Ухвала суду № 68646014, 30.10.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/3874/12

Номер провадження 2/1522/6793/12

У Х В А Л А

30 жовтня 2012 рокуПриморський районний суд м. Одеси

у складі:головуючого судді - Науменко А.В.

при секретарі Шияновській Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі відділення «Одеська регіональна дирекція»Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

29.10.2012 року позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів щодо забезпечення позову в яких просить обмежити відповідача ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон до виконання зобовязань по кредитному договору, а також накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, а саме на земельну ділянку площею 0,0395 га, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: смт. Затока, ДК «Комун строй-1», діл. № 1082; автомобіль НОМЕР_1, 2007 р. виг., який значиться на обліку.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що 02 червня 2008 року між ПАТ «ВТБ Банк»та ФОП ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 13.79-36/08-СК з наступними додатковими договорами, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 був наданий кредит у сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень, строком до 08.06.2017 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22 % річних.

У забезпечення виконання зобовязань за вищезазначеним кредитним договором 02 червня 2008 року між ПАТ «ВТБ Банк»та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 13.79-36/08-ДП1, за умовами якого ОСОБА_1 прийняла на себе зобовязання відповідати за зобовязаннями ФОП ОСОБА_2 щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 13.79-36/08-СК від 02 червня 2008 року.

ПАТ «ВТБ Банк»виконав взяті на себе зобовязання щодо надання позичальнику кредиту, однак позичальник зобовязання за договором належним чином не виконав, систематично порушував передбачені графіком строки повернення наданого кредиту, а також строки сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 п.п.1, 2 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, які можуть сховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Отже, в відповідності з зазначеними нормами процесуального права у суду є всі підстави для забезпечення позову, оскільки від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, майно, на яке позивач просить накласти арешт знаходиться у власності відповідача по справі.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, вивчивши письмові матеріали справи, а саме: кредитний договір № 13.79-36/08-СК від 02 червня 2008 року суд вважає, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, тому судд вважає необхідним накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, а саме на земельну ділянку площею 0,0395 га, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: смт. Затока, ДК «Комун строй-1», діл. № 1082; автомобіль НОМЕР_1, 2007 р. виг.

Що стосується обмеження у праві виїзду за межі території України на час розгляду справи, то згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.

Тому відповідно до п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну»громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобовязання, то до виконання зобовязань або розвязання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно ч.ч.2, 4 ст.6 Закону «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну»громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п.1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено. Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну»передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.

В порядку забезпечення позову суд в праві здійснити тимчасове затримання або вилучення паспорта, а не тимчасово обмежити виїзд за межі України. Крім того, вважаю за потрібне зазначити, що Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»в особі відділення «Одеська регіональна дирекція»Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»звертаючись до суду з заявою щодо встановлення тимчасового обмеження відповідача ОСОБА_1 в праві виїзду за кордон, всупереч вимогам ч.2 ст.151 ЦПК України не надає відомостей, необхідних для виконання можливого забезпечення позову. Так заявником не надано інформацію щодо наявного у ОСОБА_1 паспорту для виїзду за кордон, які давали б їй право виїзду за кордон. Вилучення паспорта громадянина України, який не затриманий в порядку кримінального переслідування, є порушенням його конституційних прав.

Таким чином, суд не може обмежити ОСОБА_1 у праві пересування, вільного вибору місця проживання, права вільно залишати територію України, яке їй гарантовано Конституцією України.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи надходить до висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.33 Конституції України, ч.ч.2, 4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну», 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну», ст.ст.151-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі відділення «Одеська регіональна дирекція»Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про вжиття заходів щодо забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, а саме на земельну ділянку площею 0,0395 га, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: смт. Затока, ДК «Комун строй-1», діл. № 1082; автомобіль НОМЕР_1, 2007 р. виг.

Копію ухвали суду до виконання в частині накладення арешту для виконання направити до ДП „Інформаційний центр Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження ухвали суду протягом пяти днів з дня проголошення ухвали, а також подання апеляційної скарги до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

30.10.2012