Постанова № 6865003, 12.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12.11.2009 р.                                                                                           № 2а- 40614/09/2070                     

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання –Русецькому І.В.

за участі :

представника позивача - Павленка О.М.,

представника відповідача - Кальницька О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова

до Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ХІС"

простягнення суми (Акт 2389/20300373/23-111),-

В С Т А Н О В И В :

          Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ХІС»16610,00 грн. заборгованості по оплаті штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням від 05.09.2008р. №0009502301. В обгрунтування заявлених вимог указував, що ДПІ, розглянувши акт від 19.03.2008р. №2389/20300373/23-111, на підставі норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»винесла рішення від 05.09.2008р. №0009502301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 16610,00грн. Вказане рішення є чинним, однак ТОВ фірма «ХІС»його владні приписи в частині оплати штрафу не виконані, внаслідок чого утворилась спірна сума заборгованості.

          Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ХІС» проти позову заперечував, стверджуючи про те, що зазначених в акті 19.03.2008р. №2389/20300373/23-111 порушень, він не вчиняв.

          Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

          Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ХІС»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з ідентифікаційним кодом 24472040, має правовий статус юридичної особи, на обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова. Окрім того, вказані обставини визнаються сторонами, в суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності їх визнання, тому згідно з ч.3 ст.72 КАС України ці обставини не потребують додаткового доказування перед судом. На вимогу суду, документи, що засвідчують обставини прийняття відповідним органом державної податкової служби України рішення щодо проведення відносно позивача перевірки, оформлення документів на проведення такої перевірки, а також обставини перебігу подій в ході перевірки, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова до суду не надані. Водночас з цим, з огляду на приписи Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які не передбачають безпосереднього впливу процедури проведення перевірки на правомірність її висновків, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, дослідивши відповідність висновків, відображених у складеному за наслідками перевірки акті, вимогам чинного законодавства.

          ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова в силу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за наведеними у ст..3 КАС України ознаками є суб’єктом владних повноважень, звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, що передбачено п.11 ст.10 і п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому спір по даній справі підлягає вирішенню в порядку КАС України.

          При вирішенні даного спору суд бере до уваги приписи ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Системний аналіз норм КАС України засвідчив відсутність виключення з наведеного правила, а тому приписи ч.1 ст.2 КАС України стосовно завдань адміністративного судочинства підлягають застосуванню в тому числі і при розв’язанні спорів за зверненнями суб’єкта владних повноважень.

          За таких обставин, в ході судового розгляду дослідженню на предмет їх законності підлягають владні приписи актів суб’єктів владних повноважень, що створили обов’язок, невиконання якого спричинило спір.

          Як випливає з матеріалів справи та доводів позивача вимоги позову ґрунтуються на рішенні від 05.09.2008р. №0009502301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16610,00 грн., яке було винесено ДПІ на підставі абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»і не було оплачено відповідачем.

Вивчення судом змісту означеного рішення показало, що воно винесено за результатами розгляду акту перевірки від 19.03.2008р. №2389/20300373/23-111. З вказаного акту слідує, що фактичною підставою для застосування заявленої до стягнення суми штрафу слугував висновок податкового органу про порушення відповідачем абз.23 п.1.2 гл.1, п.2.2 п.2.6 гл.6 Постанови Правління національного банку України від 15.12.2004р. №637 «Про затвердження Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України», а саме: несвоєчасне оприбуткування готівки (не у день її одержання) в книзі обліку розрахункових операцій №0463006172/2 від 20.07.2007р. на загальну суму 3322,00грн. –17.03.2008р. на суму 2328,00грн., 19.03.2009р. на суму 994,00грн.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

З пункту 8 акту перевірки від 19.03.2008р. №2389/20300373/23-111 слідує, що відповідач проводив готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій Самсунг ER 350F-UA.01, а отже, для нього оприбуткуванням готівки є здійснення обліку готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій.

Зміст викладеного в акті перевірки від 19.03.2008р. №2389/20300373/23-111 порушення, вказує на те, що відповідач, отримавши готівку в сумі 2328,00 грн. 17.03.2008р., вніс запис про її отримання до книги обліку розрахункових операцій лише 18.03.2008р., а отримавши готівку в сумі 994,00 грн. 18.03.2008р., вчинив запис про її отримання в книзі обліку розрахункових операцій лише 19.03.2008р., тобто не в день фактичного отримання готівки, що і кваліфіковано контролюючим органом як несвоєчасне оприбуткування готівки.

Вивчивши матеріали справи, суд зауважує, що в силу п.2.6 цього Положення оприбуткування готівки в книзі обліку розрахункових операцій, тобто вчинення відповідного запису про її надходження, відбувається не раніше роздрукування відповідного фіскального звітного чеку реєстратора розрахункових операцій (Z –звіту), відомості якого і є підставою для вчинення запису.Z –звіт №1157 про готівку, одержану внаслідок проведення розрахункових операцій за період часу з 10:15год. 17.03.2008р. по 10:14год. 18.03.2008р., був розпечатаний відповідачем 18.03.2008р.

Z –звіт №1158 про готівку, одержану внаслідок проведення розрахункових операцій за період часу з 10:14огд. 18.03.2008р. по 10:15год. 19.03.2008р., був роздрукований відповідачем 19.03.2008р. Записи про одержання готівки, суми якої були зазначені в перелічених Z –звітах, були внесені відповідачем до книги обліку розрахункових операцій за Z –звітом №1157 18.03.2008р. (тобто в день його роздрукування), а за Z –звітом №1158 19.03.2008р. (тобто також в день його роздрукування). Таким чином, несвоєчасного оприбуткування готівки в розумінні норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні відповідачем допущено не було.

Несвоєчасне (не щоденне, тобто по закінченню часової доби) роздрукування відповідачем Z –звітів, ознаки чого вбачаються з матеріалів справи, є порушенням п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і відповідальність за це діяння передбачена п.4 ст.17 названого закону у вигляді застосування фінансової (штрафної) санкції розміром двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи норми чинного законодавства, суд не знаходить підстав для висновку про те, що несвоєчасне роздрукування особою Z –звітів має своїм правим наслідком вчинення цією особою діяння по не оприбуткуванню готівки.

За таких обставин, викладений в акті від 19.03.2008р. №2389/20300373/23-111 висновок про порушення відповідачем абз.23 п.1.2 гл.1, п.2.2 п.2.6 гл.6 Постанови Правління національного банку України від 15.12.2004р. №637 «Про затвердження Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України»не знаходить свого підтвердження в ході судового розгляду.

Тому вимога про стягнення штрафу в сумі 16610,00 грн., застосованого ДПІ у зв’язку з цим порушенням на підставі абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості по оплаті спірної суми штрафу в розмірі 16610,00 грн. не підлягає задоволенню, бо ґрунтується на правовому акті індивідуальної дії, який прийнятий суб’єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 12, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

          1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ХІС»про стягнення суми по оплаті рішення від 05.09.2008р. №0009502301 - залишити без задоволення.

2. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17.11.2009 року.

Суддя                                                             А.В. Сліденко