Ухвала суду № 68677524, 01.09.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

01.09.2017 Справа №607/10526/17

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (далі ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал») про стягнення грошових коштів, внесених за договором строкового банківського вкладу №1/34/14d/0023 від 23 червня 2015 року у розмірі 3000 доларів США, що станом на 20 липня 2015 року становило 66044,70 гривень, та стягнення суми прострочених відсотків за вказаним договором в розмірі 6,78 доларів США, що станом на 20 липня 2015 року становило 148,38 гривень.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява має містити відомості, передбачені пунктами 1 7 частини другої зазначеної статті, та відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Зазначена позовна заява не відповідає вказаним вимогам, оскільки:

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначаються Законом України «Про судовий збір», про що прямо вказано у статті 1 цього Закону.

Пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачалося, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Разом із тим, 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», відповідно до якого статтю 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в новій редакції, якою не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Суд бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Однак, як уже зазначалося, правові засади звільнення від сплати судового збору в Україні визначаються Законом України «Про судовий збір». При цьому цей закон не містить відсилань до інших нормативно-правових актів держави.

Крім цього, Закон України «Про судовий збір» прийнятий пізніше від Закону України «Про захист прав споживачів».

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.

За змістом змін до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», які прийняті пізніше, ніж Закон України «Про захист прав споживачів», убачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи, тому посилання заявника на положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті до уваги.

Також, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню.

З огляду на викладене, при зверненні до суду позивач повинен сплатити судовий збір відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалах від 08 квітня 2016 року в справі №6-758ц16, від 14 вересня 2016 року в справі №6-2101ц16, від 17 січня 2017 року в справі № 6-2928ц16, від 02 лютого 2017 року в справі № 758/13463/14-ц, від 22 березня 2017 року в справі № 546/431/15-ц, від 23 березня 2017 року в справі № 756/16277/13-ц, від 30 березня 2017 року в справі № 442/2740/16-ц, від 03 квітня 2017 року в справі № 727\832\16-ц та в ряді інших ухвал Верховного Суду України.

Позивач у позовній заяві просить звільнити її від сплати судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній участині першійцієї статті.

Однак, позивачем не зазначено жодних доказів на підставі її незадовільного матеріального становища, в силу якого вона не в змозі сплатити судовий збір.

За таких обставин суд вважає клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору необгрунтованим, і в його задоволенні слід відмовити.

Позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру:

-про стягнення грошових коштів, внесених за договором строкового банківського вкладу №1/34/14d/0023 від 23 червня 2015 року у розмірі 3000 доларів США, що станом на 20 липня 2015 року становило 66044,70 гривень;

-про стягнення суму прострочених відсотків за вказаним договором в розмірі 6,78 доларів США, що станом на 20 липня 2015 року становило 148,38 гривень;

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Згідно з п. п. 1, 10 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Однак, у позовній заяві ціни позову не зазначено.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позивачем фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму (640 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму (8000 гривень).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 119 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Таким чином позивачу слід виправити зазначені недоліки позовної заяви, а саме:

1)визначити та вказати в позовній заяві ціну позову;

2)сплатити судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму (640 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму (8000 гривень), на розрахунковий рахунок:31212206700002, код одержувача: 37977726; банк одержувача ГУДКC України в Тернопільській області; одержувач УК м.Тернопіль/м.Тернопіль/22030001, код бюджетної класифікації 22030001; МФО 838012, призначення платежу судовий збір, код 02886692, та надати суду оригінал квитанції про його сплату.

Зважаючи на характер та обсяг виявлених недоліків позовної заяви, строк на їх усунення доцільно визначити терміном п'ять днів із дня отримання копії ухвали.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про стягнення грошових коштів залишити без руху і надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків терміном пять днів із дня отримання копії ухвали.

У випадку невиконання вимог даної ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяОСОБА_3