Постанова № 6865181, 28.01.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28.01.2009 р.                                                                                 № 2-а- 4240/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді –Перцової Т.С.

при секретарі –Карамушко І.І.

за участю:

представника позивача –Кузьменка О.С.

представників відповідача –Писаренка О.Ф., Ситнікової С.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом

ПП "Золота нива 1"

до Ізюмська ОДПІ у Харківській області

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство „Золота нива 1” звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської ОДПІ у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, які були прийняті судом просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000021600/3 від 17.03.2008 року про донарахування податку на додану вартість в розмірі 144954 грн., та застосування фінансової санкції з податку на додану вартість у розмірі 43486,20 грн.

Позивач та його представник у судовому засіданні в обґрунтування своїх вимог вказують на те, що митна вартість товару, визначена на підставі норм Митного кодексу України, не є звичайною ціною товару в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідачем протиправно донараховано позивачеві суму податку на додану вартість в зв’язку з продажем товару за ціну, нижчу митної вартості імпортованого товару, так як відповідач у відповідності до законодавства не мав права на здійснення такого донарахування, а також на те, що включення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті на підставі виданого позивачем податкового векселя було правомірно включено останнім до складу податкових зобов’язань поточного звітного періоду. Зазначають, що велика рогата худоба, реалізована позивачем третім особам, є продукцією власного виробництва Позивача, у зв’язку із чим просять позов задовольнити в повному обсязі, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати нечинним.

Відповідач, Ізюмська ОДПІ у запереченнях на позов та її представник у судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі, просили суд відмовити в його задоволенні з наступних підстав. На думку відповідача, позивачем було занижено базу оподаткування податком на додану вартість при продажу на території України імпортованих товарів – комбайну та сушарки зернової, оскільки ціна їх реалізації та сума нарахованих, у зв’язку з продажем, податкових зобов’язань з податку на додану вартість більше ніж на 20 відсотків відрізняється від звичайної ціни на такі товари, якою, на думку відповідача, є митна вартість товарів. В обґрунтування того, що митна вартість товару є звичайною ціною товару, відповідач посилається на лист Куп’янської митниці, у відповідності до якого при визначенні митної вартості імпортованої позивачем сушарки зерновою митницею було використано інформацію про ціни на подібні товари ЦБД Єдиної інформаційної системи Державної митної служби України. Також, як на підставу своїх заперечень проти позову відповідач вказує, що позивач не мав права включати зобов’язання за податковим векселем з податку на додану вартість до складу податкових зобов’язань, а мав сплатити суму за податковим векселем виключно грошовими коштами. В частині донарахування ПДВ по операції з продажу позивачем третім особам великої рогатої худоби відповідач посилається на те, що продана худоба не була продукцією власного виробництва позивача.

Ухвалою суду від 03.09.2008 року провадження у справі було зупинено, в зв’язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи, на вирішення якої були поставлені питання щодо того, чи підтверджуються документально висновки складених відповідачем актів перевірки підприємства-позивача №2976/160-33897138 від 17.08.2008, №1549/160/33897138 від 19.06.2008 року, №1197/232/33897138 від 10.05.2007 року. Експертиза призначалася за клопотанням позивача, в зв’язку з чим оплату вартості судово-економічної експертизи було покладено на позивача.

Розглянувши докази, надані сторонами, пояснення представників сторін та виходячи з висновків судово-економічної експертизи, що проводилась у справі, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 08.08.2007 року по 17.08.2007 року фахівцями Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року ПП „Золота нива 1”, про результати якої було складено акт від 17.08.07р. № 2976/160-33897138.

