Рішення № 6870379, 23.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.09                                                                                 Справа № 19/234.

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Приватного підприємства „Магма”, м.Лисичанськ Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський завод гумових-технічних виробів”, м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення 4772 грн. 98 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Александрова Н.А., рішення №2 від 01.04.2005;

від відповідача –Пурик С.О., довіреність №33-11/155 від 04.12.2008.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4772 грн. 98 коп.

В уточненні до позовної заяви від 17.11.2009 позивач просить стягнути з відповідача суму передплати у розмірі 4772 грн. 98 коп. та судові витрати. Дане уточнення прийняте судом до розгляду.

Відповідач запереченням на позовну заяву №1173 від 08.10.2009 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що у бухгалтерських документах дана заборгованість відсутня; що з позовної заяви не вбачається період виникнення боргу, а є тільки посилання на претензію від 06.03.2009, на підставі якої не можна дійти висновку, за який період та станом на яку дату виникли вимоги позивача.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.09.2009 розгляд справи призначений на 09.10.2009. Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.10.2009 була оголошена перерва до 23.11.2009, яка продовжена до 17.11.2009, а потім розгляд справи був відкладений до 23.11.2009.

В поясненнях № 33-1270 від 20.11.2009 відповідач пояснив, що дана сума 4772,98 грн. списана бухгалтерською службою заводу за спливом позовної давності, яку відповідач просить застосувати у судовій справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Приватним підприємством „Магма”, м.Лисичанськ Луганської області (позивач, покупець) та Відкритим акціонерним товариством „Лисичанський завод гумових-технічних виробів”, м.Лисичанськ Луганської області (відповідач, постачальник) 22.02.2006 був укладений договір поставки №76 юр.

Згідно умов договору постачальник зобов’язався передати у власність покупця метали чорні відповідно до ДСТУ 412-2002, кількість та термін передачі яких вказані у специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.5.1 договору покупець сплатив постачальнику 100% передоплату за 80 тон металу по 516 грн. 67 коп. за кожну тону, а разом 49600 грн. 00 коп. разом з ПДВ (платіжне доручення №11 від 01.03.2006).

На протязі 2006-2007 років як вказує позивач ним було отримано металу на загальну суму 44827 грн. 02 коп.

05.12.2008 позивач звернувся до відповідача листом №1676 від 09.12.2008 з вимогою повернути передплату в сумі 4772 грн.98 коп., яку відповідач проігнорував.

06.03.2009 позивач знову звернувся до відповідача з претензією №3 про негайне повернення грошових коштів, на яку від відповідача надійшов лист № 33-2-84 від 26.06.2009, де він просить надати йому розрахунок претензійних вимог для розгляду претензії.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст.538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Тобто згідно умов договору отримання позивачем товару повинно було відбутися 01.03.2006, після здійснення передплати за товар.

В ст.256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ч.1 ст. 261 цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до цієї норми позивач був обізнаний про порушення відповідачем його права ще з 02.03.2006, тобто строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права сплинув 02.03.2009.

З норм ст.267 Цивільного кодексу України вбачається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Відповідач протягом строку розгляду справи в своїх поясненнях наполягав на правомірності застосування позовної давності та заявляв про застосування її у вирішенні спору.

За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем при поданні позовної заяви державне мито в сумі 05 грн. 00 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 23.11.2009 за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

          3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Магма", Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Южна, б.61, код 32909236 зайве сплачене за квитанцією № 40 від 18.09.2009 державне мито в сумі 05 грн. 00 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 30.11.2009.

Суддя                                                             Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                С.А.Кулешова