Вирок № 68617922, 22.08.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/9263/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді - Піковського В.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання - Запорожець Я.В.,

прокурів - Штомпеля М.А., Гайдай С.Г., Мельник Н.О., Кравченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014250050003118 від 12.12.2014 року, відносно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, не працюючого, із повною вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше несудимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

із участю в судовому розгляді:

обвинуваченого - ОСОБА_5,

захисника адвоката - Дубінського В.М.,

потерпілої - ОСОБА_8,

представника адвоката - Солодкової С.І.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту, затвердженого 30.09.2015, стороною обвинувачення водій ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 11.12.2014, близько 17 год. 35 хв, керуючи автомобілем ВАЗ 21 1340 р.н. НОМЕР_1, рухаючись в м. Черкаси по вулиці Небесної Сотні зі сторони вулиці Благовісна в напрямку бульвару Шевченка, на перехресті вулиць: Небесної Сотні - Гоголя, в порушення п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, у темну пору доби в умовах недостатньої видимості не дотримався безпечної швидкості, при виникненні небезпеки у вигляді пішохода, якого він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8, 1971 року народження, яка перетинала проїзну частину вулиці Небесної Сотій, зліва на право відносно напрямку руху автомобіля, по непозначеному пішохідному переході.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, у вигляді компресійно-уламкового перелому першого поперекового хребця без ушкодження спинного мозку, які згідно висновку експерта №78 від 15.01.2015 відносяться до категорії середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

У причинному зв'язку із виникненням даної пригоди, з технічної точки зору, є несвоєчасне вжиття заходів до зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу водієм автомобіля ВАЗ 21 1340 НОМЕР_1 ОСОБА_5, з метою уникнення наїзду на пішохода ОСОБА_8, яка перетинала проїжджу частину по непозначеному пішохідному переходу.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав та пояснив, що 11.12.2014 року керував автомобілем «ВАЗ -2113» по вул.Леніна в м. Черкаси, рухався в сторону вул.Шевченка, потерпіла переходила дорогу, вона вийшла раптово із-за транспорту, який рухався йому на зустріч, пішохідного переходу там не було, вона розмовляла по мобільному телефону. Попереду нього не було автомобіля, потерпіла пробігала між машинами, які рухалися в зустрічному напрямку. Було проведено два слідчі експерименти, точні данні були у другому експерименті. За скільки метрів побачив потерпілу, точно не пам'ятає. До першої схеми, складеної одразу на місці ДТП, зауважень не було. Жодного свідка події не було, після того як він вийшов із машини та підійшов до потерпілої, також підійшли люди, у неї в руках був якийсь пакет із речами та мобільний телефон. Потім її забрали до швидкої, він намагався примиритися із нею та відшкодувати шкоду, хоч її і не бачив в момент наїзду. Цивільний позов також не визнає.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Положеннями ч. 2 ст. 93 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, зокрема, шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.

Так, в обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме:

-показання потерпілої ОСОБА_8, яка в судовому засіданні повідомила, що 11.12.2014 року приблизно о 17 год. 30 хв. переходила дорогу через вул. Леніна в м. Черкаси, зараз Небесної Сотні, йдучи по пішохідному переходу. Була одягнена в верхній світлий одяг. Даний пішохідний перехід освітлювався. Переконалася в безпечності переходу вулиці і переходила, з лівої сторони її пропускала іномарка, вона продовжувала рух, потім відчула удар по тілу, в передню частину. Тоді йшов дрібний дощик, була мрячка. Вона впала, зібралися люди і викликали їй карету швидкої. Обвинувачений підходив до неї. Тоді водій сказав, що переплутав педалі газу та гальмів. В результаті ДТП отримала інвалідність ІІІ групи. Знака, що це пішохідний перехід не було. Там була зебра і вона стерта. Не розмовляла по телефону в цей момент. Слідчий екперемент проводився за таких же погодніх умов. Лікувалася в третій міській лікарні. До ДТП переломів не було. Зебри там не було, це був умовний пішохідний перехід. В той момент ні на, що не відволікалася, в руках була сумка і пакет, дивилася уважно по сторонам, машин не було;

-показання свідка ОСОБА_11, який у судовому засіданні повідомив, що є старшим слідчим слідчого відділу по розслідуванню справ по ДТП. Приймав безпосередньо участь у розслідуванні кримінального провадження на підставі постанови. В день події був черговий, тому і виїхав на виклик. Під час огляду місця події було зафіксовано місце наїзду на потерпілу зі слів водія. По його приїзду потерпілу забрали до лікарні. Потерпіла була допитана до слідчого експеремнту. Місце наїзду було встановлено зі слів водія, ніяких слідів не було на даному місці ДТП. Під час слідчого екперементу було встановлено, що потерпіла вказала інше місце наїзду. Проїзна частина дороги була на день ДТП мокра. Другий слідчий екперемент було проведено за рішенням суду. Будь - які дані не змінилися, вважає правдивими перший експеримент за участі обвинуваченого, тоді були достовірні вихідні дані. В подальшому відбувався слідчий екперемент із потерпілою, де вона вказала на інше місце наїзду.