За висновком зазначеного акту перевірки встановлені наступні порушення в господарській діяльності ПП „Золота нива 1”: п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” - заниження ПП „Золота нива 1” бази оподаткування по операціях з продажу на території України імпортованого товару, звичайна ціна на які перевищує договірну ціну більше ніж на 20 відсотків, в зв’язку з чим занижено податкові зобов’язання з ПДВ на загальну суму 105722,00 грн.; п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” - включення ПП „Золота нива 1” до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2007 року податок на додану вартість в сумі 214495,33 грн. без сплати податкових зобов’язань шляхом перерахування коштів до бюджету по декларації за травень 2007 року, чим завищено суму податкового кредиту на 214495,00 грн.; не проведення результатів попередніх перевірок по зменшенню від’ємного значення з ПДВ, чим занижено податкове зобов’язання з ПДВ на 113051,00 грн. та занижено податковий кредит на 5815,00 грн., разом 107236,00 грн. за червень 2007 року.

На підставі результатів невиїзної документальної перевірки декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року Приватного підприємства «Золота нива 1» Ізюмською об’єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.08.2007 року №0000021600/0, згідно якого донараховано до сплати 359249,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 107774,00 грн.

В зв’язку з незгодою з донарахованою сумою податкового зобов’язання позивачем була подана до Ізюмської ОДПІ скарга №313 від 12.09.2007 року, якою позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2007 року №0000021600/0 повністю. Рішенням Ізюмської ОДПІ №6573/10/25-010 від 28.09.2007 року в задоволенні скарги позивача було відмовлено в повному обсязі. На підставі вказаного рішення за скаргою, відповідач видав та направив позивачу податкове повідомлення-рішення №0000021600/1 від 28.09.2007 року з податку на додану вартість, згідно якого донараховано 359249,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 107774,00 грн. Тобто, первісно донарахована сума податкових зобов’язань вказана без змін, встановлено новий строк оплати податкових зобов’язань.

Позивач не погодившись з донарахованим податковим зобов’язанням подав до Державної податкової адміністрації у Харківській області повторну скаргу від 08.10.2007 року на рішення Ізюмської ОДПІ по результатам розгляду первинної скарги та на податкове повідомлення-рішення №0000021600/1 від 28.09.2007 року на суму 359249,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість, 107774,00 грн. - фінансової санкції з податку на додану вартість. Рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області від 14.12.2007 року №4829/10/25-103, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги позивача, в задоволенні повторної скарги ПП «Золота нива 1» від 08.10.2007 року в було відмовлено повністю. На підставі вказаного рішення ДПА в Харківській області, відповідачем було видане та направлене позивачу податкове повідомлення-рішення №0000021600/2 від 28.12.2007 року на таку ж саме суму податкового зобов’язання, що із дріб’ю 0 та 1.

Позивач не погодившись з вищенаведеними прийнятими рішеннями та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями подав до Державної податкової адміністрації України апеляційну скаргу №28/12 від 28.12.2007 року на рішення Ізюмської ОДПІ та ДПА у Харківській області, прийняті за результатами розгляду скарг позивача, та на податкове повідомлення рішення №0000021600/2 від 28.12.2007 року, в скарзі просив скасувати рішення Ізюмської ОДПІ та ДПА у Харківській області за результатами розгляду скарг позивача, та податкове повідомлення-рішення №0000021600/2 від 28.12.2007 року.

Рішенням Державної податкової адміністрації України №1820/6/250115 від 29.02.2008 року, прийнятим за результатами розгляду скарги, скарга ПП «Золота нива 1» була частково задоволена, податкове повідомлення-рішення №0000021600/2 від 28.12.2007 скасовано частково - в частині суми 214495 грн. податкового зобов’язання, донарахування якого виникло в зв’язку з погашенням підприємством податкових векселів по ПДВ (АА 0565946 від 29.05.2007 на 78145,33 грн. та АА 0565945 від 29.05.2007 на 136350 грн.) шляхом включення зобов’язань по їх сплаті до декларації за травень 2007 року та заліку їх за рахунок податкового кредиту вказаного періоду, та в частині суми фінансових санкцій, відповідно скасованій сумі основного податкового зобов’язання в розмірі 64288,50 грн. Після прийняття Державною податковою адміністрацією України рішення про результати розгляду скарги позивача Ізюмською ОДПІ було видано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000021600/3 від 17.03.2008 року про донарахування податку на додану вартість в розмірі 144954 грн., та застосування фінансової санкції з податку на додану вартість у розмірі 43486,20 грн.

