

Дані обставини беззаперечно встановлені в судовому засіданні та сумніву у суду не викликають.

Разом з тим, згідно до ст.551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Відповідно до підпункту 3.2. пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013 визначено наступне.

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів від 9 квітня 1985 року № 39/248, наголошують: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України (підпункт 3.2 пункту 3 Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011), межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням наведених принципів.

У відповідності до заяви представника відповідача, останній посилався на скрутне матеріальне становище, відсутність роботи, відповідачка ОСОБА_1 являється пенсіонером з незначним пенсійним утриманням, що суд повинен врахувати при ухваленні рішення.

Суд враховуючи всі обставини за яких відповідачем своєчасно не повертався кредит та нараховані відсотки, відсутність даних про негативні наслідки для позивача через прострочення виконання зобовязання відповідачем, приймаючи до уваги принципи справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, вважає за необхідне зменшити суму пені з 8986,21 гривень до 500 гривень.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2014 року в розмірі 20171,59 гривень.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст. 4 Закону України Про судовий збір, ст. ст. 79-80, 88 ЦПК України судовий збір у сумі 1600,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, у відповідності до ст. 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 79-80, 88, 208-209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 21771 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят одну) гривню 59 копійок за кредитним договором №б/н від 16.09.2014 року, яка складається з наступного: 8134,84 гривень тіло кредиту, 9695,90 гривень нараховано процентів за користування кредитом; 500 гривень заборгованість за пенею; 500 гривень - штраф (фіксована частина); 1340,85 штраф ( процентна складова), сплачену суму судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р. А. Забуранний

копія

Справа № 395/332/17 Провадження № 2/395/348/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2017 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Лисенку В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулося Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вказавши, що позивач та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н від 16.09.2014 року. Відповідач отримав кредит у розмірі 15000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач не надав своєчасно ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Станом на 06.12.2016 року має заборгованість 28657,80 гривень, яка складається з наступного: 8134,84 гривень тіло кредиту, 9695,90 гривень нараховано процентів за користування кредитом; 8986,21 гривень заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.- штраф (фіксована частина); 1340,85 штраф ( процентна складова).

Посилаючись на норми чинного законодавства просить суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2014 року в розмірі 28657,80 гривень, судові витрати у розмірі 1600,00 гривень.

Представник позивача в судове засідання не зявився, направив до суду заяву, де просить суд розглянути справу без його участі, задовольнити позов та не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач та її представник в судове засідання не зявилися. До суду представник відповідача направив письмову заяву у відповідності до якої просив суд розглянути справу без його участі та участі відповідача, відмовити у задоволенні позову та у разі стягнення коштів з відповідача врахувати її майновий стан та звільнити її від сплати пені та штрафів за кредитним договором.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими обставинами.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що позивач та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н від 16.09.2014 року.

Відповідач отримав кредит у розмірі 15000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач не надав своєчасно ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

Суд категорично не погоджується з доводами відповідача, викладені у письмових запереченнях на позов щодо того, що позивачем не було її повідомлено про умови кредитного договору та що невстановлені особи незаконно заволоділи її кредитними коштами про що вона зверталася неодноразово як до представників позивача та правоохоронних органів, а тому не має нести матеріальної відповідальності за даним кредитним договором.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви позичальника від 16.09.2014 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки та особистим підписом вказане засвідчила.

Відповідач підписанням заяви позичальника приєдналася до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.

Як вбачається з матеріалів справи 06.06.2015 року до Банку надійшло платіжне доручення від Клієнта про переказ коштів в розмірі 7800,00 грн. та 6600,00 грн.

Як вбачається з виписки по карті № 5168742334659103, 06.06.2015 року з даної картки було здійснено переказ грошових коштів в сумі 6600,00 грн. та 7800,00 грн. за допомогою термінала № Е0175922, власник PORTMONE.COM.UA.TELEKO.

