Ухвала суду № 68663390, 22.08.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4338/17

Номер справи місцевого суду: 495/9753/16-ц

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Кононенко Н.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 березня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Малого підприємства «База відпочинку «Імпульс» про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И Л А

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 березня 2017 року в задоволенні заяви позивачки ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Малого підприємства «База відпочинку «Імпульс» про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_2 подала до судуапеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 березня 2017 року та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачкою вид забезпечення позову суперечить сенсу забезпечення і меті застосування забезпечення позову, оскільки буде втручання у господарську діяльність та порушить права й інших осіб а також в своїй заяві позивачка не зазначила чому, на її думку, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, такий висновок суду є передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову є процесуальною дією суду, право на вчинення якої надано суду статтями 151 - 152 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України забезпечити позов можливо накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Зокрема, відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, судом першої інстанції при розгляді питання про забезпечення позову не перевірено чи проводить наразі МП «База відпочинку «Імпульс» господарську діяльність, з огляду на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 09.01.2017 року, Мале Підприємство «База відпочинку «Імпульс» перебуває в стані припинення з 14.04.2014 року, тому існує загроза ліквідації підприємства, що може призвести до втрати частки в статутному капіталі, яка становить 25%, на яку претендує спадкоємець.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову без з'ясування вказаних обставин.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 березня 2017 року - скасувати та заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Малого підприємства «База відпочинку «Імпульс» про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення .

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

Н.А Кононенко