Виходячи з пояснень представників позивача та відповідача, судом встановлено, що сума донарахованого оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов’язання обчислюється наступним чином : 155615 грн. складають податкові зобов’язання з ПДВ, самостійно вказані позивачем в декларації за червень 2007 року, 142281 грн. складає сума податкового кредиту з ПДВ, також самостійно вказана позивачем в податковій декларації, 81338 грн. – залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, який включається до складу податкового кредиту червня 2007 року. Сума податкових зобов’язань, спочатку донарахована відповідачем, складала 427253 грн., з яких 214495 грн. – зменшена сума податкового кредиту, включеного позивачем до складу податкових зобов’язань за податковими векселями без оплати векселів грошовими коштами, в подальшому скасована Державною податковою адміністрацією України за наслідками розгляду скарг позивача; 113051 грн. – сума податкових зобов’язань з ПДВ, донарахована по операції з продажу великої рогатої худоби (при цьому відповідачем було збільшено суму податкового кредиту позивача по операціям з придбання цієї рогатої худоби на 61876 грн., відповідно, залишок донарахованої суми по операціям з ВРХ до сплати – 51175 грн.); 105522 грн. – сума податкового зобов’язання, донарахована відповідачем позивачу за операціями з продажу імпортованих товарів - комбайну зернозбирального та сушарки зернової за ціною, вищою від фактурної вартості вказаних товарів, але нижчою від їх митної вартості; 56061 грн. – сума податкового зобов’язання за податковим векселем серії АА 0565209 від 27.03.2007 року, погашена позивачем за рахунок від’ємного значення об’єкту оподаткування. В зв’язку з скасуванням Державною податковою адміністрацією України за результатами розгляду скарги частини донарахованого податкового зобов’язання в розмірі 214495 грн., залишок донарахованої суми податкового зобов’язання склав 212758 грн., а з урахуванням суми податкових зобов’язань, самостійно задекларованих позивачем в декларації (155615 грн.), суми податкового кредиту за декларацією (142281 грн.), а також залишку від’ємного значення об’єкту оподаткування попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту (81338 грн.), сума основного платежу до сплати за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, винесеним відповідачем, мала складати 144754 грн.

Суд зазначає, що в податковому повідомленні-рішенні №0000021600/3 від 17.03.2008 року про донарахування податку на додану вартість в розмірі 144954 грн., та застосування фінансової санкції з податку на додану вартість у розмірі 43486,20 грн. було вказано донараховану суму податку на додану вартість в розмірі 144954 грн. Розбіжність між сумою донарахування, вказаною в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, та розрахунковою сумою, на яку могло бути здійснено донарахування, виходячи з викладених відповідачем в акті частин суми донарахованого за окремі епізоди податкового зобов'язання, була в ході розгляду справи роз’яснена відповідачем, який пояснив, що внаслідок технічної помилки при розрахунках сума податкового зобов’язання, визначена платником податку – рядок 9 декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року, яка в дійсності дорівнювала 155615 грн., помилково була врахована відповідачем як 155815 грн.

Відповідач в наданих суду поясненнях вказує на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» за наступними операціями: пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» по операції з продажу позивачем комбайну зернозбирального та сушарки зернової, при чому позивачем було використано в якості бази оподаткування фактичної суми угоди, за яку було здійснено продаж, а за твердженням відповідача база оподаткування мала дорівнювати митній вартості вказаних товарів, визначених митним органом; пункту 11.5 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість» по операції з включення податкового векселя серії АА 0565209 від 27.03.2007 за рахунок від’ємного значення об’єкту оподаткування, та вимог Закону України «Про порядок на додану вартість» при включенні сум податкових зобов’язань по операції з продажу великої рогатої худоби та сум податкового кредиту по операції з придбання великої рогатої худоби до окремої податкової декларації з ПДВ, за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 КАС України для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд може призначити експертизу.