Суд не погоджується з письмовими запереченями відповідача, що вона не здійснювала зазначений платіж, оскільки у відповідності до виписки по транзакціям, проведеним через Приват24, з останньої вбачається що саме 06.06.2015 року було здійснені грошові переводи в розмірі 6600,00 грн. та 7800,00 грн. Тобто особа, яка здійснила перевод коштів, володіла інформацією, яка стосувалася кредитної карти та носить конфеденційний характер.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що ніколи не користувалася Інтернетом для списання коштів. Зазначена обставина спростовується випискою по рахунку, з якої вбачається, що відповідач неодноразово користувалася системою Приват24 для переводу коштів між рахунками, тобто була користувачем даної системи.

Слід відмітити, що успішне проведення зазначених операцій по карті відповідача вимагало від держателя карти введення не тільки номера платіжної карти та строку її дії, але і спеціального трьохзначного коду безпеки платежів. Данный код безпеки наноситься банком-емітентом на платіжну карту типографським способом, а це свідчить про те, що особа, фактично використала платіжну карту відповідача та володіла інформацією.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів у межах України, відповідальності суб'єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюється Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно ст. 33 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - участнику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»:

ч. 14.12 держатель спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень;

ч. 14.15 користувач відповідно до умов договору зобов'язаний надати банку інформацію для здійснення контактів з ним, а банк зобов'язаний зберігати цю інформацію протягом дії договору;

ч. 14.16 користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором.

До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.

Відповідачем були порушені вимоги "Умов та правил надання банківских послуг" : Відповідно до п.п.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг - "Банк не несе відповідальність у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карти, контрольної інформації Клієнта, відправленої в SMS повідомленні ПІН коді, Ідентификаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (нике) MobileBanking або проведенних Клієнтом операціях стане відомою третім омобам в результаті недобросовісного виконання Клієнтом умов, зберігання та використання або/та прослуховування або перехват інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів".

В свою чергу п. 2.1.1.7.4. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що держатель ОСОБА_2 несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення ОСОБА_2 в Банк та блокування ОСОБА_2 і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ платіжної системи.

Пунктом 2.1.1.7.3. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.

Відповідач по справі у ході судового розгляду у справі не надано до суду належних та допустимих доказів, що вищевказані платежі проводилися іншою особою..

Крім того,як вбачається з матеріалів справи відповідач після зняття з свого рахунку спірних кредитних коштів неодноразово здійснювала дії (проводила платежі) щодо погашення боргу за вказаним кредитним договором, фактично визнавши факт наявності боргу перед позивачем..

Згідно статей 526, 527, 537 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідач станом на 06.12.2016 року має заборгованість 28657,80 гривень, яка складається з наступного: 8134,84 гривень тіло кредиту, 9695,90 гривень нараховано процентів за користування кредитом; 8986,21 гривень заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.- штраф (фіксована частина); 1340,85 штраф ( процентна складова).

Дані обставини беззаперечно встановлені в судовому засіданні та сумніву у суду не викликають.

Разом з тим, згідно до ст.551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Відповідно до підпункту 3.2. пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013 визначено наступне.

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів від 9 квітня 1985 року № 39/248, наголошують: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України (підпункт 3.2 пункту 3 Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011), межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням наведених принципів.

У відповідності до заяви представника відповідача, останній посилався на скрутне матеріальне становище, відсутність роботи, відповідачка ОСОБА_1 являється пенсіонером з незначним пенсійним утриманням, що суд повинен врахувати при ухваленні рішення.

Суд враховуючи всі обставини за яких відповідачем своєчасно не повертався кредит та нараховані відсотки, відсутність даних про негативні наслідки для позивача через прострочення виконання зобовязання відповідачем, приймаючи до уваги принципи справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, вважає за необхідне зменшити суму пені з 8986,21 гривень до 500 гривень.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2014 року в розмірі 20171,59 гривень.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст. 4 Закону України Про судовий збір, ст. ст. 79-80, 88 ЦПК України судовий збір у сумі 1600,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, у відповідності до ст. 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 79-80, 88, 208-209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 21771 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят одну) гривню 59 копійок за кредитним договором №б/н від 16.09.2014 року, яка складається з наступного: 8134,84 гривень тіло кредиту, 9695,90 гривень нараховано процентів за користування кредитом; 500 гривень заборгованість за пенею; 500 гривень - штраф (фіксована частина); 1340,85 штраф ( процентна складова), сплачену суму судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

з оригіналом згідно

Суддя: Р. А. Забуранний