Постанова № 6869621, 18.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 листопада 2009 р. № 7/18-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаПетленко Т.С. дов №08/03 від 04.03.2009 р.

відповідачане з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сади України"

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 16.07.2009р.

у справі№7/18-09 господарського суду Вінницької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сади України"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське"

простягнення 84047,16 грн. В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма (надалі ТОВ) "Сади України" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням часткової відмови від позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Погребищенське" про стягнення 38203,25 грн. основного боргу за поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами договору товар та 26742,28 грн. штрафних санкцій за прострочення платежу. Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.04.2009 року (суддя Банасько О.О.) позов задоволений, з ТОВ "Погребищенське" на користь ТОВ "Сади України" стягнуто 38 203,25 грн. основного боргу, 26742,28 грн. штрафу та відповідні судові витрати. В частині відмови від позову провадження у справі припинено на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В частині задоволення позову судове рішення мотивоване посиланням на норми ст. ст. 193, 530, 549, 550, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 217, 230 Господарського кодексу України, та на встановлення судом факту прострочення виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар і наявності боргу, за що умовами договору передбачено сплату штрафу в розмірі 70% вартості товару.

За апеляційною скаргою ТОВ "Погребищенське" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року (судді: Щепанська Г.А., Гулова А.Г., Пасічник С.С.), змінене в частині розміру стягнення штрафу, резолютивна частина рішення викладене в наступній редакції: "Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" (м.Погребище, вул. Богдана Хмельницького,3, Вінницької області, код 32701610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сади України" (м.Харків, вул. Академіка Проскури,1, код 20212313) 38203грн. 25коп. боргу, 10000грн. 00коп. штрафу, 649грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита, 91грн. 18коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

В решті судове рішення залишене без змін.

В частині зміни судового рішення постанова мотивована тим, що розмір штрафних санкцій у порівнянні з розміром заборгованості є надмірно великим, тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України підлягає зменшенню до встановленої апеляційним судом суми.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою в частині зменшення розміру суми штрафу, ТОВ "Сади України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 525,526, 546, 610, 611, 627 Цивільного кодексу України, просить її скасувати в вищезазначеній частині, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно, всупереч умовам договору, зменшив розмір стягуваних штрафних санкцій. В решті постанова не оскаржується.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що, 13.05.2008р. між ТОВ Агрофірма "Сади України" (продавець) та ТОВ "Погребищенське" (покупець) укладений договір купівлі-продажу №02000148, за умовамиякого, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору насіннєвий матеріал на загальну суму 38203,25 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за отриманий товар в строк з 13.05.2008 року до 01.10.2008 року включно.

На виконання умов договору ТОВ Агрофірма "Сади України" поставлено ТОВ "Погребищенське" товар –насіння соняшника Титанік (екстра) та насіння соняшника Белград (екстра) на загальну суму 38203,25грн., що підтверджується накладною №02000088 від 13.05.2008р., довіреністю серії НБМ №236468 від 13.05.2008р., податковою накладною від 13.05.2008 р. №000185.

Проте, у встановлений договором строк товар покупцем –відповідачем оплачений не був.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що у випадку якщо покупець не проведе оплату в строки вказані в договорі він несе відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 70% від вартості товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені), яка обчислюється за правилами ст. 549 цього Кодексу, а саме: штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання.

За правилами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Однак, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Зазначеним правом і скористався суд апеляційної інстанції, зменшивши розмір стягуваних штрафних санкцій до 10000 грн., оскільки судом було встановлено, що розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій –26742,28 грн. є надмірно великими у порівнянні з сумою основного боргу –38203,25 грн. З таким висновком апеляційного господарського суду погоджується і суд касаційної інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сади України" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.07.2009р. у справі №7/18-09 залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А. Суддя Мачульський Г.М. Суддя Шаргало В.І.