Рішення № 68665759, 16.08.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Авто-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестален"

про зобов'язання надати документи.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

У провадженні Господарського суду Херсонської області перебувала справа № 923/241/17 за указаним позовом, яка ухвалою від 10.05.2017 передана за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва та за автоматизованим розподілом ухвалою від 26.05.2017 прийнята до провадження суддею Сташківим Р.Б.

Вимоги указаного позову, з урахуванням зменшення позовних вимог, викладених у поясненнях від 19.06.2017, про зобов'язання Відповідача передати документи згідно з визначеним у позові переліком, вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про надання послуг перевезення вантажу від 03.10.2016 № ДАТ-03102016/П.

Відповідач просив провадження у справі припинити з огляду на відсутність предмету спору, оскільки наявні в нього документи (договори перевезення) він Позивачу передав, а інші документи в нього відсутні.

У поданому 24.07.2017 клопотанні Позивач просив суд здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача. Також, відповідне клопотання було долучено Відповідачем до відзиву від 19.06.2017.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Договору про надання послуг перевезення вантажу від 03.10.2016 № ДАТ-03102016/П (із додатками), укладеного між Позивачем, як замовником, та Відповідачем, як виконавцем, останнім було здійснено перевезення вантажу, завершене 31.10.2016. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт до Договору, підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Відповідно до п. 1.5. вказаного правочину для надання послуг з перевезення вантажу Відповідач має право залучити інших осіб (субвиконавців), залишаючись відповідальним перед Позивачем за якість наданих ними послуг.

Умовами даної угоди (п. 6.1., 8.8., 8.9.) також передбачено, що Відповідач надає Позивачу завірені належним чином: копії договорів із третіми особами у випадку залучення їх Відповідачем для виконання умов Договору; копії документів, що підтверджують утримання Відповідачем/залученими ним субвиконавцем із сум винагород/нарахування на суми винагород залучених фізичних осіб та сплату податків і зборів у розмірі: 18 % податку з доходів фізичних осіб у відповідності до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України; 1,5 % військового збору у відповідності до п. 164.2.2. ст. 164 ПК України.

Перелік водіїв, що здійснювали перевезення в якості субвиконавців за Договором, зазначені в реєстрах товарно-транспортних накладних до актів виконаних робіт за 27, 28 та 31 жовтня 2016 року.

Під час розгляду справи судом Відповідач передав Позивачу згідно з п. 8.8, 8.9. Договору платіжні доручення від 21.11.2016 № 172 про сплату 4862 грн. єдиного соціального внеску, від 21.11.2016 № 174 про сплату 331,50 грн. військового збору та 30.11.2016 № 187 про сплату 8946 грн. податку на доходи фізичних осіб. Також, Відповідач передав 11 договорів перевезення, укладених між Відповідачем та залученими ним водіями, у зв'язку з чим Позивач зменшив позовні вимоги та просив зобов'язати передати договори перевезення із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Однак, із пояснень Відповідача слідує, що із зазначеними водіями договори перевезення укладені не були, оскільки не були підписані з боку цих водіїв, проте здійснення ними перевезень підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом досліджено надані копії товарно-транспортних накладних від 19.10.2016 № 0025324 (водій ОСОБА_1), від 20.10.2016 № 0005024 (водій ОСОБА_1), від 21.10.2016 № 0020427 (водій ОСОБА_2), від 21.10.2016 № 0013475 (водій ОСОБА_3), від 20.10.2016 № 0019173 (водій ОСОБА_3), від 21.10.2016 № 0013476 (водій ОСОБА_4), від 20.10.2016 № 0012172 (водій ОСОБА_4), на яких містяться підписи та печатки відправника, указаних водіїв та вантажоодержувача, внаслідок чого суд дійшов висновку про те, що з цими водіями договори перевезення укладені в спрощений спосіб.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 181 ГПК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.

Згідно з положеннями ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

З огляду на вищевикладене, ураховуючи надане чинним законодавством право на укладення такого виду договорів у спрощений спосіб, підписання між Відповідачем, вказаними водіями та вантажоодержувачем товарно-транспортних накладних підтверджує здійснення ними перевезення та є укладенням договорів перевезення із цими водіями в спрощений спосіб.

Однак, наведене не звільняє Відповідача від наявного у нього обов'язку з передачі Позивачу укладених із залученими водіями договорів перевезення, щодо чого і виник спір у цій справі.

Таким чином, наявність між сторонами спору виключає застосування п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, що зумовлює суд у задоволенні викладеного у відзиві клопотання про припинення провадження у справі відмовити.

Поряд із цим, установивши, що Відповідач передав Позивачу укладені із зазначеними водіями договори перевезення у спрощений спосіб шляхом підписання товарно-транспортних накладних, суд дійшов висновку в задоволенні позову відмовити, оскільки наявні в нього договори Відповідач передав, а доказів укладення цих договорів в інший спосіб та їх наявність у Відповідача Позивачем не доведено.

Судові витрати за ст. 49 ГПК України Позивачу не відшкодовуються.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.09.2017

Суддя Сташків Р.Б.