Рішення № 68671482, 06.09.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"06" вересня 2017 р.

Справа № 642/2146/16-ц

Провадження: 2/642/170/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 року

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гримайло А.М.

за участю секретаря Сорокіної Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/3 частку квартири, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд припинити право власності відповідача на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, виплатити відповідачеві грошову компенсацію вартості частки; визнати за позивачкою право власності на 1/3 частку квартири.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що є 13.09.2012 року після розлучення позивачем була придбано у відповідача ОСОБА_2 2/3 ч. квартири за вказаною адресою, на підставі договору дарування, посвідченого нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 за № 2-353. У ОСОБА_2 залишилась частка у спільному майні у розмірі 1/3 ч.

З моменту придбання у ОСОБА_2 вищевказаної частки позивач постійно проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1 і була єдиним зареєстрованим мешканцем. Відповідач ОСОБА_2 ніколи не проживав за вищевказаною адресою. Усі витрати, пов'язані із сплатою комунальних послуг та поточного ремонту позивач несла одноособово.

Починаючи із 2013 року відносини із ОСОБА_2 значно погіршились, в т.ч. через спільне володіння вищезазначеною квартирою. У вересні 2013 року ОСОБА_2 приїхав з міста Київ, де тимчасово мешкав, та шляхом злому замка двері, проник у квартиру, розбив меблі та став погрожувати тим, що поселить квартирі «бомжів». З того часу позивач не могла спокійно користуватись своєю часткою у спільній власності тому, що боялась, що приїде ОСОБА_2 поселить у квартирі невідомих осіб, або сам перевезе свої речі. Завадити йому це зробити позивач не має права, оскільки формально він є співвласником. Оскільки у позивача не має з відповідачем ніяких сімейних відносин, спільне проживання у малогабаритній кімнаті, загальною площею 17,3 кв.м., двом дорослим людям різної статі не можливо.

Частка відповідача у квартирі є незначною, оскільки становить 1/3 частки квартири, що дорівнює приблизно 5,6 м. кв. Очевидно, що дана частка зважаючи на її площу не може бути виділена з квартири в натурі, а також не може використовуватися самостійно.

Добровільно вирішити питання з відповідачем не можливе, оскільки він називає необґрунтовано завищену ціну за свою частку.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити у повному обсязі. Надали пояснення аналогічні викладеним у позову.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про слухання справи повідомлений належним чином. Причину своєї неявки не повідомив. Заперечення щодо позову не надав.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є власницею 2/3 ч. квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належать їй на підставі договору дарування, посвідченого нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 за № 2-353, від 13.09.2012 року.

ОСОБА_2 є власником 1/3 ч. квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на підставі Договору Купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, 27.11.2010 року за реєстром № 6482, зареєстрованого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»,15.12.2010 року, реєстраційний номер 32374795, номер запису 110544 в книзі 1.

У роз’ясненнях, які містяться у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (із подальшими змінами) звернено увагу судів на те, що розглядаючи позови, пов’язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону «Про власність», ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім’ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкриті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодексу про шлюб та сім’ю. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до звіту про оцінку вартості майна, складеному судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи ОСОБА_5 ринкова вартість квартир № 37 по вул.. Котлова, 108 в м. Харкові становить 265 209,00 грн.

Дійсна (ринкова) вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 становить 88 403,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім’ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об’єкта, який є спільним майном.

Згідно з частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2784цс15.

При розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити таке: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користується спільним майном інші співвласники відповідач у справі; чи сплачується іншим співвласником, який володіє чи користується майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України; чи спроможний інший співвласник виплатити позивачу в рахунок визнання за ним права власності на спільне майно та чи не становитиме це для нього надмірний тягар (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15).

Як слідує з технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_3 вона складається з житлової кімнати площею 15,6 кв.м., вбиральні 1.7 кв.м., загальна площа 17,3 кв.м., житлова 15,6 кв.м.

1/3 частина квартири становить 5,7 м2 площі, яка не може бути виділена в натурі.

Позивач відповідно до вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України на депозитний рахунок суду внесла кошти, сума яких дорівнює 1/3 ринкової вартості квартири, а саме 88403,00 грн.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже, на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв’язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем своїх зобов’язань перед ОСОБА_2

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, у зв’язку із задоволенням позову, з відповідача на користь держави необхідно стягнути недоплачену суму судового збору у розмірі 335 грн.

Керуючись ст. 365, 372 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/3 частку квартири задовольнити.

Припинити право спільної власності ОСОБА_2 (і.н.3074126395) на 1/3 частину квартири № 37 по вул. Котлова, (ОСОБА_6) буд. 108 у м. Харкові.

Виплатити ОСОБА_2 (і.н.3074126395) грошову компенсацію за належну йому 1/3 частину квартири № 37 по вул. Котлова, (ОСОБА_6), буд. 108 у м. Харкові в сумі 88 403.00 грн. (вісімдесят вісім тисяч чотириста три грн..) з депозитного рахунку Ленінського районного суду м. Харкова (отримувач ТУ ДСА України в Харківській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, № рахунку 37318098006674), внесені ОСОБА_7 по квитанції № 0.0.837847976.1 від 29.08.2017 року через ПАТ КБ «Приватбанк».

Визнати за ОСОБА_1 ( і.н. НОМЕР_1) право власності на 1/3 частину квартири № 37 по вул. Котлова, (ОСОБА_6) буд. 108 у м. Харкові, яка належала ОСОБА_2.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 335 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Гримайло