Постанова № 68655613, 04.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2774/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

відповідачі: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства Моноліт до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., № НОМЕР_2 від 14.04.2017р.,

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 серпня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства Моноліт до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., № НОМЕР_2 від 14.04.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючими органами за наслідками камеральної перевірки протиправно винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., № НОМЕР_2 від 14.04.2017р., оскільки відповідно до рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №23-02 від 13.11.2015р. на підставі ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2015р. у справі №815/3681/15 приватне підприємство Моноліт здійснює погашення розстрочених платежів на суму 728846,21 грн. щомісячно, починаючи з 20.11.2015 у розмірі 20389,85грн.; із них 19685,78 грн.- основний платіж, 704,07 грн. - пені. Однак, не зважаючи на те, що підприємство щомісячно в установлені строки та своєчасно здійснює оплату основних платежів та пені (будь-яких інших оплат, в тому числі штрафних санкцій, графіком не передбачено), контролюючим органом у листопаді 2016 року донараховано штрафну санкцію. Крім того, позивач зауважив, що камеральну перевірку проведено неправомірно, оскільки на законодавчому рівні (п.3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014р. № 71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи») встановлено імперативну заборону на проведення перевірок субєктів господарювання органами Державної фіскальної служби України у 2015 та 2016 роках.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.76.1 ст.76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств за звітний податковий період 2015, 2016 роки.

За наслідками перевірки складено акт № 5795/15-53/12-1/30445708 від 17.11.2016р., відповідно до висновків якого встановлено, що дані перевірки свідчать про несвоєчасність сплати грошових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств, зокрема, встановлено, що платником порушено терміни сплати визначеного податкового зобовязання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 ПК України (а.с. 9-11).

25.11.2016р. позивачем подано до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області заперечення на акт перевірки № 5795/15-53/12-1/30445708 від 17.11.2016р., в якому повідомлено контролюючий орган про те, що відповідно до рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №23-02 від 13.11.2015р. ПП Моноліт розстрочено погашення податкового боргу та затверджено відповідний графік погашення розстрочених платежів, відтак висновки акта перевірки є необґрунтованими (а.с. 12).

За наслідками розгляду вищевказаних заперечень державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області затверджено висновок, згідно якого висновки акта перевірки залишено без змін (а.с. 13-15).

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області відповідно до акту перевірки №5795/15-53/12-01/30445708 від 17.11.2016р. прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., яким за порушення термінів сплати податкового зобовязання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 ПК України, на 864, 855, 854, 825, 818, 804, 793, 791, 759, 737, 731, 729, 717, 700, 699, 671, 645, 638, 619, 608, 594, 576, 545, 514, 469, 259 календарних днів сплати грошового зобовязання в сумі 311468,65 грн., зобов'язано приватне підприємство Моноліт сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 62293,73 грн.(а.с. 8).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано до Головного управління ДФС в Одеській області скаргу на податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р. (а.с. 16-18).

За результатами розгляду первинної скарги рішенням від 24.02.2017р. (вих. № 1293/10/15-32-10-01-07) Головним управлінням ДФС в Одеській області скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р. в частині застосування штрафних санкцій з прибутку на податок на суму 290 грн., первинну скаргу директора ПП «МОНОЛІТ» в цій частині задоволено, в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення - залишено без змін, а скаргу в цій частині - без задоволення (а.с. 19-21).

Крім того, рішенням ДФС України від 27.04.2017р. (вих. № 9143/6/99-99-11-03-01-25) у задоволенні скарги позивача відмовлено, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2016р. з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін (а.с. 25-26).

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до акту №5795/15-53/12-01/30445708 від 17.11.2016 та рішення про результати розгляду первинної скарги №1293/10/15-32-10-01-07 від 24.02.2017р., прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 14.04.2017р., яким за порушення термінів сплати податкового зобовязання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 ПК України, на 864, 855, 854, 825, 818, 804, 793, 791, 759, 737, 731, 729, 717, 700, 699, 671, 645, 638, 619, 608, 594, 576, 545, 514, 469 календарних днів сплати грошового зобовязання в сумі 310018,65 грн. зобов'язано ПП Моноліт сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 62003,73 грн. (а.с. 22-23).

