Рішення № 68667666, 06.09.2017, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/734/17

Провадження № 2/181/242/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2017 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Юр'єва О.Ю.,

при секретарі Паньковській М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулась до суду із позовною заявою, в якій вказують, що 06 листопада 1975 року між ними було укладено шлюб. Від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_4. 24 липня 2009 року їх син уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 помер. Відповідно до відповіді відділу у Межівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 має право на земельну частку (пай), але Сертифікат на право на земельну частку (пай) членів КСП «Райпільське» йому не був виданий з невідомих їм причин. Заповіт у сільській раді не посвідчувався. Факт їх спільного і постійного проживання разом з сином підтверджується довідкою виданою виконкомом Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області. 13 червня 2017 року вони звернулися до приватного нотаріуса Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини. В цей день нотаріусом була заведена спадкова справа у спадковому Реєстрі. Відповідач заяву про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 у шестимісячний строк до нотаріуса не подавала. 13 червня 2017 приватний нотаріус надала позивачці постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що не надані правовстановлюючі документи, підтверджуючі склад спадкового майна після смерті сина на право на земельну частку (пай).

Позивачі просять суд визнати за ними право на земельну частку (пай) у розмірі 5,09 умовних кадастрових гектара на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Райпільське» с. Райполе Межівського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, актовий запис №13.

У судове засідання позивачі не з'явилися, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності. На задоволенні позову наполягають.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, і від неї не надійшло повідомлення про причини неявки. Заяви про розгляд справи за її відсутності суду не надала.

В зв'язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який був повідомлений належним чином, і який про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав, суд відповідно до

ч. 4 ст.169 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), так як вважає, що є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, і потреба дачі особистих пояснень відповідачами відсутня.

В зв'язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд з його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв'язку з чим, на підставі ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 06 листопада 1975 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, актовий запис №23 від 6 листопада 1975 року та був зареєстрований Срібнянською сільською радою Красноармійського району Донецької області. Свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 від 06 листопада 1975 року. (а.с.15)

Від шлюбу народився син: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис за №20 від 11 жовтня 1978 року. Свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 видане Срібнянською сільською радою Красноармійського району Донецької області - 11 жовтня 1978 року. (а.с.16)

24 липня 2009 року, ОСОБА_4 уклав шлюб з відповідачем - ОСОБА_5. Цей факт підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя НОМЕР_6 від 27 червня 2017 року. (а.с.20)

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого Райпільською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області 14 травня 2012 року, актовий запис за №13, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 року - помер. (а.с.17)

У відповідності до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно довідки Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області №914 від 20 червня 2017 року, від імені ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, який проживав постійно до дня смерті в АДРЕСА_1, заповіт у виконкомі Райпільської сільської ради не посвідчувався.(а.с.30)

Згідно з ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї

Згідно довідки Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області №902 від 16 червня 2017 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1, разом з батьками, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року.(а.с.31)

Відповідно до заочного рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року, яке набрало законної сили та не було оскаржено до суду вищої інстанції, встановлено, що ОСОБА_3 не проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 2008 року і визнано, що вона втратила право користування житловим приміщенням.(а.с.41)

Відповідно до довідки Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області №915 від 20 червня 2017 року, ОСОБА_3, що проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, була знята з реєстрації місця проживання за рішенням суду, оскільки тривалий час (5 років) не з'являлася за місцем проживання.(а.с.34)

У відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3, заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка, ОСОБА_4 у шестимісячний строк до нотаріуса не подавала.

Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно відповіді начальника відділу у Межівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на заяву ОСОБА_1 від 13.04.2017 року, було повідомлено, що при розпаюванні колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кошевого с.Райполе, ОСОБА_4 був внесений до Додатку №1 - списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) під номером «482».(а.с.18)

Державний Акт на право колективної власності на землю серії ДП МЖ №012 був виданий КСП ім. Кошевого - 29 лютого 1996 року. (а.с.21-22)

Згідно відповіді начальника відділу у Межівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на заяву ОСОБА_1 від 25.05.2017 року в Книзі реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП «Райпільське» Межівського району Дніпропетровської області ОСОБА_4 не значиться і Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_4 не виготовлявся.(а.с.19)

