Постанова № 68620109, 29.08.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 року м.Житомир справа № 806/2208/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представника позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у місячний строк надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,5 га, яка знаходиться за межами села Більківці, Коростишівського району.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,5 га, яка знаходиться за межами села Більківці, Коростишівського району. Проте, відповідач відмовляв позивачу в наданні такого дозволу. Позивач вважає такі відмови протиправними, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. В обґрунтування яких зазначив, що позивачу на всі його звернення надавались відповіді відповідно до закону. В останній відповіді від 30.06.2017 ОСОБА_1 було запропоновано сформувати новий пакет документів та з заявою повторно звернутись до Головного управління після оприлюднення переліку земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок, а тому просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на території Більковецької сільської ради Коростишівського району.

За результатами розгляду вказаного клопотання Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом за вих. №С-832/0-236/6-16 від 21.01.2016 відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відмова відповідача мотивована тим, що відповідно до рішення Більковецької сільської ради Коростишівського району від 22.12.2015 сільська рада не погоджується надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з тим, що вказана у клопотанні земельна ділянка розташована на господарському дворі місцевого господарства ДП СГП "Більковецьке" і примикає до будівель корівників та телятника, які відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби у Житомирській області плануються реалізуватись (а.с.11).

Позивач повторно звернувся з клопотанням до відповідача, проте 08.02.2017 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило листом №С-2706/0-995/6-17, вказавши, що додані ОСОБА_1 до клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведенням земельної ділянки графічні матеріали, не містять у собі вказаної інформації у достатньому обсязі, що робить неможливим визначити відповідність місця розташування витребуваної земельної ділянки вимогам законів та запропоновано сформувати новий пакет документів та з заявою повторно звернутись до Головного управління (а.с.13-14).

Згідно пояснень представника позивача, ОСОБА_1 втретє подав заяву до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,5 га з додатками: копія паспорта, рішення №103 від 28.07.2016 10-ї сесії 7-го скликання Більковецької сільської ради про погодження надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, викопіювання з кадастрової карти (плану), яке виготовлено відділом у Коростишівському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Проте, відповідачем 30.06.2017 відмовлено в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5 га та у відповіді №С-4077/0-8083/6-17 вказано, що на даний час перелік земельних ділянок не сформований та запропоновано сформувати новий пакет документів та з заявою повторно звернутись до Головного управління після оприлюднення переліку земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок (а.с.16).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Згідно ст.1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем неодноразово було подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства з правом передачі у власність.

До останнього клопотання позивача було додано: копію паспорта, рішення №103 від 28.07.2016 10-ї сесії 7-го скликання Більковецької сільської ради про погодження надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, викопіювання з кадастрової карти (плану), яке виготовлено відділом у Коростишівському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем до заяви поданий вичерпний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України. При цьому, суд зазначає, що у своїй відмові відповідачем жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не зазначено.

Із матеріалів справи слідує, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою мотивована тим, що на час звернення позивача із клопотанням перелік земельних ділянок не було сформовано.

За приписами ч. 7 ст.118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до рішення №103 10-ї сесії сьомого скликання Більковецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" розглянувши лист Головного управління Держкомзему у Житомирській області від 07.07.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га для особистого селянського господарства ОСОБА_1 було вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с.Більківці (а.с.9).

Також суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Суд звертає увагу, що будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

За таких обставин, зазначена у листі №С-4077/0-8083/6-17 від 30 червня 2017 року підстава відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому такі дії слід визнати неправомірними.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України, "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави", а статтею 8 Конституції України закріплено що "в Україні визнається і діє принцип верховенство права".

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Логічним і цілком правильним є питання обмеження дискреційних повноважень правом. Саме тому проблема правових меж для дискреційних повноважень є чи не найважливішим елементом принципу верховенства права. Адже питання обмеження свавілля держави щодо реалізації та гарантування прав людини є ключовим елементом цього принципу.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства

Саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою на підставі поданого ним клопотання та пакету документів Як зазначалось судом, зауважень до наданих позивачем документів у відповідача не було, а земельна ділянка, про яку просив позивач, є вільною, тобто будь-яких перешкод для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Крім того, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). Саме такою є правова позиція Верховного Суду України, викладена 7 червня 2016 року у справі №820/3507/15.

На підставі зазначеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, відшкодуванню позивачу підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 640,00 грн.

Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлену листом № С - 4077/0-8083/6-17 від 30.06.2017.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на території Більковецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 640 (шістсот сорок) грн. сплаченого судового збору .

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 05 вересня 2017 р.