Постанова № 68666433, 05.09.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р. Справа № 918/405/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Демянчук Ю.Г.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 01.08.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 31.05.2017р. №926

ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 15.08.2017р. №327/3/17

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Березнівське лісове господарство", м.Березне Рівненської області

на рішення господарського суду Рівненської області

від 07.08.17 р. у справі № 918/405/17 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", м.Львів

до Державного підприємства "Березнівське лісове господарство", м.Березне Рівненської області

про стягнення в сумі 48215,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.08.2017р. у справі №918/405/17 позов Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" про стягнення в сумі 48215,00грн. – задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Березнівське лісове господарство " на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" 48215,00грн. неустойки та 1600,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Березнівське лісове господарство" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. Також, просить розподілити судові витрати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- обґрунтовує, що позивачем належно не доведено наявність факту невідповідності маси вантажу, зазначеній відправником в залізничній накладній;

- зауважує, що ДП "Березнівське лісове господарство" звертало увагу суду першої інстанції на п.3.3 роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею": "Відповідно до статті 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже, вважає, що комерційний акт є тільки одним з доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи. Зокрема, комерційний акт може оцінюватися як такий, що не має сили доказу, якщо він не відповідає фактичним обставинам: наприклад, комерційний акт констатує, що недостачу вантажу встановлено на попутній станції, однак, на зворотному боці накладної відсутня відмітка про складений на попутній станції комерційний акт та не перевірено стан вантажу на станції призначення, як це передбачено Правилами складання актів..... Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.";

- вказує, що на станції призначення Вадул-Сірет вантаж вагона №60506821 додатково залізницею не перевірявся;

- зазначає, що оскільки позивачем перевірку маси лісоматеріалів на ст.Чернівці 13.12.2016р. було проведено не таким самим способом (зважувався вагон в цілому і від маси "брутто" віднімалась маса вагона по документах), як цю масу вантажу було визначено на станції відправлення (зважувалась безпосередньо маса лісоматеріалів), то "Коммерческий акт ЦИМ/СМГС №8/366602", "ОСОБА_2 загальної форми №4", "ОСОБА_2 загальної форми №26" повинні оцінюватись судом як такі, що не мають сили доказів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам;

- обґрунтовує те, що норми Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення не можуть застосовуватись до договору перевезення за залізничною накладною №543868 щодо відправлення вагону №60506821 із лісоматеріалами зі станції Малинськ Львівської залізниці (Україна) до станції Дорнешти Румунія);

- також додає, що Рівненською Торгово-промисловою палатою Сарненського відділення було надано експертний висновок №В-768 від 21.07.2017р., (який судом було проігноровано), про визначення нетто ваги вантажу, зокрема лісоматеріалів круглих породи сосна, у залізничному напіввагоні №60506821 які становлять 56269,0кг, і знову ж вказують сумнівність даних наданих залізницею про перевищення маси вантажу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 05.09.2017р..

Представники відповідача в судовому засіданні 05.09.2017р. підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просять суд рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.2017р. у справі №918/405/17 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Представник позивача у письмовому відзиві від 05.09.2017р. №50 на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 05.09.2017р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.2017р. у справі №918/405/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Березнівське лісове господарство" здійснювало поставку 62,03 м.куб. (рахунок-фактура № 501 від 22.11.2016р. (а.с. 35)) пиловнику соснового 1 та 2 сортів, одержувачем товару була фірма "SH Holzindustri Schweigofer S.R.L." (Румунія), доставка лісопродукції здійснювалась залізничним транспортом до станції Дорнешти (Румунія) згідно залізничної накладної №543868 (а.с.11) зі станції Малинськ Львівської залізниці, вагон №60506821.

Зокрема, при надходженні 13.12.2016р. вагона №60506821 на станцію Чернівці у відповідності до ст.23 СМГС було проведено контрольна перевірка маси вантажу.

Так, в результаті проведеної перевірки було встановлено, що маса вантажу у вагоні №60506821 не відповідає масі зазначеній відправником в накладній, а саме згідно накладної маса вантажу становить: 58000 кг, фактично виявилося 63100 кг, що більше на 5100 кг. За результатами проведеної перевірка у відповідності до ст.29 СМГС складено комерційний акт №8/366602 від 13.12.2016р. (а.с.12).

Враховуючи зазначене, позивач нарахував для відповідача неустойку у відповідності до правил СМГС, які зазначалися вище в розмірі 48 215, грн. на підставі параграфу 3 п.4 та ч.2 ст.16 СМГС (9643 грн. х 5 = 48215,грн.) (розрахунок а.с.10).