На розгляд судово-економічної експертизи, яка призначалася у справі, були поставлені наступні питання:

1)          Чи підтверджені документально висновки, складеного посадовими особами Ізюмської ОДПІ у Харківській області акту перевірки №2976/160-33897138 від 17.08.2008 року щодо порушення приватним підприємством «Золота нива 1» вимог пунктів 4.1, 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість по операції з продажу сушарки зернової приватному підприємству «Еліта-2007» згідно договору №01/06-03 від 01.06.2007 року (при продажу складено податкову накладну №216 від 26.06.2007 року)? Чи підтверджено документально матеріалами судової справи порушення Позивачем інших вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні в податковому обліку операції з продажу сушарки зернової, а саме – при визначенні бази оподаткування, суми податкового зобов’язання з ПДВ, що виникає в зв’язку зі здійсненням вказаної операції?

2)          Чи підтверджені документально висновки, складеного посадовими особами Ізюмської ОДПІ у Харківській області акту перевірки №2976/160-33897138 від 17.08.2008 року щодо порушення приватним підприємством «Золота нива 1» вимог пунктів 4.1, 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість по операції з продажу комбайну CASE Mahdrescher 2388E (заводський номер JJC188850, 1999 року випуску, в комплекті з жаткою) приватному підприємству «Аркада» згідно договору №25/07 від 25.06.2007 року (при продажу складено податкову накладну №228 від 26.06.2007 року)? Чи підтверджено документально матеріалами судової справи порушення Позивачем інших вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні в податковому обліку операції з продажу комбайну CASE 2388E, а саме – при визначенні бази оподаткування, суми податкового зобов’язання з ПДВ, що виникає в зв’язку зі здійсненням вказаної операції?

3)          Чи підтверджені документально висновки, складеного посадовими особами Ізюмської ОДПІ у Харківській області акту перевірки №1549/160/33897138 від 19.06.2008 року, щодо порушення Приватним підприємством «Золота нива 1» вимог пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні в податковому обліку суми податкового кредиту та податкового зобов’язання по податковому векселю серії АА №0565209 від 27.03.2007 року на суму ПДВ 56061,51 грн.?

4)          Чи підтверджені документально висновки, складеного посадовими особами Ізюмської ОДПІ у Харківській області акту перевірки №1197/232/33897138 від 10.05.2007 року щодо порушення пп. 6.2.6 п .6.2 Закону України «Про податок на додану вартість» при оподаткуванні за нульовою ставкою продукції переробному підприємству, внаслідок чого, на твердження Ізюмської ОДПІ, позивачем занижено податкове зобов’язання з ПДВ у вересні 2006 року на 21592 грн.?

5)          Чи підтверджені документально висновки, складеного посадовими особами Ізюмської ОДПІ у Харківській області акту перевірки №1197/232/33897138 від 10.05.2007 року щодо порушення приватним підприємством «Золота нива 1» пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом не включення до бази оподаткування декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, операції з реалізації великої рогатої худоби, внаслідок чого, на твердження Ізюмської ОДПІ, позивачем занижено податкове зобов’язання з ПДВ у вересні 2006 року на 91459 грн.?

У відповідності до висновку судово-економічної експертизи №7120 від 30.09.2008 року, наданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.. засл.проф. М.С. Бокаріуса, висновки акту перевірки №2976/160-33897138 від 17.08.2008 року, складеного Ізюмською ОДПІ, щодо порушення приватним підприємством «Золота нива 1» вимог пунктів 4.1, 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість по операції з продажу сушарки зернової приватному підприємству «Еліта-2007» згідно договору №01/06-03 від 01.06.2007 року, документально не підтверджуються.

