Ухвала суду № 68701805, 06.09.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"06" вересня 2017 р.Справа № 916/1605/15-г

Господарський суд Одеської області

У складі колегії судді Желєзної С.П.,

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача (скаржника): ОСОБА_2 за довіреністю №94 від 15.08.2017р.;

Від відділу ДВС: ОСОБА_3 за довіреністю №09.1-5407 від 06.07.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ (вх. № 2-3513/17 від 30.06.2017р.) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, по справі за позовом державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт про стягнення 10 085 234,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.2015р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2015р., по даній справі позов державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України задоволено частково, присуджено до стягнення на користь позивача суму основного боргу в розмірі 8 338 979 грн., збитки від інфляції в сумі 839 071 грн. 79 коп., три відсотки річних в сумі 43 848 грн. 09 коп., пеню в сумі 8 633 грн. 35 коп., судовий збір в сумі 73 080 грн. 00 коп.

31.08.2015р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідний наказ.

30.06.2017р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга (вх. № 2-3513/17) від державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, відповідно до якої відповідач просить суд скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 16.05.2017р. ВП №48662868; скасувати постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 16.05.2017р. ВП №48662868; скасувати постанову про арешт майна боржника від 17.05.2017р. ВП №53951223; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.06.2017р. ВП №53951223.

Приписами п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що за змістом статті 121-2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України не скористалося наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі по даній скарзі, письмових пояснень по суті скарги надано не було.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі по тексту ДВС) заперечував проти задоволення скарги ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ, посилаючись на дотримання вимог Закону України „Про виконавче провадження при винесенні оскаржуваних постанов.

06.09.2017р. ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ вимоги скарги були доповнені вимогами про скасування постанови в. о. начальника ДВС ОСОБА_4 від 15.05.2017р., якою було скасовано постанову державного виконавця від 21.09.2015р. про закінчення виконавчого провадження; скасування постанови про відновлення виконавчого провадження від 16.05.2017р. ВП №48662868.

При зверненні до господарського суду із скаргою на дії органу державної виконавчої служби ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ зазначало, що ним було виконано вимоги виконавчого документа (наказу №916/1605/15-г від 31.08.2015р.) із запізненням на один день, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №48662868 від 09.09.2015р. надійшла до боржника лише 16.09.2015р., тобто у останній день строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, у звязку з чим, негайно виконати вимоги постанови не вбачалося за можливе, тому кошти у загальному розмірі 9 303 620,23 грн. були перераховані на користь стягувача 17.09.2015р., що підтверджується платіжним дорученням №769.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи та пояснення представника відповідача та органу ДВС, суд встановив наступне.

16.09.2015р. на адресу ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ надійшов супровідний лист від органу ДВС та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №48662868 від 09.09.2015р. про примусове виконання наказу господарського суду по справі №916/1605/15-г від 31.08.2015р. про стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 8 338 979 грн. 00 коп., збитків від інфляції в сумі 839 071 грн. 79 коп., трьох відсотків річних в сумі 43 848 грн. 09 коп., пені в сумі 8 633 грн. 35 коп. та судового збору в сумі 73 080 грн. 00 коп., відповідно до п. 2 якої державним виконавцем було надано боржнику семиденний строк з моменту винесення постанови для самостійного виконання вимог виконавчого документу.

Відповідно до ч. 1,2, 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями; чинний на дату відкриття виконавчого провадження; далі по тексту Закон України «Про виконавче провадження» N 606-XIV) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що державним виконавцем було порушено вимоги ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №48662868 від 09.09.2015р. про примусове виконання наказу господарського суду по справі №916/1605/15-г від 31.08.2015р. фактично була відправлена на адресу відповідача лише 12.09.2015р., що підтверджується відбитком календарного штемпелю на поштовому конверті.

Отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження в останній день строку, наданого для добровільного виконання судового рішення стало результатом неналежного виконання державною виконавчою службою обовязків в частині своєчасного надсилання постанови на адресу сторони виконавчого провадження, що, в свою чергу, спричинило порушення прав ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ..

За переконанням суду, реалізація субєктом наданого законом права на добровільне виконання судового рішення не може бути поставлена у залежність від виконання або невиконання органом державної виконавчої служби покладених на неї обовязків, адже у такому випадку матиме місце порушення як принципів справедливості та розумності, так і вимог чинного законодавства, що мало місце у даному випадку.

17.09.2015р. на адресу органу ДВС надійшов лист від ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ, відповідно до якого боржник повідомив про добровільне виконання виконавчого документу, на підтвердження чого відповідачем було надано платіжне доручення №769 від 17.09.2015р. про перерахування на користь позивача по даній справі грошових коштів у загальному розмірі 9 303 620,23 грн., у звязку з чим боржник просив закінчити виконавче провадження ВП №№48662868 щодо виконання наказу господарського суду Одеської області від 31.08.2015р. по справі №916/1605/15-г.