Позивач направив для відповідача претензію про стягнення неустойки в розмірі 48215,00грн., проте відповідач у відповіді залишив зазначену претензію без задоволення (а.с.8, 9).

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" про стягнення в сумі 48215,00грн. (а.с.2-3).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.06.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №918/405/17 та призначено її до розгляду.

26.06.2017р. до канцелярії господарського суду Рівненської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги заперечив у повному обсязі, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.06.2017р. розгляд справи відкладено.

24.07.2017р. позивачем подано додаткові пояснення, в яких наполягає на ґрунтовності позову, просить суд задоволити позов.

24.07.2017р. у судовому засіданні проголошено перерву по справі до 07.08.2017р..

27.07.2017р. відповідачем подано клопотання, в додатках до якого долучено документи, які на переконання останнього вказують на безпідставність позову.

04.08.2017р. позивачем подано документи які, на переконання останнього, підтверджують позов.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 07.08.2017р. у справі №918/405/17 позов задоволено (а.с.68-71).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини з перевезення та переміщенням продукції залізницями регламентуються Цивільним кодексом Україні, Господарським кодексом України, Митним кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами користування вагонам і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення та іншими підзаконними актами.

Відповідно до ч.1 ст.306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Статтею 307 ГК України встановлено, що перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст.918 ЦК України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998р. №457) (далі - Статут).

За приписами ч.1, 2, 4 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996р. №273/96-ВР, ст.129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Статтею 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів .

У відповідності до п.2 ст.2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), дана угода застосовується до всіх перевезень вантажів, які здійснюються в прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні за накладними СМГС.

Згідно параграфу 3 ст.14 СМГС, договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка. Вказані перевезення здійснювалися на умовах даної міжнародної угоди.

У відповідності до ст.13 СМГС перевезення вантажів із застосуванням накладної ЦИМ/СМГС (текст оригіналу): "Перевозка грузов может осуществляться с применением накладной ЦИМ/СМГС. Образец накладной, а также правила по ее заполнению и применению содержатся в Руководстве по накладной ЦИМ/СМГС (приложение б к Соглашению СМГС). Правила перевозок грузов, указанньїе в статье 8 "Правила перевозок грузов" настоящего Соглашения, применяются в части, не оговоренной в Руководстве по накладной ЦИМ/СМГС.".

Пункт 6 Додатку 6 до СМГС (п.6 приложения 6 к Соглашению СМГС) "Умови по застосуванню" з урахуванням положень даного Керівництва Накладна ЦИМ/СМГС у сфері дії ЦИМ застосовується як накладна ЦИМ, а у сфері дії СМГС - як Накладна СМГС. Ці норми діють також і для застосування Накладної ЦИМ/СМГС в якості митного документу.

Згідно п.11.2 "Відправки із держав СМГС" оплата провізних платежів, що пов'язані із договором перевезення по СМГС є обов'язком відправника.

Стаття 8 СМГС "Правила перевезення вантажів" Порядок застосування умов даної Угоди, а також спеціальні умови перевезення окремих видів вантажів встановлюються Правила перевезення вантажів (додатку 1 до Угоди (СМГС)) Правила перевезення вантажів містять деталізовані стандартні рішення і процедури, що забезпечують єдине тлумачення та застосування статей даної Угоди.

У відповідності до параграфу 1 ст.30 СМГС провізні платежі нараховуються по тарифах, що застосовуються перевізниками, які здійснюють перевезення.

Як свідчать матеріали справи, ДП "Березнівське лісове господарство" здійснювало поставку 62,03 м.куб. (рахунок-фактура №501 від 22.11.2016р., (а.с. 35)) пиловнику соснового 1 та 2 сортів, одержувачем товару була фірма "SH Holzindustri Schweigofer S.R.L." (Румунія), доставка лісопродукції здійснювалась залізничним транспортом до станції Дорнешти (Румунія) згідно залізничної накладної №543868 (а.с.11) зі станції Малинськ Львівської залізниці, вагон №60506821.

Відповідачем (вантажовідправником) подано накладну зразку ЦИМ/СМГС.

З залізничної накладної №543868 вбачається, що Державним підприємством "Березнівське лісове господарство" як відправником було визначено масу безпосередньо вантажу - 58000 кг, і зазначено її в гр.24 залізничної накладної №543868.

