Постанова № 6867467, 20.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          17 год. 15 хв.           № 11/588

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРТУС-БЕЗПЕКА»

до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправною та скасування вимоги

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРТУС-БЕЗПЕКА»(надалі ТОВ «Віртус-безпека», позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги від 31.10.2008 р. № Ю-2300/1841 Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Києва (надалі УПФУ в Шевченківському районі міста Києва, відповідач) про сплату боргу на суму 7 805,12 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2008 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що у 2005 році підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування і сплачувало єдиний податок за ставкою 10% і відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва»і не було платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Позивач посилається на лист Пенсійного фонду України від 12.01.2004 р., яким було дозволено у період до внесення відповідних змін до чинного законодавства, які б встановлювали розмір страхових внесків, сплачувати внески згідно із нормами Указу Президента від 03.07.1998 р. Таким чином, сплачений позивачем єдиний податок встановлений у розмірі 42% від сум фактичних витрат на оплату праці покриває суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зміни до чинного законодавства, які б врегулювали це питання, не були внесені, а відтак, на думку позивача, ТОВ «Віртус-безпека»не зобов’язане було нараховувати і сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у 2005 році.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи. Відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування спірної вимоги, мотивуючи це тим, що за результатами перевірки за 2005 рік згідно з висновками акту від 28.10.2008 р. № 1257 станом на 20.10.2008 р. позивач мав заборгованість по сплаті збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 6965,12 грн., яка підтверджується даними картками особового рахунку, у зв’язку з чим управлінням була виписана вимога від 31.10.2008 р. № 2300/1841, як це передбачено ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п.8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. При цьому, сума зазначена у вимозі включала ще штрафні фінансові санкції, і таким чином становила 7805,12 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Віртус-безпека»згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 132987 зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.09.2002 р., код ЄДРПОУ 321 62583 та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва, як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків від 10.10.2002 р., реєстраційний номер 03-29272).

Головним спеціалістом УПФ України в Шевченківському районі м. Києва було проведено перевірку розрахунку зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування в період з 10.10.2002р. по 30.09.2008 р.

За результатами перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування УПФУ в Шевченківському районі м. Києва був складений акт перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування № 1257 від 28.10.2008 р., у якому зазначено, що сума простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків позивача станом на 20.10.2008 р. становить 6965,12 грн.

У п. 3 зазначеного Акту вказується, що заборгованість виникла за результатами діяльності підприємства у 2005 році. Відповідно до акту належить до сплати страхових внесків за 2005 рік згідно звітних даних 33211,86 грн., фактично –45363,98 грн. Стверджується, що відхилення у сумі 12152 грн. виникло внаслідок необчислення страхових внесків на суму фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Згідно з висновками до Акту донараховано своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків у сумі 12152,12 грн. (за 2005 рік), а станом на 20.10.2008 р. сума простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків становить 6965,12 грн.

06.11.2008 року позивач отримав вимогу УПФ України в Шевченківському районі м. Києва № Ю-2300/1841 від 31.10.2008 р. про сплату боргу в розмірі 7 805,12 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вимоги та корінця з підписом про отримання.

Розглянувши спір по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, позивач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.

Частиною 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

У статті 18 Закону зазначається, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 07.09.2003 (надалі –Закон №1058-IV), страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 400/97-ВР від 26.06.1997 р., який діє одночасно разом із Законом № 1058, якими не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, твердження позивача щодо застосування положень ст. 6 Указу Президента України № 727/98, не приймаються судом до уваги, оскільки ст. 15 Прикінцевих положень Закону № 1058, який діє з 01.01.2004 р., чітко встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено у судовому засіданні правильність розрахунку суми, зазначеної у вимозі від 31.10.2008 р. № Ю-2300/1841.

Частиною 3 ст. 106 згаданого вище Закону встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно п. 8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (надалі –Інструкція № 21-1), затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, вимога про сплату недоїмки формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою встановленою законодавством.

Таким чином, з викладеної норми вбачається, що однією із підстав формування недоїмки є акт документальної перевірки.

Як вбачається зі змісту акту, станом на 20.10.2008 р. за позивачем обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 6965,12 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 20, ч. 2-4 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV та п.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління ПФУ від 19.12.2003р. № 21-1 встановлює, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка). Обчислення страхових внесків зазначеною категорією платника здійснюється щомісячно за ставкою - 33,2 % суми фактичних витрат на оплату праці працівників ( п.4.1)

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного Фонду України здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

У відповідності до п.8.1. зазначеної Інструкції суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції для страхувальника - юридичної особи.

Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.

Узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

Узгоджена вимога надсилається страхувальнику органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів. Страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму боргу протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

Абзацом 2 п. 10.1. Інструкції встановлено, що у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд враховує те, що підставами для визнання нечинним рішення суб’єкта владних повноважень, у даному випадку вимоги, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення. Обов'язковою умовою визнання нечинним рішення є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного рішення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідач під час судового розгляду справи не зміг пояснити, на підставі чого позивачу донараховано суму 840 грн., а також не надав відповідні докази на підтвердження цих обставин. При цьому представник відповідача зазначав, що сума 840 грн. –це сума штрафних санкцій та пені, що застосовані до позивача. Разом з тим, всупереч Закону № 1058, відповідачем не виносилось рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, а відтак суд вважає, що сума 840 грн., яка разом із сумою боргу зі сплати страхових внесків 6956,12 грн., склала загальну суму боргу за вимогою 7805,12 грн., нарахована позивачу неправомірно.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено порушення законодавства з боку Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва при формуванні вимоги про сплату боргу за від 31.10.2008 р. № Ю-2300/1841 на суму 7805,12 грн. у частині включення до загальної суми боргу суму безпідставно нарахованих штрафних санкцій в розмірі 840 грн.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, суд визнає позовні вимоги ТОВ «ВІРТУС-БЕЗПЕКА»такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства частково, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

          2.          Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України Шевченківського району м. Києва № Ю-2300/1841 від 31.10.2008 р. в частині нарахування суми в розмірі 840 грн.

          3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРТУС-БЕЗПЕКА»(03680, м. Київ, пр.-т. Перемоги, 53, код ЄДРПОУ 32162583) 1,70 грн. (одну гривню 70 копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –16.11.2009.