Ухвала суду № 68677234, 30.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4196/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Щебуняева Л.Л.

Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Міленко О.В.

за участю прокурора Кочетова С.С.

захисниківБондар Р.В., НікітюкК.О.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника СавенкоР.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області Вишневського A.B., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Кочетовим С.С. та продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 вересня 2017 року, включно, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Буча, громадянина України, з вищою освітою, ФОП, не одруженого, без визначеного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч. 1 ст.205, ч. 3 ст.358 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та продовження щодо ОСОБА_2строку тримання під вартою.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник Савенко Р.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого і застосувати щодо підозрюваного інший, менш суворий запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема особисте зобов'язання чи мінімальний розмір заставивизначений статтею 182 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що стороною обвинувачення не наведено жодного доказу можливої неправомірної поведінки ОСОБА_2,не надано суду належних та допустимих доказів того, що підозрюваний ОСОБА_2 буде ухилятись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, не забезпечено явку свідків для допиту їх у судовому засіданні, не надано копії вилучених документів для дослідження. Додає, що слідчим не долучено до клопотання переліку свідків, які підлягають допиту в судовому засіданні, та відмовлено стороні захисту у задоволені клопотання про їх виклик у судове засідання.

Далі адвокат зазначає, що до клопотання слідчого долучено протоколи допиту ОСОБА_16., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (псевдонім), ОСОБА_9, проте жодних даних, які стосуються обставин даного кримінального провадження, вони не містять. Також захисник зазначає, що до клопотання долучено рапорт оперуповноваженого УЗЕ у Київській області ОСОБА_10, який не містить дати його складання та не є доказом у кримінальному провадженні. Додає, що протокол огляду від 07 лютого 2017 року не містить даних, які стосуються матеріалів даного кримінального провадження.

Також захисник зазначає про те, що протоколи огляду соціальних мереж Фейсбук не підтверджують вчинення злочину, а щодо печаток і штампів, вилучених за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2 надав вичерпні покази, зокрема, що за вказаною адресою здійснювали господарську діяльність велика кількість суб'єктів, а тому, як стверджує апелянт, суд, у порушення ч.2 ст.176 КПК України, без наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_2. запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Далі адвокат зазначає, що судом повністю проігноровано той факт, що більшість договорів, про які йдеться у клопотанні слідчого, виконані, а по деяким роботи ще тривають, що, як стверджує адвокат, вказує на відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_2 об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що протягом двох місяців тримання ОСОБА_2 під вартою, з ним не було проведено жодної слідчої дії, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Далі адвокат акцентує увагу на тому, що слідчий в клопотанні вказує про наявність майнової шкоди, завданої діями підозрюваного ОСОБА_2, проте жодної експертизи щодо наявності та визначення розміру майнової шкоди, не проведено. Додає, що сплачені кошти за фактично виконані підрядні роботи не можуть становити майнову шкоду, завдану державі, а отже висновок про її наявність ґрунтується на суб'єктивних судженнях сторони обвинувачення.

У підсумку захисник зазначає, що ОСОБА_2 проживає разом із матір'ю, яка є пенсіонером та має незадовільний стан здоров'я. Додає, що ОСОБА_2 є єдиним утриманцем своєї матері і подальше його перебування під вартою може призвести до погіршення стану її здоров'я.

Одночасно апелянт зазначає, що строки, передбачені ст. 395 КПК України не порушені.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42016111200000878, відомості про яке24.11.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України.

07.06.2017 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

08.06.2017 року ОСОБА_2повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358КК України.

09.06.2017 року слідчим суддею Обухівського районного суду Київської області відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 07.08.2017 року включно.

Старший слідчийСУ ГУНП в Київській області ВишневськийA.B., за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області Кочетовим С.С., звернувся доШевченківськогорайонного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_2

02 серпня 2017 рокуухвалою Шевченківськогорайонного суду м. Києва вказане клопотання задоволено ОСОБА_2 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 30 вересня 2017 року включно.

Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати ймовірною ОСОБА_2.у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а самеч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, CampbellandHartleyv. theUnitedKingdom), п. 32, SeriesA, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що ОСОБА_2 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Посилання захисника на відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, через відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та недоведеності відношення долучених до клопотання доказів до матеріалів даного кримінального провадження не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.Такі дані містяться зокрема у протоколі обшуку за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2, протоколі огляду документів від 08.06.2017 року, протоколі обшуку за місцем проживання ОСОБА_2, протоколах допитів свідків, протоколі огляду Веб-ресурсу «Прозоро» та інших матеріалах кримінального провадження.

Також не переконливими є доводи сторони захисту про недоведеність наявності ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянт обмежився запереченням наданих стороною обвинувачення доводів, хоча мав би доводити обставини відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки, з огляду на засади змагальності сторін.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюєтьсяОСОБА_2

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, а тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу ОСОБА_2 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які посилається захисник в поданій апеляційній скарзі.

Твердження апелянта про те, що рапорт оперуповноваженого УЗЕ в Київській області ОСОБА_10. не має дати його складання тане є доказом у кримінальному провадженні, не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до вимог чинного КПК України, не є визначеною законом підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, як і посилання на відсутність переліку свідків.

Крім того, доводи в частині відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідків,як на підставу для скасування ухвали слідчого судді, є непереконливими, оскільки допит свідківє правом слідчого судді, а не його обов'язком і здійснюється за наявності для того підстав, що у цьому випадку не мало місця.

Посилання захисника на те, що більшість договорів підряду виконані, а по деяким роботи ще тривають, колегія суддів вважає передчасними, оскільки дані обставини не є предметом розгляду при вирішення питання про застосування щодо особи заходів забезпечення кримінального провадження,проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді і посилання адвоката на ті обставини, що протягом двох місяців тримання підозрюваного під вартою,з ним не проведено жодної слідчої дії, оскільки приймаючи рішення слідчий суддя пересвідчився у наявності обставин, які перешкоджають закінчити досудове розслідування і відсутність яких мала би бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, що у цьому випадку не мало місця.

Доводиавтора апеляційної скаргипровідсутність у справі експертизи щодо наявності та визначення розміру майнової шкоди, не свідчить про помилковість висновку слідчого судді щодо можливості запобігти неналежній процесуальній поведінці підозрюваного череззастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність продовження щодо ОСОБА_2 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не дотримався вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Так, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про доцільність визначитиОСОБА_2.заставуу розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 480 000 гривень, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яка буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

До висновку про необхідність застосування застави, як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів приходить з огляду на відсутність належного обгрунтування виключності цього випадку з боку сторони обвинувачення, що є обов'язком, відповідно до положень ч. 5 ст. 132 КПК України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що, у відповідності до ч. 3 п. 2 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області Вишневського A.B.,задовольнити,застосувати щодоОСОБА_2.запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою, та визначити підозрюваному заставу в розмірі 480 000 гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргузахисника Савенка Р.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2,задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області Вишневського A.B. та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 вересня 2017 року, включно, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області Вишневського A.B., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Кочетовим С.С.про продовження строку тримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою,- задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,визначити строк тримання під вартою до 30 вересня 2017 року, включно.

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1,заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 480 000 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена яксамим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду міста Києва (м. Київ. вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820172, реєстраційний рахунок - 37310016015850).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, протягом строку її дії.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО № 13.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ ______ ____

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Паленик І.Г.