Рішення № 6870396, 19.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.09                                                                                           Справа№ 24/153

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіста-Захід”, м.Львів

До відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, м.Львів

Про стягнення 42481,10грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача –Коцюбинська С.П. - представник

Від відповідача –Кречетова Л.І. - представник

Суть спору: Позов заявлено до Відокремленого підрозділу „Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання” Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” про стягнення 42481,10грн., в т.ч: 33 987,60грн. основного боргу,

4 067,34грн. пені, 849,91грн. 3% річних та 3 576,25грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14.07.2009 року сторонами укладено договір поставки №Л/Натер-5/08/055, відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити відповідачеві товар, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити упродовж 45 банківських днів після дати поставки (п.6.1 договору). Як зазначено у позовній заяві, за видатковими накладними №LV-006091 від 12.09.2008року та №LV-006331 від 06.10.2008року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 33987,60грн., який відповідач не оплатив.

За несвоєчасну оплату товару на підставі п.9.4 договору позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 4067,34грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за період прострочення 182 дні ( з 17.11.2008р. та з 08.12.2008р.).

Крім того на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції в сумі 3576,25грн. за грудень 2008р. –серпень2009р.та 3% річних в сумі 849,91грн. за період з 17.11.2008р. по 21.09.2009р. та за період з 08.12.2008р. по 21.09.2009р.

Згідно із ухвалою суду від 27.10.2009року замінено неналежного відповідача - Відокремлений підрозділ „Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання” Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, належним відповідачем - Державним територіально-галузевим об’єднанням „Львівська залізниця”, справу призначено до розгляду на 12.11.2009року.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач подав відзив за №НХ-3481 від 11.11.2009року, в якому повідомляє, що 11.11.2009року відповідач сплатив 20000,00грн. основного боргу, В частині стягнення втрат від інфляції, 3% річних та пені проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивачем невірно проведено нарахування пені, втрат від інфляції та 3% річних.

В судовому засіданні 12.11.2009року оголошено перерву до 19.11.2009року.

19.11.2009року розгляд справи продовжено.

Представник позивача в судове засідання з’явився, просить стягнути з відповідача 13987,60грн. основного боргу, а також пеню, втрати від інфляції та 3% річних. В частині стягнення 20000,00грн. основного боргу провадження у справі просить припинити у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Представник відповідача подав свій розрахунок пені, втрат від інфляції та 3% річних, згідно з яким за несвоєчасну оплату товару пеня становить 4064,88грн., 3% річних –836,32грн., втрати від інфляції –3568,70грн. Крім того, відповідач подав клопотання за №НХ-3558 від 18.11.2009року, в якому просить зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на важкий фінансовий стан та добровільну сплату боргу в сумі 20000,00грн. Представник позивача проти зменшення розміру пені заперечує. Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Державним територіально-галузевим об’єднанням „Львівська залізниця” в особі начальника відокремленого підрозділу „Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання” Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”

( покупець за договором) та Дочірнім підприємством „ Авіста- Захід” ( постачальник за договором) 14.07.2008р. укладено договір поставки №Л/Натер-5/08/055, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити покупцеві товар, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на суму 33987,60грн., а саме:

по видатковий накладній №LV-006091 від 12.09.2008року на суму 26291,70грн.;

по видатковій накладній №LV-006331 від 06.10.2008року на суму 7695,90грн.

Товар отримав представник відповідача Гайдош В.Т. за довіреностями сер. ЯПЕ №686910 від 12.09.08р. та сер. ЯПЕ №686936 від 03.10.2008р., виданими відповідачем .

Зазначені видаткові накладні та довіреності на отримання товару додані до матеріалів справи.

Термін оплати товару встановлено сторонами в п.6.1 договору, - 45 банківських днів після дати поставки товару.

Відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, у встановлений строк товар не оплатив, у зв”язку з чим позивач в жовтні 2009р. звернувся з позовом до суду.

Після подання позову відповідач сплатив відповідачеві 20000,00грн. боргу, підтвердженням чого є подане суду платіжне доручення №982 від 11.11.2009року, яке додане до матеріалів справи.

Отже, на день вирішення спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 13 987,60грн. (33987,60 –20000,00).Названу суму боргу сторони підтверджують.

Крім того, на підставі п. 9.4 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 4067,34грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, окремо по кожній накладній, за 182 дні, з 17.11.2008р. та з 08.12.2008р.

На підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3 576,25грн. втрат від інфляції за період з грудня 2008року по серпень 2009року, а також 849,91грн. 3% річних, які нараховані окремо по кожній накладній: за період з 17.11.2008р. по 21.09.2009р. та за період з 08.12.2008р. по 21.09.2009р.

Розрахунки додані до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши в сукупності подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов”язаннн ( ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов”язання, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

В силу п.6 ст.232 нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд вважає, що в частині стягнення основного боргу позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 13987,60грн. В частині стягнення 20000,00 грн. основного боргу провадження у справі належить припинити на підставі п.1/1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв”язку з відсутністю предмета спору.

Пеня підлягає до задоволення частково в сумі 4064,88грн., а 3% річних - в сумі 849,60грн., оскільки при нарахуванні пені та 3%річних позивачем допущена помилка : замість 366 днів в 2008році позивач визначав розмір пені та 3% річних за 1 день прострочення в 2008році, виходячи із 365 днів.

Втрати від інфляції підлягають до задоволення частково в сумі 3575,50грн., виходячи із розрахунку встановленого індексу інфляції за період з грудня 2008р. по серпень 2009р. в розмірі 110,52%

Представники позивача та відповідача погоджуються з вказаними сумами пені, втрат від інфляції та 3% річних, що підлягають до задоволення.

Решта пені, втрат від інфляції та 3% річних не підлягають до задоволення., оскільки нараховані невірно.

Враховуючи ступінь виконання відповідачем основного зобов’язання на момент вирішення спору, а також важкий фінансовий стан відповідача, викликаний зменшенням об”ємів перевезення пасажирів через епідемію грипу, суд вважає можливим частково задоволити клопотання відповідача про зменшення пені, яка підлягає до стягнення, та стягнути з відповідача 2064,88грн. пені.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі основного боргу, яка існувала станом на день подання позову, та сумам пені ,втрат від інфляції та 3% річних, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, п.1/1 ч.1ст.80, ст.ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, ідентифікаційний код 01059900, адреса: 79007, м.Львів, вул.Гоголя,1, на користь Дочірнього підприємства „Авіста-Захід”, ідентифікаційний код 31527414, юр. адреса: м. Львів, вул.Наукова,5, кв.41, пошт. адреса: 79035, м. Львів, вул.Довга,3, - 13987,60грн. основного боргу, 2064,88грн. пені, 3575,50грн. втрат від інфляції, 849,60грн. 3% річних, 424,77грн. державного мита та 235,92грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В частині стягнення 20000,00грн. основного боргу провадження у справі припинити.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя