Постанова № 68700230, 05.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року Справа № 922/3181/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Мачульський Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Менеджмент"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.05.2017у справі№922/3181/16 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Менеджмент"до 1.Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім.Докучаєва", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Рассвет"простягнення заборгованості по договору №К-19 на надання консультаційних послуг від 05.02.2012,за участю представників сторін:від позивача:Кривошей Г.В., дов. б/н від 01.09.2017;від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 у справі №922/3181/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрейн Менеджмент", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 04.09.2017 №08.03-04/3819 у зв'язку з відпусткою судді Рогач Л.І., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №922/3181/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Мачульський Г.М.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 05.09.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідачі уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Менеджмент" підлягає задоволенню.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 05.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрейн Менеджмент" (виконавець) та С/Д № б/н від 26.01.2012 між Державним підприємством "Науково-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рассвет" (замовник) укладений договір на надання консультаційних послуг №К-19, відповідно до умов якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання виконавцеві, а виконавець зобов'язався відповідно до завдання замовника надавати йому за плату консультаційні послуги з питань фінансово-економічної діяльності, безпеки та охорони, бухгалтерського обліку, інформації та реклами, земельних відносин.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2013), щомісячна вартість послуг відповідно до тарифного пакету на абонентське обслуговування "Стандарт" становить 18 000грн., перелік та вартість тарифних пакетів зазначена сторонами в додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.1 (в редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2013) визначено, що здача-приймання наданих за цим договором послуг оформлюється щомісячно актом здачі-приймання наданих послуг, який виконавець направляє замовнику до 10 числа місяця, наступного за кожним місяцем, в якому надавались послуги, згідно цього договору. В такому акті зазначаються перелік наданих послуг та розмір плати за їх надання.

Згідно з п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2013), замовник зобов'язаний підписати акт здавання-приймання наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи у той же строк направити виконавцю мотивовану відмову.

Пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2013) визначено, що не пізніше 10 числа наступного місяця за кожним місяцем, в якому надавались послуги згідно цього договору, виконавець виставляє замовнику рахунок на оплату за попередній місяць.

Відповідно до п.3.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2013) замовник здійснює оплату рахунку шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивач зазначав, що на виконання умов договору на надання консультаційних послуг №К-19 від 05.02.2012, в період з 30.10.2015 по 30.06.2016 надав відповідачам послуги на загальну суму 180 702грн. та виставив відповідні рахунки-фактури на їх оплату та надіслав відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), проте замовник їх не повернув та не надав мотивованої відмови від їх підписання.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що рахунки та акти направлялись першому відповідачу перед поданням позову 31.08.2016 разом з претензією №31-08/2016-П. Разом з цим, скаржник наголошує, що рахунки та акти разом з вищезазначеною претензією направлялись повторно. При цьому, скаржником надані до матеріалів справи примірники описів вкладення до цінних листів за період з 02.11.2015 по 30.06.2016 в якості підтвердження факту своєчасного направлення рахунків та актів виконаних робіт замовнику. Проте, останні були відхилені апеляційним господарським судом, оскільки факт відправки поштових відправлень не підтверджено відповідними розрахунковими документами.

З таким висновком апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Враховуючи те, що позивачем надані примірники описів вкладення встановленої форми, на яких наявні: підпис працівника поштового зв'язку, календарний штемпель, адреса замовника і найменування вкладення, останні мають враховуватись господарським судом при встановлені фактичних обставин справи.

Той факт, що розрахунковий документ, встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо) підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку, не свідчить, що лише вказані документи можуть бути належним доказом направлення стороні поштового відправлення.

Інші документи (в даному випадку - примірники описів вкладення), які відповідають встановленій законодавством формі та містять необхідну інформацію, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, також необхідно враховувати при оцінці обставин щодо здійснення поштового відправлення.

Приписами ст. 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1135 ЦК України встановлено порядок ведення спільних справ учасників, зокрема, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

Як зазначає заявник касаційної скарги, пунктом 1.1 додатку №2 від 26.01.2012 та додатку №3 від 01.03.2012 внесено зміни до пункту 5.1 договору про спільний обробіток земельної ділянки №б/н від 26.01.2012 та змінено розділ 5 "Ведення спільних справ" договору, а саме, передбачено, що керівництво спільною діяльністю, ведення спільних справ доручається Державному підприємству "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва.

У п. 1.2 додатку № 2 та додатку № 3 до договору про спільну діяльність передбачено, що рішення щодо спільних справ, пов'язаних з виконанням цього договору, приймаються сторонами за спільною згодою.

Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва (сторона - 1) є повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Рассвет" (сторона - 2) у питаннях здійснення спільної діяльності відповідно до цього договору та здійснює всі необхідні юридичні дії для виконання договору (п. 1.3 додатку №2 та додатку №3 до договору про спільну діяльність).

Нормами цивільного законодавства передбачено, що сторони договору про спільну діяльність, якими можуть бути як юридичні так і фізичні особи, зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Таким чином, при укладенні договору про спільну діяльність від 26.01.2012 відповідачі визначили учасника, на якого покладаються повноваження ведення справ спільної діяльності, в тому числі і укладення правочинів, необхідних для досягнення цілей та результатів, визначених договором про спільну діяльність. Стороною на яку покладено обов'язок ведення спільних справ та уповноважено діяти від імені іншого учасника договору є Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва.

Тобто, договір на надання консультаційних послуг від 05.02.2012 підписаний Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва в особі керівника підприємства, який на підставі п. 1.3 додатку №2 та №3 до договору про спільну діяльність від 26.01.2012, та відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 1135 ЦК України, діяв як повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" в межах договору про спільну діяльність від 26.01.2012 та був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності. При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" під час розгляду справи в місцевому господарському суді та під час апеляційного провадження визнанні позовні вимоги у повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій у задоволені позовних вимог відмовлено з огляду на їх недоведеність, проте, при встановлені фактичних обставин справи, господарські суди попередніх інстанцій не повно з'ясували обставини щодо фактичного вчинення тих дій, за які позивач вимагає оплату, з урахуванням визнання позову другим відповідачем в їх сукупності.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Менеджмент" - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2016 у справі №922/3181/16 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя М.В. Данилова Суддя Г.М. Мачульський