Рішення № 6870440, 24.11.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2009 р.Справа № 10/1912 за позовом підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" м. Бровари Київської області до кооперативного підприємства "Ринок" Теофіпольської райспоживспілки смт. Теофіполь Хмельницької області

про стягнення 14094,97 грн.

Суддя           Виноградова В.В.

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач: не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14094,97 грн., з яких 12179,60 грн. основного боргу за поставлене обладнання,1915,37 грн. пені. В обґрунтування вимог посилається на докази подані в обґрунтування позову.

Позивач в листі від 11.11.2009р. №1/310-09 повідомив, що відповідач свої зобов'язання щодо перерахування боргу не виконав та просить суд відповідно до ст.ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 549, 692 712 ЦК України, стягнути з відповідача 10179,60 грн. основного боргу, 1915,37 грн. пені, в частині стягнення 2000 грн. провадження у справі припинити в зв'язку із добровільною сплатою відповідачем заборгованості. Просить справу розглядати без участі повноважного представника позивача. Дана заява приймається судом.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, причини неявки не повідомив, проте у відзиві на позов та представник в судовому засідання 28.10.2009р. зазначив, що платіжним дорученням №305 від 27.10.09р. перераховано позивачу 2000 грн., тому станом на 28.10.09р. сума основного боргу склала 10179,60 грн. просить пеню не стягувати.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між Підприємством споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" м. Бровари Київської області (Постачальник) та кооперативним підприємством "Ринок" Теофіпольської райспоживспілки смт.Теофіполь Хмельницької області (Покупець) 09.10.06р. було укладено договір на поставку торгового обладнання, згідно якого позивач зобов'язується виготовити і поставити нестандартне торгове обладнання, а відповідач приймає та оплачує обладнання у кількості, асортименті та по цінах на загальну суму, вказану в рахунках-фактурах позивача (п.1.1. договору).

Згідно п.п. 4.1,4.2 договору розрахунки за торгове обладнання проводяться: 50% попередня оплата, а неоплачена частка боргу перераховується позивачу на протязі 60-ти днів з дня одержання торгового обладнання та підписання акту прийому-передачі. Пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату одержаного торгового обладнання Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки оплати.

Позивач згідно видаткових накладних №УКВ-000829 від 20.11.06р., №УКВ-000889 від 22.12.06р., №УКВ-000049 від 02.02.07р. через Маркевича М.І. за довіреностями серії ЯЛЮ №587407 від 15.11.2006р., серії ЯЛЮ №587407 від 22.11.2006р., серії ЯЛЮ №587411 від 02.02.2007р. поставив відповідачу обладнання на загальну суму 19179,60 грн., що не заперечується сторонами.

Відповідач частково провів оплату отриманого торгового обладнання, сума боргу на момент подання позову склала 12179,60 грн., що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні 28.10.2009р.. Претензію від 31.03.2009р. відповідач залишив без відповіді та задоволення.

В зв'язку із несплатою заборгованості в добровільному порядку, Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 12179,60 грн. основного боргу, 1915,37 грн. пені.

Відповідач надав суду платіжне доручення №305 від 27.10.2009р. про сплату 2000 грн. за отримане обладнання. Позивач підтвердив надходження даних коштів та просить провадження в частині стягнення 2000 грн. припинити.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 10179,60 грн. основного боргу за поставлений товар, та 1915,37 грн. пені, посилаючись на договір №196 від 09.10.06р., видаткові накладні №УКВ-000829 від 20.11.06р.,№УКВ-000889 від 22.12.06р., №УКВ-000049 від 02.02.07р.

Як вбачається з матеріалами справи між сторонами склалися правовідносини щодо поставки товару (обладнання).

Посилання позивача на те, що торгове обладнання на загальну суму 19179,60 грн. було поставлене за видатковими накладними №УКВ-000829 від 20.11.06р.,№УКВ-000889 від 22.12.06р., №УКВ-000049 від 02.02.07р. на виконання умов договору №196 від 09.10.06р., судом не приймаються до уваги, оскільки в даних накладних відсутнє посилання на договір №196 від 09.10.06р. як на підставу відпуску товару. Крім того, умовами договору ( п.п. 3.1, 4.1,4.2 договору) при поставці товару передбачено попередню оплата вартості товару (50% ), обов'язкове підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання. Доказів, які б підтверджували виконання даних умов сторонами не надано.

Тому, аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що товар відпускався за накладними №УКВ-000829 від 20.11.06р.,№УКВ-000889 від 22.12.06р., №УКВ-000049 від 02.02.07р..

Приписами ч.1,6 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідач отримав товар за накладними №УКВ-000829 від 20.11.06р.,№УКВ-000889 від 22.12.06р., №УКВ-000049 від 02.02.07р. на загальну суму 19179,60 грн. , проте провів лише часткову його оплату в результаті чого на момент звернення до суду сума боргу склала 12179,60 грн.

Після пред'явлення позову, відповідач платіжним дорученням №305 від 27.10.2009р. сплатив позивачу 2000 грн. за отримане обладнання, що не заперечується позивачем. За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 2000 грн. основного боргу необхідно припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Доказів про сплату відповідачем 10179,60 грн. суду не подано.

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги щодо стягнення 10179,60 грн. основного боргу заявлені правомірно, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою ( штрафом ,пенею), яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Виконання зобов'язання забезпечується , якщо це встановлено договором або законом, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі.

Враховуючи вищенаведені положення та те, що поставка обладнання здійснювалась на підставі накладних в яких відсутні посилання на договір №196 від 09.10.06р., яким передбачено нарахування пені,

суд вважає, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1915,37 грн. необхідно відмовити, оскільки відсутній письмовий правочин щодо стягнення пені за поставлене згідно накладних№УКВ-000829 від 20.11.06р.,№УКВ-000889 від 22.12.06р., №УКВ-000049 від 02.02.07р. обладнання.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1,12, 33, 44, 49, 75, п.1-1ст. 80 , 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -                                                                       В И Р І Ш И В:

Позов Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" м. Бровари Київської області до кооперативного підприємства "Ринок" Теофіпольської Райспоживспілки смт. Теофіполь Хмельницької області про стягнення 12179,60 грн. основного боргу та 1915,37 грн. пені задоволити частково.

Стягнути з кооперативного підприємства "Ринок" Теофіпольської Райспоживспілки смт. Теофіполь, вул. Макаренка,35 (код 01526307) на користь підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м.Броварах" м. Бровари Київської області, вул. Кутузова,127 (код 01740064) 10179,60 грн. (десять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень 60 коп.) основного боргу, 121,80 грн. (сто двадцять одна гривна 80 коп.) витрат по оплаті державного мита та 203,93 грн. (двісті три гривні 93 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні позову про стягнення 1915,37 грн. пені відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 2000 грн. припинити.

                    Суддя                                                                      

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.