Постанова № 68620693, 30.08.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1083/17

30 серпня 2017 р.м. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Мартиць О.І. , судді Подлісної І.М. , судді Дерех Н.В.

секретарі судового засідання Косюк О.П.

за участю: позивача ОСОБА_2

представника відповідача Міністерства оборони України Смілка В.І.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільського обласного військового комісаріату Захарків Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача Тернопільський обласний військовий комісаріат про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 січня 2017 року № 8 про відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 на день встановлення інвалідності та здійснити її виплату.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільський обласний військовий комісаріат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах Радянського Союзу з 25.11.1985 року по 12.10.1987 року, в тому числі брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан в період з 24.04.1986 року по 23.04.1987 року, під час проходження якої отримав поранення. Лікарсько-трудовою експертною комісією позивачу 02.11.1987 року встановлено третю групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою ВТЕК серії ТЕР-К-82 № 010645. ОСОБА_2 вважає, що відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби на підставі Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

З метою отримання одноразової грошової допомоги позивач 02.12.2015 року звернувся із заявою до Тернопільського обласного військового комісаріату.

В подальшому 28.01.2016 року МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності. 13.06.2016 року він звернувся до Тернопільського обласного військового комісаріату з приводу призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності

Однак, отримав листа Тернопільського обласного військового комісаріату від 22.06.2016 року № 10/2/5483, в якому повідомлялось, що документи подані позивачем 02.12.2015 року Департаментом фінансів Міністерства оборони України повернуті без реалізації у зв'язку з тим, що інвалідність вперше встановлено у 1987 році до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Крім того, у листі зазначено, що зміна групи інвалідності з третьої на другу не дає позивачу права на отримання одноразової грошової допомоги. Відтак, документи, подані ОСОБА_2 13.06.2016 року також повернуто без реалізації.

Згодом, 14.12.2016 року ОСОБА_2 знову подано документи до Тернопільського обласного військового комісаріату для вирішення питання щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги. За результатами їх розгляду рішенням Міністерства оборони України, оформленим протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 січня 2017 року № 8 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлена йому до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року № 3597-IV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Проте позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає, що відповідачем порушено його право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовця, інвалідність якого настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що і стало причиною звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Міністерства оборони України в судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення, Міністерство оборони України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому не вбачає жодних підстав для задоволення адміністративного позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тернопільського обласного військового комісаріату в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши подані письмові докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_1, виданого Рубіжанським міським військовим комісаріатом Ворошиловградської області 21.11.1985 року (а.с.39-41) та довідки № 301 від 16.11.2015 року, виданої Тернопільським об'єднаним міським військовим комісаріатом (а.с.14), ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР з 25.11.1985 року по 12.10.1987 року, брав участь у бойових діях - в Республіці Афганістан з 24.04.1986 року по 23.04.1987 року.

Лікарсько-трудовою експертною комісією позивачу 02.11.1987 року встановлено третю групу інвалідності безстроково внаслідок поранення отриманого при виконанні обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою ВТЕК серії ТЕР-К-82 № 010645. (а.с.13)

В подальшому, як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 06179934 (а.с.12), 28.01.2016 року МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності довічно внаслідок поранення отриманого при виконанні обов'язків військової служби.

Управлінням соціальної політики м. Тернополя ОСОБА_2 видано посвідчення інваліда війни другої групи серії НОМЕР_2 від 30.06.2016 року.(а.с.11)

Позивач ОСОБА_2 02.12.2015 року та 13.06.2016 року звертався до Тернопільського обласного військового комісаріату з приводу призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому третьої, а згодом другої групи інвалідності

Однак, отримав листа Тернопільського обласного військового комісаріату від 22.06.2016 року № 10/2/5483 (а.с.9), в якому повідомлялось, що документи подані позивачем 02.12.2015 року Департаментом фінансів Міністерства оборони України повернуті без реалізації у зв'язку з тим, що інвалідність вперше встановлено у 1987 році до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги за нормами, визначеними даною постановою - є дата первинного встановлення інвалідності, яка зазначена в довідці МСЕК і та дата не може бути ранішою, ніж 01.01.2014 року. Крім того, у листі зазначено, що інвалідність ОСОБА_2 встановлена 02.11.1987 року і зміна групи інвалідності з третьої на другу не дає позивачу права на отримання одноразової грошової допомоги. Відтак, документи, подані ОСОБА_2 13.06.2016 року також повернуто без реалізації.

14.12.2016 року ОСОБА_2 знову подано документи до Тернопільського обласного військового комісаріату для вирішення питання щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги. За результатами їх розгляду, як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (а.с.35), рішенням Міністерства оборони України, оформленим протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 січня 2017 року № 8 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлена йому до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року № 3597-IV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Позивач не погодившись з вказаним рішенням звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В силу частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 вказаного Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 6 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше позивачу встановлено третю групу інвалідності з 02.11.1987 року. Друга група інвалідності встановлена позивачу з 28.01.2016 року.

За таких обставин, дія вищенаведеного Порядку № 975 поширюється на позивача, оскільки інвалідність ІІ групи було встановлено позивачу з 28.01.2016 року, а постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року, якою затверджено Порядок, набрала чинності з 24.01.2014 року. Вказана постанова не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014 року.

Така правова позиція підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2016 року по справі №К/800/21356/16.

Таким чином, 28.01.2016 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16 Закону № 2232-XII та Порядку № 975 у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності IІ групи.

Аналогічна правова позиція, також, висловлена в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-563а14, де визначено, що право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності.

Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа №21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа №21-135а15).

Статтею 8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 січня 2017 року № 8 про відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги є протиправним та підлягає скасуванню, а порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 на день встановлення інвалідності та здійснити її виплату .

Керуючись ст.ст. 2,6,11,86,122,158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 січня 2017 року № 8 про відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 на день встановлення інвалідності та здійснити її виплату.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

Суддя Подлісна І.М.

Суддя Дерех Н.В.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.