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 62.1.3 п.62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобовязання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

За приписами п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п.76.2 ст.76 ПК України).

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 ПК України).

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу ІІ Закону № 71-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому, законодавець не визначає конкретні види перевірок, на проведення яких поширюється така заборона, а тому суд дійшов висновку, що з урахуванням пункту 75.1 статті 75 ПК України, вона поширюється на всі види перевірок, у тому числі камеральні перевірки.

Таким чином, у 2015 та 2016 роках органи Державної фіскальної служби України могли проводити перевірки суб'єктів господарювання, незалежно від їх виду, за наявності однієї з таких обставин: у разі, якщо обсяг доходу суб'єкта господарювання перевищує 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік; за наявності дозволу Кабінету Міністрів України, судового рішення або постанови прокурора або слідчого, прийнятою в межах кримінального провадження.

Судом також встановлено, що позивач не підпадає під жодне виключення із заборони, оскільки камеральні перевірки призначені не за заявкою суб'єкта господарювання, не за рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України; позивач не здійснює операцій з підакцизними товарами, не відноситься до жодної з категорій суб'єктів господарювання, на які не поширюється обмеження на проведення перевірок, доказів протилежного до суду не надано. Не містять матеріали справи і доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл контролюючому органу на проведення камеральних перевірок позивача, за результатами яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, або доказів про те, що обсяг доходу позивача за 2014р. перевищує 20 мільйонів гривень.

Зі змісту ч.3 ст.2 КАС України слідує, що, приймаючи податкові повідомлення-рішення, які є правовими актами індивідуальної дії, що породжують певні права та обов'язки для особи, якій вони адресовані, контролюючий орган зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин та підстав, що мають значення для прийняття такого рішення.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідальність за несвоєчасну сплату платником податків грошових зобов'язань в період дії обмеження (мораторію) на проведення перевірок суб'єктів господарювання застосовується до тих платників податків, на яких обмеження, встановлені п.3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ, не поширюються.

Водночас, суд зазначає, що у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення, у такому випадку висновки акту перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватись судом. Податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 червня 2016 року по справі №К/800/53023/15.

Поряд з цим, суд враховує, що за приписами ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У даній справі позивач не оскаржує правомірності дій щодо проведення контролюючим органом перевірки.

Щодо правомірності прийнятих податкових повідомлення-рішень суд зазначає наступне.