Також документально не підтверджуються висновки, складеного посадовими особами Ізюмської ОДПІ у Харківській області акту перевірки №2976/160-33897138 від 17.08.2008 року щодо порушення приватним підприємством «Золота нива 1» вимог пунктів 4.1, 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість по операції з продажу комбайну CASE Mahdrescher 2388E (заводський номер JJC188850, 1999 року випуску, в комплекті з жаткою) приватному підприємству «Аркада» згідно договору №25/07 від 25.06.2007 року.

Висновки, складеного посадовими особами Ізюмської ОДПІ у Харківській області акту перевірки №1549/160/33897138 від 19.06.2008 року, щодо порушення Приватним підприємством «Золота нива 1» вимог пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні в податковому обліку суми податкового кредиту та податкового зобов’язання по податковому векселю серії АА №0565209 від 27.03.2007 року на суму ПДВ 56061,51 грн., за висновком експертизи також документально не підтверджуються.

У відповідності до висновку судово-економічної експертизи, по четвертому, п’ятому та шостому питанням, поставленим на вирішення експерта, висновки акту перевірки №1197/232/33897138 від 10.05.2007 документально підтвердити не вбачається за можливе.

Щодо порушення позивачем норм п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження податкових зобов’язань по ПДВ на загальну суму 105522,00 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 10.1 Закону України «Про податок на додану вартість» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку в бюджет по товарам, які імпортуються на митну територію України платниками податку, є митний орган. Таким чином, при переміщенні вантажів через митний кордон України, базу для нарахування податків та зборів визначає митний орган. При переміщенні імпортних товарів, які надійшли на адресу позивача згідно вантажних митних декларацій №804000001/7/000653 та №804000001/7/000654 (комбайну зернозбирального та сушарки зернової), митним органом була визначена митна вартість (база для оподаткування при нарахуванні податків та зборів для цілей митного оподаткування).

У відповідності до ст. ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на підставі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 року №507 вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Суд відмічає, що при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку (ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Отже, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Для товарів, які реалізуються на митній території України база оподаткування визначається у відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної по вільним цінам, але не нижче звичайних цін, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), у відповідності до законів України з питань оподаткування (за виключенням податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних чи нематеріальних активів, які передається платнику податку безпосередньо покупцем чи через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У випадку якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більш ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначення звичайної ціни регулюється пунктом 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідності до якого звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено інше, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна – це ціна, по якій товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику при умові, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично і фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, що склалися на ринку, ідентичних (а при їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпункт 1.2.2 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює порядок визначення звичайної ціни товару, а саме закріплює, що для визначення ціни товару (роботи, послуги) використовується інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договорів з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. А саме, враховуються такі умови договорів, як кількість (об’єм) товарів, строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

При цьому, умови реалізації ввезеного в Україну товару на митній території України не є співставними з умовами придбання товару за межами митної території України, незалежно від урахування витрат на транспортування товару на митну територію України. Кон’юнктура ринку як ідентичних, так і подібних товарів в країні придбання такого товару, який потім ввозиться в Україну, та ринку цих же товарів в Україні може суттєво відрізнятись.

Таким чином, відповідачем безпідставно стверджується, що митна вартість, визначена митним органом, є базою для оподаткування при реалізації на території України, тобто є звичайною ціною. Поняття митної вартості товару, яка визначається при імпорті товару та звичайної ціни, не ототожнюються положеннями діючого законодавства, є різними поняттями, які визначаються різними нормативними актами – визначення звичайної ціни регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а порядок визначення та застосування митної вартості товару регулюється Митним кодексом України.

У відповідності до пп. 1.20.8 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов’язок доказування того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган в порядку, встановленому законом.

Однак, відповідачем та його представником у судовому засіданні не доведено, що ціна продажу реалізованих позивачем товарів не відповідає рівню звичайних цін на дані види товарів. Слід також зазначити, що у відповідності до пп.1.20.10 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Приписами статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу» органи державної податкової служби можуть здійснювати надані їм вказаним законом права у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України.