Зокрема, масу вантажу було визначено шляхом безпосереднього зважування лісоматеріалу на вагах кранових 10 ВК-РКМ, які на час завантаження вагона №60506821 були належним чином повірені (дата повірки - 26.07.2016р., періодичність повірки - 1 раз в 12 місяців, (а.с.37 - 42).

Враховуючи залізничну накладну №543868 та зазначені вище норми права, фактично було укладено договір перевезення між позивачем та відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що при надходженні 13.12.2016р. вагона №60506821 на станцію Чернівці у відповідності до ст.23 СМГС було проведено контрольна перевірка маси вантажу.

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що маса вантажу у вагоні №60506821 не відповідає масі зазначеній відправником в накладній, а саме згідно накладної маса вантажу становить: 58000 кг, фактично виявилося 63100 кг, що більше на 5100 кг. За результатами проведеної перевірка у відповідності до ст.29 СМГС складено комерційний акт №№8/366602 від 13.12.2016р. (а.с.12).

Порядок оформлення комерційного акта визначений Розділом VII, Додатку 1 до СМГС Правила перевезень вантажів, всі вимоги позивачем при оформленні комерційного акту дотриманні №366602/2 від 13.12.2016р..

Судом встановлено та матеріалами справи стверджено факт неправильного зазначення маси вантажу відправником (відповідачем).

Відповідно до параграфу 1 ст.16 СМГС відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної.

Згідно параграфу 3 п.4 ст.16 СМГС відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником в накладній відомостей та заявок в результаті чого: "4) занижен размер провозных платежей".

За приписами даної ст.16 парагарафа 3 ч.2 СМГС неустойка за п.4 параграфу 3 стягується в п’ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику.

Враховуючи зазначене, позивач нарахував для відповідача неустойку у відповідності до правил СМГС, які зазначалися вище в розмірі 48 215,00грн. на підставі параграфу 3 п.4 та ч.2 ст.16 СМГС (9643 грн. х 5 = 48215,00грн.) (розрахунок а.с.10).

У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної суми неустойки.

Позивач направив відповідачеві претензію про стягнення неустойки в розмірі 48215,00грн., проте відповідач залишив зазначену претензію без задоволення.

Як роз'яснено у п.6.2. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України N 04- 5/601 від 29.05.2002 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Крім того, у п.3.18 Рекомендацій президії господарського суду від 29.09.2008р. №04-5/2008 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення Вищого господарського суду від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.

Зазначене свідчить, що в даному випадку неустойка стягується, за неправильне зазначення маси вантажу в провізних документах, незалежно чи були завдані для залізниці збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, що залізнична накладна та комерційний акт містять всі необхідні реквізити, складені у відповідності до зазначених вище норм права та є належними і допустимими доказами на підтвердження того факту, що під час оформлення перевізних документів відповідачем невірно зазначено в залізничній накладній масу вантажу.

Отже, враховуючи факт невідповідності маси вантажу даним, зазначеним відповідачем у накладній по вагону №60506821, підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, слід дійти висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 48215,00грн..

Крім того, судом враховано покликання відповідача на те, що при завантаженні вагона на станції відправлення маса лісоматеріалів визначалася відправником вагою відмінною від тієї якою було здійснено переваження, відтак перевірка маси вантажу на станції призначення мала проводитися таким самим способом, як і на станції відправлення.

Зокрема, такі доводи відповідача не беруться судом до уваги з огляду на те, що контрольне зважування відбулося за усіма правилами, на справних вагах (докази зазначеного наявні в матеріалах справи), вагон пройшов необхідні повірки (докази надані у судове засідання 07.08.2017р. та долучені до матеріалів справи), за результатами такого зважування було складено комерційний акт, який є чинний та ніким не оспорений та докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

Отже, слід дійти висновку, що залізниця вправі перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, іншим способом ніж зазначено у накладній, в тому числі шляхом зважування на вагонних вагах при наявності їх на станції призначення.

З врахуванням наведеного вище в сукупності, а також дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком господарського суду Рівненської області, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства "Березнівське лісове господарство " на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" 48215,00грн. неустойки, як такі які доведені належними та допустимими доказами та не спростовані відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Інші доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

За наведених обставин, рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.2017р. у справі №918/405/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" – без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.2017р. у справі №918/405/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Березнівське лісове господарство", м.Березне Рівненської області - без задоволення.

2. Справу №918/405/17 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Віддрук. прим.:

1 – до справи,

2, 3 – позивачу (79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1

03680, м.Київ, вул.Тверська, 5),

4 – відповідачу (34600, Рівненська обл., м.Березне, вул.Київська, 1),

5 – в наряд.