Ухвала суду № 68693062, 04.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4059/17

УХВАЛА

04 вересня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Андрухіва В.В.

за участю секретаря Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі клопотання відповідача про закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про накладення умовного адміністративного арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2017 року до суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому позивач просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 31.07.2017 року.

Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 15.08.2017 року.

04.09.2017 року до суду надійшло клопотання (вхід. №24305/17) відповідача про закриття провадження по справі та залишення адміністративного позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що при поданні позову позивачем були порушені норми процесуального права, а саме: як вбачається зі змісту позову, останній подано на підставі ч.6 ст.183-3 КАС України. З назви вказаної статті («Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів») випливає, що законодавець встановив особливий порядок розгляду справ за зверненням органів доходів і зборів, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема й щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідач також зазначає, що відповідно до ч.6 ст.183-3 КАС України, у разі відмови у прийнятті подання, повторне звернення заявника з таким самим поданням неможливе. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку. Тобто, необхідною умовою та правом звернення позивача до суду з адміністративним позовом в порядку ч.6 ст.183-3 КАС України є ухвала суду про відмову в прийнятті подання.

Відповідач вказує, що ознайомившись з матеріалами справи №815/4059/17, такої ухвали в матеріалах справи він не виявив, крім того, такої ухвали не містить і Єдиний державний реєстр судових рішень. Отже, позивачем до позовної заяви не додано ухвалу суду про відмову в прийнятті подання. З огляду на те, що такої ухвали не існує взагалі, позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що в свою чергу є підставою для закриття провадження по цій справі на підставі приписів п.1 ч.1. ст.157 КАС України, та залишення позову без розгляду на підставі приписів п.7 ч.1 ст.155 КАС України.

Як зазначає відповідач, рішення про застосування адміністративного арешту майна прийнято 31.07.2017 року о 16:35 год. 04.08.2017 року о 16:35 год. закінчився термін, протягом якого судом мала б бути підтверджена обґрунтованість цього рішення. Тобто, з 16:35 год. 04.08.2017 року рішення втратило свою юридичну силу, а позивач - право звернення з позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував з тих підстав, що даний спір має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши клопотання відповідача про закриття провадження по справі та залишення адміністративного позову без розгляду, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно п.2 ч.1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до ч.3 ст. 183-3 КАС України, подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Згідно з п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, 31.07.2017 року о 16:35 год. начальником ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

01.08.2017 року податковий орган звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із відповідним поданням в порядку 183-3 КАС України, проте ухвалою суду від 02.08.2017 року (справа № 815/3986/17) зазначене подання було повернуто у зв'язку із неусуненням заявником встановлених ухвалою від 01.08.2017 року недоліків у відведений строк.

04.08.2017 року ГУ ДФС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна згідно рішення від 31.07.2017 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.2 ст.157 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Однак відповідач у клопотанні не зазначив та не відповів суду, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, якщо не до юрисдикції адміністративного.

Суд вважає, що даний спір є публічно-правовим та підлягає вирішенню адміністративним судом.

Тому суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про закриття провадження є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Згідно п.7 ч.1 ст.155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Згідно конструкції даної процесуальної норми залишенню позову без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.155 КАС України має передувати виявлення судом після відкриття провадження у справі невідповідності позову вимогам ст.106 цього Кодексу, встановлення судом строку для їх усунення позивачу, не усунення недоліків у встановлений судом строк.

Оскільки після відкриття провадження у справі ухвалою від 15.08.2017 року суд недоліків позову не виявив та не надавав позивачу строк для їх усунення, підстав для залишення позову без розгляду згідно п.7 ч.1 ст.155 КАС України суд не вбачає, а тому в клопотанні відповідача належить відмовити.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.106 КАС України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно ч.ч.4-5 ст.105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Суд зазначає, що позивач подав позов про накладення умовного адміністративного арешту майна, проте в прохальній частині позову просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна.

Таким чином, заявлені у даному позові позові вимоги не відповідають вимогам ч. 4 ст.105 КАС України і при цьому позивачем не наведено норму закону, яким передбачено його право як суб'єкта владних повноважень звертатися до суду з позовними вимогами, що заявлені в даному позові.

З огляду на викладене позивачем порушено вимоги п.4 ч.1 ст.106 КАС України.

У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає необхідним встановити позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом викладення змісту позовних вимог згідно з частинами 4 і 5 ст.105 КАС України.

Керуючись ст. ст. 105, 106, 133, 160, 165, 183-3 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду - відмовити.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом викладення змісту позовних вимог згідно з частинами 4 і 5 ст.105 КАС України - до 13 вересня 2017 року.

Попередити позивача, що у разі не усунення недоліків позову у встановлений судом строк позов буде залишено без розгляду відповідно до п.7 ч.1 ст.155 КАС України.

Ухвала суду оскарженню в апеляційному порядку окремо від судового рішення у справі не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 06 вересня 2017 року.

Суддя В.В. Андрухів