Постанова № 68666350, 04.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р. Справа № 922/1929/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Кладько А.С.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність №04-02/17 від 28.12.2016).

відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2437 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2017 у справі № 922/1929/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський", м.Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 1420198,23 грн., в т.ч. 1150000,00 грн. - суму основної заборгованості; 120293,15 грн. - суму пені; 80500,00 грн. - суму штрафу; 56172,20 грн. - суму інфляційних втрат; 13232,88 грн. - суму 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.07.2017 (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1000000 грн. суму основної заборгованості; 120293,15 грн. - суму пені; 80500,00 грн. - суму штрафу; 56172,20 грн. - суму інфляційних втрат; 13232,88 грн. - суму 3% річних; 21302,98 грн. - суму судового збору. В частині стягнення 150000,00 грн. провадження у справі припинено.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати частково, а саме, в частині стягнення коштів із ТОВ "Хлібозавод "Салтівський".

В обґрунтування вимог скарги відповідач посилається на те, що окрім штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених договором, судом першої інстанції стягнуто 3% річних та інфляційні втрати – що, на думку заявника, суперечить закону, оскільки відповідно до положень ст.625 ЦК України, 3% річних стягуються у разі, якщо інший розмір не встановлений договором або законом, а контрактом вже передбачено штрафні санкції у вигляді пені та штрафу, тому, повторне нарахування процентів на проценти є недоцільним та суперечить закону. При цьому апелянт не заперечує обставин щодо укладення договору між сторонами, поставки товару на зазначену позивачем суму, розміру основного боргу станом на момент подання позову та факту часткової оплати після порушення провадження у справі, а також не спростовує наведених позивачем розрахунків сум пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено її розгляд на 04.09.2017, запропоновано учасникам процесу надати суду: відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; позивачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

29.08.2017 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що правова позиція апелянта суперечить матеріалам справи та постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань", оскільки інфляційні нарахування та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Позивач також вважає твердження відповідача щодо нарахування процентів на проценти безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи. ПАТ "Аграрний фонд" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

01.09.2017 у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Пуль О.А. було здійснено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

Присутній у судовому засіданні 04.09.2017 представник позивача підтримав викладену ним письмово правову позицію.

Відповідач не направив свого представника в дане судове засідання, звернувся з клопотанням (вх.№9127 від 01.09.2017), в якому просить відкласти розгляд справи через перебування представника ТОВ "Хлібозавод "Салтівський" в іншій судовій інстанції в адміністративній справі.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що заявником, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, не надано доказів участі представника ТОВ "Хлібозавод "Салтівський" в іншому судовому засіданні, а також – не доведено неможливості направлення в судове засідання іншого представника та неможливості закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні. Відповідачем також не зазначено про наявність у нього будь-яких доказів, які мають значення для вирішення спору і які з поважних причин ним не було надано до суду першої інстанції, а також апеляційному господарському суду для розгляду в судовому засіданні 04.09.2017.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що в суді першої інстанції представник ТОВ "Хлібозавод "Салтівський" не з’явився у жодне з трьох судових засідань у даній справі, незважаючи на те, що ухвалами суду першої інстанції 05.07.2017 та 12.07.2017 явку представника відповідача було визнано обов’язковою. При цьому відповідачем заявлялися аналогічні клопотання про відкладення розгляду справи, не підтверджені жодними доказами неможливості участі представника у судових засіданнях (а.с. 40, 58, 70). На думку колегії суддів, відповідне може свідчити про недобросовісне використання даним учасником процесу прав, наданих ст.22 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства – зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.12.2016 між ПАТ "Аграрний фонд" та ТОВ "Хлібозавод "Салтівський" було укладено біржовий контракт Аграрної біржі № 2577АБ, за умовами якого продавець (ПАТ "Аграрний фонд") взяв на себе зобов’язання передати у власність покупця (ТОВ "Хлібозавод "Салтівський") товар, вказаний в цьому контракті, а покупець зобов’язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму, передбачену цим контрактом.

Пунктом 1.2. контракту визначено, що його предметом є борошно пшеничне вищого ґатунку, що відповідає ДСТУ 46.004-99. Пунктом 1.3. контракту встановлено кількість товару, що продається - 200,000 тон. Згідно з п. 2.3. контракту, загальна сума товару становить 1150000,00 грн.

