Постанова № 6867783, 14.10.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17:22год. м. Чернівці Справа № 2а-847/09/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

при секретарі судового засідання А.Г. Павлюк

за участю :

представників позивача Гостюка В.І., Кав'юка В.І.;

представників відповідача Молованюк Л.Д., Українця Ю.Ю., Красовської Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УПГ-Інвест» доДержавної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької областіпро скасування податкового повідомлення рішення №0002211500/0 від 25.06.2009року, суд –

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УПГ-Інвест» (позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Кіцманському районі (відповідача) про скасування податкового повідомлення рішення №0002211500/0 від 25.06.2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

ТОВ «УПГ-Інвест» 19.05.2009 року подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, по якій заявлено до відшкодування на рахунок суму податку на додану вартість в розмірі 1117900 грн. та подано розрахунок суми бюджетного відшкодування. На підставі чого, відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 19.06.2009 року №249/1500/33418719 (далі – Акт).

          Не погодившись з висновками акту, позивачем 23.06.2009 року надіслані заперечення до акту перевірки, згідно відповіді відповідача від 25.06.2009 року заперечення залишені без задоволення і прийнято податкове повідомлення-рішення №0002211500/0, яким повідомляється, що на підставі п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача виходячи з наступного.

ТОВ «УПГ-Інвест» зареєстроване платником податку на додану вартість в ДПІ у Кіцманському районі 04.04.2008 року згідно свідоцтва платника ПДВ №100187828. Закон України «Про податок на додану вартість» п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 передбачає виключний перелік підстав з яких особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Позивач вважає, що має право на отримання бюджетного відшкодування, оскільки зареєстрований платником податку на додану вартість більше 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, за останніх 12 місяців здійснював господарську діяльність та не є платником єдиного податку.

Для підтвердження сум податку на додану вартість, заявлених до бюджетного відшкодування відповідачу були надані завірені копії податкових накладних, вантажно-митних декларацій, які стали підставою для формування податкового кредиту та заявленої суми податку на додану вартість.

Таким чином, позивач вважає, що ним дотримані всі вимоги Закону щодо порядку визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а тому рішення відповідача про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є необґрунтованим і таким, що не відповідає чинному законодавству України.

14 вересня та 23 вересня 2009 року позивач надав уточнення до позовних вимог, в яких просив зобов’язати ДПІ в Кіцманському районі прийняти податкове повідомлення-рішення за формою «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1117900 грн. з правом подальшого відображення вказаної суми в рядку 26 «Залишок від"ємного, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду» податкової декларації з ПДВ за квітень 2009 року, оскільки на них не поширюються вимоги п.5.8 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року. Крім того, позивач вважає, що прийнявши податкове-повідомлення-рішення за Формою «В-3» відповідач взагалі позбавив їх права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у майбутньому.

Відповідач надав суду заперечення на позов, в яких він просить відмовити позивачу у задоволенні позову з наступних підстав.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 04.04.2008 року, тобто до місяця, за наслідками якого заявлено бюджетне відшкодування, - є повних 11 календарних місяців, зокрема з травня 2008 року по березень 2009 року, а згідно листа Державної Податкової Адміністрації України від 19.07.2006 року №13706/7/16-1517-26 «Щодо порядку бюджетного відшкодування» такий платник податку отримає лише за результатами звітного періоду, який настане після закінчення 12 повних календарних місяців, наступних за місяцем, у якому здійснено його реєстрацію платником податку на додану вартість (за умови виконання усіх інших умов пункту 7.7. статті 7 Закону).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали посилаючись на обставини викладені в запереченнях.

В судовому засіданні судом досліджені наступні письмові докази надані сторонами.

-          акт про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 19.06.2009 року (а.с.6-10);

-          податкове повідомлення-рішення від 25.06.2009 року №0002211500/0 (а.с.11);

-          свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб»єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №100187828 (а.с.12);

-          податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2009 року від 19.05.2009 року (а.с.13-18);

-          розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с.19);

-          заява про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.20);

-          заперечення на акт про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 23.06.2009 року (а.с.21-22);

-          відповідь на заперечення від 25.06.2009 року (а.с.23-26);

-          свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.36)

-          довідка ТОВ «УПГ-Інвест» від 25.05.2009 року (а.с.60);

-          уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої) (долучений в судовому засіданні).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини.

ТОВ «УПГ-Інвест» зареєстроване платником податку на додану вартість в ДПІ у Кіцманському районі 04.04.2008 року згідно свідоцтва платника ПДВ №100187828 (а.с.36). Оскільки позивач був сільськогосподарським підприємством, то 01.01.2009 року зареєструвався як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, про що свідчить свідоцтво (а.с.12), дата початку дії свідоцтва з 06.02.2009 року.

19.05.2009 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, по якій заявлено до відшкодування на рахунок суму податку на додану вартість в розмірі 1117900 грн. та подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с.13-19). На підставі цього працівниками ДПІ у Кіцманському районі було проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 19.06.2009 року №249/1500/33418719 (далі – Акт) та зроблено наступні висновки:

-          зменшено суму, що підлягала відшкодуванню на 1117900 грн., тобто зменшено значення рядків 25 та 25.1;

-          з»ясовано факт, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, так як зареєстрований платником цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування;

-          збільшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ (скорочена), рядок 16.3, - на суму 1116257 грн.