Відповідно до відповіді начальника відділу трудового архіву Межівської районної ради у Дніпропетровській області на запит представника позивачів, адвоката Рябенка В.В. було надано історичну довідку про реорганізацію колгоспу ім. Кошевого с.Райполе за №40-17 від 30.06.2017 р., а саме: « в 1994 році колгосп ім. Кошевого перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Райполе» згідно з протоколом загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Кошевого від 08.02.1994 р. №1. В 1995 році колективне сільськогосподарське підприємство «Райполе» перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Райпільське» згідно з протоколом загальних зборів колективного сільськогосподарського підприємства «Райполе» від 04.02.1995 р. №1. Правонаступником КСП «Райпільське» є товариство з обмеженою відповідальністю «Едем». Підстава: Указ Президента України від 03.12.1999 року №1529/99 «про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки». Перереєстрація проведена14.02.2000 під №04052301ю0030072.(а.с.27-28,29)

Згідно довідки виданої відділом Держгеокадастру у Межівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області за №28-4-0.31-15/109-17 від 27.06.2017 середній розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «Райпільське» с. Райполе на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області складає: 5,09 умовних кадастрових гектара.(а.с.26)

Судом встановлено, що 13 червня 2017 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини. В цей день нотаріусом Філіповою І.П. була заведена спадкова справа у Спадковому реєстрі.(а.с.32)

13 червня 2017 приватний нотаріус Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Філіповою І.П. надала позивачам постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що не надані правовстановлюючі документи, підтверджуючі склад спадкового майна після смерті сина, а також відсутні правовстановлюючі документи на ім'я спадкодавця на право на земельну частку (пай) члена КСП.(а.с.33)

Згідно пункту 2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачено що, право на земельну частку (пай) мають члени коллективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК 1990 року та даного Указу Президента особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування у членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Абзацом 2 частини 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член коллективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельну частку (пай) здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно зі ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до правових позицій висловлених Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України при перегляді цивільних справ у касаційному порядку і у зв'язку з винятковими обставинами у 2008-2009 роках в пункті 9 розділу 5 «земельне право» вказує, що «право на земельну частку (пай) виникає у осіб, у тому числі й у пенсіонерів, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишилися членами цього підприємства.

Відповідно до ухвали Верховного Суду України №6-24024св08, сам по собі факт, що пенсіонер не перебував у трудових відносинах із таким підприємством, чи за життя не одержав сертифікат на право на земельну частку (пай) не є підставами для висновку про відсутність у нього права на земельну частку (пай). Уразі смерті члена колективного сільськогосподарського підприємства, що набув права на земельну частку (пай) з дня видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за загальними правилами про спадкування.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 06 серпня 2014 року у справі №6-12858св14 зазначив, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст. 41 Конституції України.

В рішенні у справі «Беєлер проти Італії» від 5 січня 2000 року Європейський Суд зазначив, що поняття «майно» у статті 1 Першого протоколумає автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися, як право власності і, таким чином, як «майно» в цілях даного положення».

З огляду на вищевикладене з урахуванням того, що відповідач у встановлений законом термін не подала заяву про прийняття спадщини, вона вважається такою, що не прийняла її. Також документально підтверджено включення ОСОБА_4 до списку членів коллективного сільськогосподарського підприємства КСП «Райпільське» с. Райполе Межівського району Дніпропетровської області, який додається до Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП МЖ №012, виданого 29 лютого 1996 року КСП ім. Кошевого, суд вважає доведеним факт членства спадкодавця та наявність права на земельну частку (пай), яке він набув згідно Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». а тому є всі підстави задовольнити позовні вимоги позивачів.

Судові витрати у справі стягнути, враховуючи положення ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7, ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, право на 1/2 земельної частки (паю) у розмірі - 5,09 умовних кадастрових гектара на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Райпільське» с. Райполе Межівського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті сина - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, актовий запис №13.

Визнати за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, право на 1/2 земельної частки (паю) у розмірі - 5,09 умовних кадастрових гектара на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Райпільське» с. Райполе Межівського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті сина - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, актовий запис №13.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, та ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, судовий збір у розмі 640 (шістсот сорок) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Межівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку, а строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.