21.09.2015р. державним виконавцем органу ДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №№48662868 з примусового виконання наказу господарського суду по справі №916/1605/15-г від 31.08.2015р. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

15.05.2017р. в. о. начальника органу ДВС ОСОБА_4 було винесено постанову ВП №№48662868 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №№48662868 від 21.09.2015р., зобовязано державного виконавця провести подальші виконавчі дії у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». При винесення постанови від 15.05.2017р. начальником органу ДВС було зроблено висновок про порушення державним виконавцем ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV, оскільки останнім не було винесено постанови про стягнення виконавчого збору.

16.05.2017р. державним виконавцем було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №№48662868 з примусового виконання наказу господарського суду по справі №916/1605/15-г від 31.08.2015р. та постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження. Слід зазначити, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №№48662868 від 16.05.2017р. державним виконавцем було зазначено, що вимоги виконавчого документа були виконанні боржником у повному обсязі та у строк, встановлений для самостійного виконання.

17.05.2017р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53951223 з примусового виконання постанови №48662868 від 16.05.2017р. про стягнення із ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ виконавчого збору у розмірі 930 361,22 грн. Крім того, 17.05.2017р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53951152 з примусового виконання постанови №48662868 від 16.05.2017р. про стягнення із ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ витрат виконавчого провадження у розмірі 154,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у межах виконавчого провадження ВП №53951223 державним виконавцем 17.05.2017р. було винесено постанову про арешт майна ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ у межах суми звернення стягнення, яка складає 930 361,22 грн., а 22.06.2017р. було винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника у межах суми 930 361,22 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної скарги вимог, суд виходить із наступного.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 121-2 ГПК України визначено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Приписами ч. ч. 1, 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно з вимогами ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Положеннями ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV передбачено, що постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

При розгляді скарги ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ на дії органу державної виконавчої служби підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду України, який в силу ст. 111-28 ГПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, викладений у постанові Судової палата у господарських справах Верховного Суду України по справі № 3-217гс14 від 28.01.2015р., у відповідності до якого сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку (тобто в межах справи № 3-217гс14 ) не вчинялися.

Крім того, у постанові Судової палата у цивільних справах Верховного Суду України по справі №6-785цс15 від 6 липня 2015р. судом було викладено правову позицію, відповідно до якої виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

З огляду на викладені вище приписи чинного законодавства, а також приймаючи до уваги правові висновки Верховного Суду України, наведені по тексту ухвали вище, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для покладання на ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ обовязку зі сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, оскільки останні можуть бути стягнуті лише у випадку вчинення органом державної виконавчої служби заходів із примусового виконання виконавчого документа.

Проте, наказ господарського суду від 31.08.2015р. було виконано боржником добровільно, будь-які заходи із примусового виконання виконавчого документу органом державної виконавчої служби не вживались. При цьому, господарський суд зауважує, що безпосередньо, в тому числі, постановою органу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження ВП №48662868 від 16.05.2017р. підтверджується факт добровільного виконання боржником вимог виконавчого документу.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що винесення оскаржуваних постанов майже після двох років з моменту добровільного виконання боржником рішення суду, а також намагання державної виконавчої служби безпідставно стягнути із державного підприємства кошти у загальному розмірі 930 515,62 грн. свідчить про нівелювання прав ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ, які захищаються законом нарівні з іншими учасниками виконавчого провадження.

З огляду на вище викладене, господарський суд доходить висновку, що всі постанови прийняти органом ДВС, які є предметом розгляду за даною скаргою, були винесені з порушенням приписів Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV.

Приписами статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та обєктивність проголошені одними із засад виконавчого провадження, які, в тому числі, були знехтувані органом ДВС при прийнятті оскаржуваних постанов.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17 жовтня 2012 року N 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин, господарський суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для винесення оскаржуваних постанов, що має наслідком задоволення скарги на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в повному обсязі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на наступне.

У відповідності до ст.ст. 1 3 Закону України „Про судовий збір від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Положеннями п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перелік заяв, за які відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про судовий збір не справляється судовий збір, не є вичерпним. Зокрема, Законом не передбачено справляння судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби (стаття 121 2 ГПК); втім, з апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду таких скарг, судовий збір справляється на загальних підставах.

Так, п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі наявності підстав для повернення судового збору, відмінних від тих, які передбачені статтею 7 Закону України „Про судовий збір, це питання вирішується у позасудовому порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 N 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".

З огляду на викладене, господарський суд звертає увагу скаржника, що він має право на повернення суми сплаченого судового збору в порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 N 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, оскільки господарським судом було встановлено порушення з боку органу державної виконавчої служби приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Скаргу державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ (вх. № 2-3513/17 від 30.06.2017р.) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, задовольнити.

2.Скасувати постанову в. о. начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, якою було скасовано постанову державного виконавця від 21.09.2015р. про закінчення виконавчого провадження.

3.Скасувати постанову про відновлення виконавчого провадження від 16.05.2017р. ВП №48662868 Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

4.Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 16.05.2017р. ВП №48662868 Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

5.Скасувати постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 16.05.2017р. ВП №48662868 Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області..

6.Скасувати постанову про арешт майна боржника від 17.05.2017р. ВП №53951223 Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

7.Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.06.2017р. ВП №53951223 Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області..

Відповідно до ст. 106, 121-2 ГПК України ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя С.П. Желєзна