-          сума 1643 грн. податкового кредиту – це сума податку, яка сплачена у зв'язку з придбанням матеріальних та нематеріальних активів, які не призначені для використання в господарській діяльності, а тому на підставі п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягають виключенню з податкового кредиту.

          Не погодившись з такими висновками позивачем були 23.06.2009 року надіслані заперечення до акту перевірки, згідно відповіді відповідача від 25.06.2009 року заперечення залишені без задоволення і прийнято податкове повідомлення-рішення №0002211500/0, яким повідомляється, що на підставі п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації.

Для підтвердження сум податку на додану вартість, заявлених до бюджетного відшкодування відповідачу були надані завірені копії податкових накладних, вантажно-митних декларацій, які стали підставою для формування податкового кредиту та заявленої суми податку на додану вартість.

До спірних правовідносин слід застосувати такі положення закону

          Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначається Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі – Закон).

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено у пункті 7.7 статті 7 Закону.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 цього пункту Закону бюджетному відшкодуванню підлягає від»ємне значення податку, яке дорівнює сумі, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді їх постачальникам. 19 травня 2009 року позивач подав розрахунок суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2009 року, згідно з яким вона становила 1117 900грн.

Як зазначено у підпункті 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону, не має права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа, яка була зареєстрована як платник ПДВ менше ніж 12 календарних місяці до місяця, за наслідками якого подається заява на таке відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяці менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання чи спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Законом, календарний квартал з урахуванням, зокрема, того, що в разі реєстрації особи платником податку з дня, іншого ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування у суб'єкта господарювання виникає через 12 календарних місяців від дня його реєстрації як платника податку в останній день повного календарного місяця. При цьому календарним місяцем є місяць за календарем (січень, лютий, березень і т.д.), тобто період із першого по останній день кожного місяця календарного року (наприклад з 1 по 31 січня).

Оскільки позивача зареєстровано платником податку 04.04.2008 року, відповідач правомірно відмовив йому у бюджетному відшкодуванні і прийняв податкове повідомлення-рішення за формою «В-3», що передбачено Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, який передбачає, що в разі відмови у наданні бюджетного відшкодування ПДВ, зокрема з підстав зазначених у п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» приймається вказане податкове повідомлення-рішення.

          Крім того, суд вважає, що відповідач у акті про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 19.06.2009 року (а.с.6-10) вірно зазначив, що на підставі п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає виключенню з податкового кредиту сума 1643 грн., оскільки це сума податку, яка сплачена у зв'язку з придбанням матеріальних та нематеріальних активів, які не призначені для використання в господарській діяльності. Вказаний факт підтверджується довідкою, яка надана ТОВ «УПГ-Інвест» від 29.05.2009 року, в якій зазначено, що це витрати пов'язані з придбанням основних засобів, які в подальшому не будуть використовуватись в господарській діяльності (а.с.60).

          Також відповідно до п.8-1.1 ст.8-1 Закону Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

          Про те, що ТОВ «УПГ-Інвест» є сільськогосподарським підприємством вказує свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість на 2009 рік, яке почало діяти з 06.02.2009 року (а.с.12), а також довідка ТОВ «УПГ-Інвест» від 29.05.2009 року, згідно якої залишок податкового кредиту в сумі 1116257 грн. (1117900-1643) використовується для вирощування сільськогосподарських тварин, зокрема птиці (а.с.60).

          Відповідно до п.п.5.8 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, затверджений у Міністерстві Юстиції України (далі – Порядок), при реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування у рядку 16.3 відображається коригування, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів (послуг), основних фондів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших.

          Отже, суд вважає, що відповідач вірно прийшов до висновку в Акті, що залишок податкового кредиту в сумі 1116257 грн. підлягає перенесенню із повної (загальної) декларації у скорочену декларацію.

          Крім того, позивач самостійно провів таке коригування у серпні 2009 року за червень 2009 року про що свідчить уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої) (долучений в судовому засіданні).

          Твердження позивача, про те, що вони не зробили коригування відповідно до Порядку, оскільки були зареєстровані як суб'єкт спеціального режиму оподаткування 01 січня 2009 року, а зміни до Порядку були внесені наказом ДПА від 21 січня 2009 року, які вступили в законну силу лише в лютому 2009 року, тому вони не могли внести коригування в січні 2009 року судом не приймаються до уваги з наступних підстав. Позивач дійсно 01 січня 2009 року був зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, проте в цьому ж свідоцтві вказано, що дата початку дії свідоцтва - з 06.02.2009 року (а.с.12). Таким чином, оскільки зміни до Порядку набрали чинності 10.02.2009 року, а податкові декларації подаються до податкового органу до 20 числа кожного місяця, то суд вважає, що у відповідача була можливість провести таке коригування у лютому 2009 року.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.          

За таких обставин суд вважає, що слід відмовити в задоволенні адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.7, 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанову в повному обсязі виготовлено 19 жовтня 2009 р.

Суддя                                         В.О. Ковтюк