Щодо узгодження податкового зобовязання, за несвоєчасність сплати якого контролюючим органом нараховувались позивачу штрафні санкції, що послугувало наслідком прийняття оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень, суд вважає зазначити наступне.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. у справі 2а/1570/649/2011 у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства Моноліт до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси в частині скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 26.05.2005 року № 0004282301/0, від 02.08.2005 року № 0004282301/1 та від 13.10.2005 року № 0004282301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 790603,83 грн. (534042,75 грн. основний платіж та 256561,08 грн. штрафні (фінансові) санкції, від 02.08.2005 року № 0004292301/1 та від 13.10.2005 року № 0004292301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13840,50 грн. (9227,00 грн. основний платіж та 4613,50 грн. штрафні (фінансові) санкції) відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі за позовом приватного підприємства Монолітдо державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень рішень залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013 р. К/9991/71969/12 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р. у справі № 2а/1570/649/2011 залишено без змін.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. по справі № 2а/1570/649/2011 прийнято нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства Моноліт до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі від 26.05.2005 року №0004282301/0; від 02.08.2005 року №0004282301/1; від 13.10.2005 року №0004282301/2 в частині 773302,45 грн. у тому числі 522508,50 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій 250793,95 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви приватного підприємства Моноліт про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року по справі за позовом приватного підприємства Моноліт до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2015 р. К/800/18607/15 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р. залишено без змін.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. у справі №815/3681/15 адміністративний позов державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до приватного підприємства Моноліт про стягнення податкового боргу в сумі 728846,21 грн. задоволено: стягнуто з приватного підприємства Моноліт (код ЄДРПОУ 30445708) суму податкової заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 782846 грн. 21 грн., з наступних розрахункових рахунків: № 2600828938900 ПАТ ОСОБА_2 банк, МФО 328168; № 26103114400696 ПАТ Фінбанк, МФО 328685; № 26040114400696 ПАТ Фінбанк, МФО 328685; № 26002289381 ОСОБА_2 банк, МФО 328168; № 26003301696 ПАТ Фінбанк, МФО 328685, яку перерахувати на розрахунковий рахунок № 31111009700008, код платежу 1102100, одержувач: ГУДКСУ в Одеській області, 37607526, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015р. у справі № 815/3681/15 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. змінено та викладено перший абзац резолютивної частини постанови суду, у наступній редакції: Адміністративний позов державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Приватного підприємства "Моноліт" про стягнення податкового боргу, в сумі 782 846,21 грн. - задовольнити.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 р. у справі № 815/3681/15 розстрочено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 р. по справі № 815/3681/15 на строк до 30 жовтня 2018 року з помісячною сплатою суми у розмірі 20549,35 грн., починаючи з листопада 2015 року.

Рішенням державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №23-02 від 13.11.2015р. на підставі ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2015р. у справі №815/3681/15 приватному підприємству Моноліт надано розстрочення платежу у розмірі 734034,52 грн., починаючи з 20.11.2015р. до 30.11.2018р. та визначено терміни і суму сплати розстроченого податкового боргу (а.с. 81-83).

На підтвердження факту своєчасного здійснення платежів згідно графіку, затвердженого з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 р. у справі № 815/3681/15 та рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №23-02 від 13.11.2015р. про розстрочення платежу у розмірі 734034,52 грн., позивачем надано до суду засвідчені копії платіжних доручень (з відміткою банку про одержання) за період з листопада 2015р. по червень 2017р. (а.с. 85-122).

Крім того, позивачем до суду надано копію довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів (обовязкових платежів), що контролюються державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 16.11.2016р. (вих. № 25086/10/15-53-17-02), в якій зазначено про відсутність станом на 11.11.2016р. у ПП Моноліт заборгованості зі сплати податків, зборів (обовязкових платежів) (а.с. 27).

За приписами п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що ПП Моноліт щомісячно в установлені строки та своєчасно здійснює оплату узгодженого податкового зобовязання за основним платежем та пені з урахуванням рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №23-02 від 13.11.2015р., що не заперечувалось представником відповідача, отже нарахування контролюючим органом сум штрафних санкцій на підставі п.126.1 ст.126 ПК України є неправомірним. Відтак, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення відповідачів мають бути визнані протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачами під час судового розгляду не доведено правомірності нарахування позивачу штрафу та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., № НОМЕР_2 від 14.04.2017р. є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги приватного підприємства Моноліт підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність присудити позивачу сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області пропорційно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства Моноліт до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 08.12.2016р., № НОМЕР_2 від 14.04.2017р.,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 08.12.2016р.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_2 від 14.04.2017р.

Стягнути з державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства Моноліт (65014, Одеська обл., місто Одеса, Лідерсовський бульвар, будинок 19/21, ЄДРПОУ 30445708) судовий збір у розмірі 932,23 грн. (девятсот тридцять дві гривні 23 коп.).

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства Моноліт (65014, Одеська обл., місто Одеса, Лідерсовський бульвар, будинок 19/21, ЄДРПОУ 30445708) судовий збір у розмірі 932,23 грн. (девятсот тридцять дві гривні 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.09.2017р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.