Постанова № 6864578, 06.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06.11.2009 р. № 2-а- 41235/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Архіпової С.В.,

при секретарі Солуяновій Н.В., Мясниковій Т.С.,

за участю: представника позивача Мица Ю.В.

представника відповідача- Чернова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера"

до Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова

проскасування рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укртехносфера» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) та просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 17 червня 2009 року № 0000201800/0, яким визначено суму податкового зобовязання позивача з податку на додану вартість в сумі 1175,01 грн., в тому числі за основним платежем - 783,34 грн. та за штрафними санкціями 391,67 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.

Зокрема, позивач зазначає, що в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване повідомлення-рішення неправомірно зазначено про порушення позивачем вимог п. 3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166. Крім того, зроблено неправомірний висновок про порушення позивачем п. 18 зазначеного Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165. Також в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «СТК-груп» з посиланням на порушення відносно посадових осіб ТОВ «СТК-груп» кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України (ухилення від сплати податків, зборів, обовязкових платежів), а також про те, що позивач при укладенні угоди діяв «без належної обачливості» і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно майновий стан ТОВ «СТК-груп», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускалися. Отже відповідач вважав укладену угоду між позивачем та ТОВ «СТК-груп» нікчемною, адже вона суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок та вважав, що позивач неправомірно занизив суми податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, виходячи з доводів, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Письмових заперечень по суті заявлених позовних вимог до суду не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що в травні 2009 року фахівцями відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «СТК-груп». За результатами перевірки 28.05.2009р. складено акт № 1279/18012/33477638, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по укладених правочинах, в звязку з чим позивачем, на думку відповідача, порушено вимоги п.п. 7.2.1, 7.2.4. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся (18.05.2006р. 31.03.2009р.) на суму 783,34 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу суми податкового зобовязання та застосування штрафних санкцій на загальну суму 1175,01 грн.

Як встановлено судом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «СТК-груп» з надання послуг автобетонозмішувача є нікчемною. До такого висновку відповідач дійшов з тих підстав, що відповідно до інформації ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова відносно посадових осіб ТОВ «СТК-груп» 31.10.2008р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України, в ході проведення оперативно-слідчих дій в даній кримінальні справі встановлено, що директор названої юридичної особи та її співзасновник ОСОБА_1 не має відношення до реєстрації та подальшої фінансово-господарської діяльності ТОВ «СТК-груп». Крім того, відповідач зазначав про те, що позивач «діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «СТК-груп», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались». За таких обставин, посилаючись на положення ст., ст. 215, 228 ЦК України, відповідач вважав, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «СТК-груп» є нікчемною, оскільки в результаті її укладення позивач зависив податковий кредит, що свідчить про «намір на настання неправомірних наслідків у обох контрагентів ( у частині сплати ПДВ)» і такі дії призвели до втрат доходної частини державного бюджету. Відповідач вважає, що це суперечить моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідач зазначив про порушення позивачем вимог п. 3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 та зроблено висновок про порушення позивачем п. 18 зазначеного Порядку.

Проте суд з такою позицією відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та вважається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оцінюючи доводи, покладені відповідачем в обґрунтування позиції про недійсність правочину, суд зазначає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «СТК-груп» не свідчить про вчинення ними злочину через відсутність вироку суду, яким було б встановлено факт вчинення злочину та осіб, винних в його скоєнні. Також порушення кримінальної справи відносно керівників контрагенту позивача не може бути підставою для прямого чи опосередкованого покладення відповідальності за діяльність посадових осіб контрагента на позивача, оскільки обидва є самостійними юридичними особами, які відповідно до ст. 96 ЦК України самостійно здійснюють свою господарську діяльність та самостійно відповідають за своїми зобовязаннями. Позивач, при укладенні угоди з ТОВ «СТК-груп», не був наділений повноваженнями щодо перевірки статусу цією юридичної особи та не міг обєктивно зробити висновки про дійсну мету цієї юридичної особи при укладенні угоди. На час укладення угоди ТОВ «СТК-груп» було надано позивачу документи, що підтверджують його статус як юридичної особи та платника податків.

Щодо доводів відповідача, викладених в акті перевірки про те, що позивач «діяв без належної обачності», суд вважає їх необґрунтованими , оскільки позивач, вступаючи з ТОВ «СТК-груп» у договірні відносини, здійснював свою підприємницьку діяльність, та підбираючи контрагентів мав право діяти на власний розсуд. Крім того, як зазначено вище, позивач не був наділений та не наділений на даний час жодними управлінськими функціями відносно свого контрагента щодо перевірки його фінансово-господарської діяльності, отже не міг достовірно перевірити фінансово господарський стан контрагента, встановити порушення в його фінансово-господарській діяльності. За таких обставин позивач правомірно та обґрунтовано виходив з презумпції правомірності правочину та наміру контрагенту на настання реальних наслідків за угодою.

В звязку з наведеним слід зауважити, що позивачем суду надано копії документів, підтверджуючих реальне виконання зобовязань сторін за угодою, зокрема копію акту приймання виконаних робіт. В той самий час, відповідачем, як субєктом владних повноважень не наведено, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, доказів в обґрунтування правомірності свого рішення та обґрунтованості доводів, з яких ним зроблено висновок про недійсність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «СТК-груп».

Щодо зазначення в акті перевірки про порушення з боку позивача приписів п. 3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, п. 18 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. № 165, суд зазначає, що згідно п. 3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством. Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Судом встановлено, що вимоги даних нормативів позивачем було виконано.

Перевіривши відповідно до ст. 2 КАС України, оскаржуване в даній справі рішення відповідача, чи прийнято його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), розсудливо, добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, судом вбачається, що його прийнято при невірному тлумаченні норм чинного законодавства України, без врахування дійсних обставин справи.

Суд вважає наведені підстави достатніми для скасування оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, ст., ст. 215,216 ЦК України, Закону України «Про податок на додану вартість» та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю. Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова від 17 червня 2009 року № 0000201800/0.

Стягнути на користь позивача з державного бюджету сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .

Повний текст постанови складено та підписано 10 листопада 2009 року.

Суддя Архіпова С.В.