Відповідно до п. 5.3. вищевказаного контракту, приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється в день поставки та оформлюється видатковою накладною.

Згідно з п. 4.1. вищезазначеного контракту, покупець (відповідач) повинен протягом 14 календарних днів з моменту виписки дозволу-довіреності на переоформлення товару, сплатити за товар.

28.12.2016 позивачем було виписано відповідний дозвіл-довіреність (а.с.13) та цього ж дня, 28.12.2016, сторонами оформлено видаткову накладну № 4157 (а.с.14), якою засвідчено факт прийняття відповідачем (ТОВ "Хлібозавод "Салтівський") борошна пшеничного вищого ґатунку обсягом 200,000 тон на загальну суму 1150000,00 грн. Відповідно, граничним терміном сплати коштів за товар є 11.01.2017.

Однак зобов’язання з оплати вищевказаного товару у встановлений договором строк відповідач не виконав, у зв’язку з чим у червні 2017 року ПАТ "Аграрний фонд" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Хлібозавод "Салтівський" вищевказаної суми боргу та здійснених на неї нарахувань. Ухвалою господарського суду від 09.06.2017 вказаний позов було прийнято до розгляду та порушено провадження в даній справі.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідач перерахував позивачеві в рахунок погашення заборгованості 150000,00 грн. (копії платіжних доручень від 16.06.2017, від 20.06.2017 та від 03.07.2017 на суму 50000,00 грн. кожне долучено до матеріалів справи, а.с.42 - 44). Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно, у відповідності до приписів п.1-1 ст. 80 ГПК України, припинив провадження в частині стягнення 150000,00 грн. основного боргу у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Решту суми боргу - 1000000 грн. – судом першої інстанції, правомірно, із посиланням на ст.509, 526, 527 ЦК України, стягнуто з відповідача на користь позивача.

Згідно з до п. 8.4. укладеного між сторонами контракту, за порушення покупцем строків оплати товару відповідно до п.п. 2.3. та 4.1. контракту, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день такого прострочення та штраф в розмірі 7% загальної ціни товару.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум 120293,15 грн. пені за період з 12.01.2017 по 31.05.2017; 80500,00 грн. штрафу в розмірі 7% від загальної ціни товару; 56172,20 грн. інфляційних втрат за період з січня по травень 2017 року включно; 13232,88 грн. 3% річних за період з 12.01.2017 по 31.05.2017 (а.с.20), колегія суддів зазначає, що він є арифметично та методологічно вірним і таким, що відповідає нормам чинного законодавства, умовам контракту та фактичним обставинам справи.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянтом не наведено заперечень або контррозрахунків стосовно розміру як суми основного боргу, так і вищевказаних нарахувань на неї.

Разом з тим, ТОВ "Хлібозавод "Салтівський" не погоджується із стягненням інфляційних втрат та відсотків річних, вважаючи позовні вимоги в цій частині неправомірними, оскільки позивачем згідно з контрактом нараховано до стягнення суми пені та штрафу.

Надаючи правову оцінку даним аргументам, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом вищенаведених приписів ст.625 ЦК України, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а також шляхом відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною в п.1.3, 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", на яку обґрунтовано посилається позивач у відзиві на апеляційну скаргу.

Як вбачається з умов контракту, ним не встановлено інший розмір відсотків річних порівняно із ст.625 ЦК України. Отже, суми 3% річних та інфляційних втрат, нараховані позивачем у відповідності із вказаною нормою, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача незалежно від застосованих до нього штрафних санкцій за контрактом, оскільки, як було зазначено вище, вказані нарахування не мають характеру штрафних санкцій.

Твердження апелянта про те, що позивачем неправомірно нараховано проценти на проценти, колегія суддів вважає таким, що не узгоджується з матеріалами справи, оскільки, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, суми відсотків річних та інфляційних втрат ним було нараховано на основну заборгованість, що існувала на момент подання позовної заяви (1150000,00 грн.), а не на проценти.

Будь-яких інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, відповідачем не наведено.

Отже, з огляду на те, що доводи відповідача не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2017 у справі №922/1929/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.09.17

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.