Суд зазначає, що оскільки відсутній закон, який встановлює процедуру для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, а органи державної податкової служби вправі діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими законами України у відповідності до статті 19 Конституції України, вони до прийняття відповідного закону по встановленню процедури донарахувань за непрямими методами не мають права здійснювати донарахувань, основаних на застосуванні звичайних цін. Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 105522,00 грн. визначена позивачеві відповідачем до сплати по операціям з реалізації комбайна зернозбирального та сушарки зернової безперервної дії, на думку суду донарахована безпідставно.

З приводу погашення позивачем суми податкового векселя серії АА №0565209 від 27.03.2007 року на суму ПДВ 56061,51 грн. шляхом включення його до складу податкових зобов’язань суд встановив наступне.

У відповідності до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю. Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом; якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата. Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Таким чином, суд зауважує, що законодавцем у вказаному пункті закону не визначено, яке саме податкове зобов’язання має бути погашено, зобов’язання по податковій декларації, чи зобов’язання по податковому векселю.

Судом встановлено, що позивач при відображенні в податковому обліку податкових зобов’язань за вказаним податковим векселем застосував роз’яснення Державної податкової адміністрації України, які викладені в Методичних рекомендаціях щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів, які є додатком до листа ДПА України від 22.12.2005р. №25595/7/16-1517, рекомендованим до застосування органами державної податкової служби.

Згідно вказаних Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування, видачі та погашення податкових векселів (розділ «Порядок погашення податкових векселів та відображення їх в податковій звітності» абзац «Векселі другої категорії») якщо по податковій декларації з ПДВ по результатам розрахунків з бюджетом визначена сума до відшкодування з бюджету чи розрахунки з бюджетом по результатам звітного періоду не здійснюються (немає ні сплати до бюджету, ні відшкодування з бюджету), то включені до рядка 19.2 декларації податкові векселі вважаються погашеними за рахунок включення до податкових зобов’язань і можуть не оплачуватися окремо. Такі векселі вважаються погашеними на дату, яка відповідає граничному строку подання такої декларації.

При імпорті товару на митну територію України ПП «Золота нива 1» був сплачений ПДВ шляхом пред’явлення митному органу податкового векселя на суму 56061,51 грн.

Судом з’ясовано, що 20.04.2007 року податковий вексель серії АА 0565209 від 27.03.2007 р. позивачем був відображений в рядку 19.2 декларації з ПДВ за березень і погашений шляхом включення до податкових зобов’язань даної декларації. Тобто, по декларації з ПДВ за березень 2007 року позивачем був визначений від’ємний результат з урахуванням «від’ємного значення податкової декларації попереднього періоду – рядок 26». Таким чином, по результатам звітного періоду, а саме – березня 2007 року позивач не мав права здійснювати розрахунків з бюджетом шляхом перерахування грошових коштів, так як результат по декларації з ПДВ – від’ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду – рядок 23.2 в податковій декларації наступного звітного періоду. Погашення сум податкових зобов’язань шляхом перерахування коштів до бюджету виникає у платника податку на підставі даних рядку 27 податкової декларації з ПДВ. Однак, якщо в платника податків у вказаному рядку відсутні будь-які дані (вказаний прочерк), то платник не зобов’язаний сплачувати грошові кошти до бюджету, що й відображено в декларації по ПДВ позивача.

Суд зазначає, що у податковій декларації з ПДВ за березень 2007 року позивачем був заповнений рядок 26 «Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», отже, сума податку на додану вартість до сплати до бюджету визначено не було, оскільки результат декларації з ПДВ – від’ємне значення. Виходячи з цього, позивач правомірно відобразив суму ПДВ 56061,51 грн. по податковому векселю в рядку 12.2 в декларації по ПДВ за квітень 2007 року. У відповідності до роз’яснень ДПА України в листі від 06.04.2007 року №7003/7/16-1517-26 «Про розгляд листа» вказано, що якщо в розділі III декларації «Розрахунки з бюджетом за звітний період» визначено суму до сплати в бюджет, то сума податкового векселя може бути відображена в рядку 12.2 податкової декларації наступного звітного періоду, але тільки при умові фактичної сплати до бюджету податкових зобов’язань (незалежно від розміру такого податкового зобов’язання – більше чи менше ніж сума податкового векселя). У вказаному листі зазначено, що «якщо в розділі ІІІ декларації «Розрахунки з бюджетом за звітний період» визначено суму до відшкодування з б бюджету чи розрахунки з бюджетом по результатам звітного періоду не здійснюються (немає ні сплати до бюджету, ні відшкодування з бюджету), то сума таких податкових векселів також може бути відображена в рядку 12.2 податкової декларації за звітний період, наступний за тим, в якому такі векселі видані.

Таким чином, суд доходить висновку, що сума податкового зобов’язання в розмірі 56061,51 грн. донарахована позивачу відповідачем по операції з відображення в податковому обліку суми по податковому векселю, безпідставно.

Щодо донарахованої відповідачем суми податку на додану вартість по операціям з придбання та продажу великої рогатої худоби суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні вказано, що на підставі акта перевірки від 17.08.2008 №2976/160-33897138 було встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п. 11.5, п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що Акт перевірки від 17.08.2008 року №2976/160-33897138 не містить посилань на інші норми законодавчих актів, які були б порушені позивачем.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», в порушення якого, як зазначено в акті перевірки ДПІ, позивачем не було включено до складу податкового кредиту загальної декларації суми податку на додану вартість, що сплачені в зв’язку з придбанням товарів в цілях подальшої реалізації, а саме ВРХ, придбаної у інших господарств, чим занижено суму податкового кредиту в серпні 2006р. на 61876 грн., не включено відповідачем до переліку норм права, вказаних в податковому повідомленні-рішенні №0000021600/3 від 17.03.2008 року в якості підстави для визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість. Тобто, відповідач при визначенні позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням у розмірі 113051 грн. (сума податкових зобов’язань з ПДВ, донарахована по операції з продажу великої рогатої худоби (при цьому відповідачем було збільшено суму податкового кредиту позивача по операціям з придбання цієї рогатої худоби на 61876 грн., відповідно, залишок донарахованої суми по операціям з ВРХ до сплати – 51175 грн.) припустився помилки і не зазначив в рішенні норму матеріального права, за порушення якої ДПІ провело донарахування податкового зобов’язання у вказаній сумі.

Посилань на порушення позивачем інших норм податкового законодавства, окрім п. 4.1 ст. 4, п. 11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», в податковому повідомленні-рішенні не зазначено.

Як було вже встановлено судом, позивач не допустився порушень п. 4.1 ст. 4, п. 11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», отже, податкове повідомлення-рішення містить безпідставно визначену суму податкових зобов’язань та відповідних донарахованим податковим зобов’язанням фінансових санкцій.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0000021600/3 від 17.03.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 188440,20 грн., з яких за основним платежем в розмірі 144954 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43486,20 грн. підлягає визнанню судом нечинним повністю.

Ухвалою від 03.09.2008 року в справі призначалася судова експертиза. Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Позивачу на оплату експертизи було надано рахунок №13145 від 08.09.2008 року на суму 2346 грн. Платіжним дорученням №455 від 19.09.2008 року позивачем було сплачено вартість експертизи в сумі 2346 грн.

У відповідності до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства „Золота нива 1” до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 17.03.2008 року № 0000021699/3 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 188440,20 грн., у т.ч. за основним платежем - 144954 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43486,20 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Золота нива 1” (64333, Харківська обл., Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська, 1 „Б”, код 33897138) судові витрати у загальній сумі 2349,40 (дві тисячи триста сорок дев’ять) гривень 40 копійок, що складаються з 3 (трьох) гривень 40 копійок державного мита та 2346 (двух тисяч триста сорок шість) гривень витрат на проведення судової експертизи.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 02.02.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.