-висновок судової експертизи № 9-66 від 18.09.2015 судових експертів ОСОБА_12, ОСОБА_13 , згідно якого встановлено:

1.У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 211340 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно вимог п.п. 12.2 та 12.3 ПДР України.

2.З причин, зазанчених у дослідницькій частині цього висновку, питання не вирішилося.

3.Для заданого комплесу вихідних даних, які були отримані при слідчому екперементі від 15.06.2015 за участі ОСОБА_5, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 211340 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 з заданого моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості зупинити автомобіль до місця наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом застосування екстренного гальмування за умови коефіцієнту зчеплення коліс з дорожнім покриттям 0,4.

Для заданого комплесу вихідних даних, які були отримані при слідчому експерименті від 15.06.2015 за участю водія ОСОБА_5, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 211340 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 з заданого моменту виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість зупинити автомобіль до місця наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом застосування екстренного гальмування за умови коефіцієнту зчеплення коліс з дорожнім покриттям 0,6.

Величина зупиночного шляху дорівнює віддаленню автомобіля ВАЗ 211340 від місця наїзду в заданий момент виникнення небезпеки для руху при сповільненні автомобіля 4,6 м/с2. Фактичне сповільнення автомобіля ВАЗ 211340 при гальмуванні в умовах місця ДТП може бути встановлено під час проведення слідчого експерименту.

4.Для заданого комплесу вихідних даних, які були отримані при проведенні слідчого експерименту від 20.01.2015 за участю потерпілої ОСОБА_8, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 211340 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 мав технічну можливість зупинити автомобіль до місця наїзду на пішохода ОСОБА_8

5.Вирішити питання (за умови використання даних, отриманих при проведенні слідчого експерименту від 15.06.2015 за участю підозрюваного ОСОБА_5.) не представляється можливим з причин, викладених у дослідницькій частині висновку експерта.

У даній дорожній обстановці (за умови використання даних, отриманих при проведенні слідчого експерименту від 20.01.2015 за участю потерпілої ОСОБА_8.) у діях водія автомобіля ВАЗ 211340 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 вбачається не відповідність вимогам п. 12.3 ПДР України, яка, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.

- висновок експерта № 515/15-23 від 14.07.2015, проведеного судовим експертом ОСОБА_15, згідно якого встановлено:

1. У даній дорожній обстановці, водій автомобіля ВАЗ 211340 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил Дорожнього руху України.

2.Вирішення питань, що стосуються дій пішоходів, не потребує спеціальних пізнань в галузі автотехніки (спеціальних технічних досліджень), необхідні дії пішоходів наведені в розділі 4 Правил дорожнього руху України.

3.4. Покази водія ОСОБА_5, при слідчому експерименті від 15.06.2015, не містять суперечностей технічного характеру.

Покази пішохода ОСОБА_8, при слідчому експерименті від 20.01.2015, стосовно розташування місця наїзду, відрізняються від розташування місця наїзду зафіксованого на схемі пригоди від 11.12.2014 і вказаного водієм ОСОБА_5 при слідчому експерименті від 15.06.2015.

Експертним шляхом усунути суперечності між показами учасників даної пригоди не представляється можливим у зв'язку з відсутністю необхідної слідової інформації, виявленої на місці події (див. дослідницьку частину).

5. Вирішити питання №5 постанови експертним шляхом не представляється можливим з причин, які зазначені в дослідницькій частині по даному питанню.

-висновок експерта № 4/131 від 30.03.2015, здійсненого судовим експертом ОСОБА_16, згідно якого встановлено:

1.В дорожній обстановці, що склалась, водій автомобіля ВАЗ 211340 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.2,12.3. Правил дорожнього руху України.

2.Для відповіді на питання, що стосуються дій пішохода ОСОБА_8 спеціальних (технічних) пізнань в галузі автотехнічних досліджень не потрібно, тому орган досудового слідства та суд самостійно взмозі їх оцінити у відповідності до вимог р. 4 Правил дорожнього руху України «Обовязки і права пішоходів».

3.Покази ОСОБА_5, з технічної точки зору, які він надав під час слідчого експерименту відносно механізму розвитку даної ДТП є технічно неспроможніми;

4.У постанові слідчого про призначення експертизи та матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б свідчили про суперечності технічного характеру у показах пішохода ОСОБА_8, Які вона наддала під час слідчого експерименту відносно механізму розвитку даної ДТП.

5.У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, за зазначених у постанові свідчого вихідних даних, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП є невжиття заходів водієм автомобіля ВАЗ 211340 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 з метою уникнення наїзду на пішохода ОСОБА_8, яка перетинала проїзну частину дороги зліва направо відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ -211340 д.н.з. НОМЕР_1.

-висновок експерта № 4/131 від 29.01.2015, проведеної судовим експертом ОСОБА_18, згідно якого встановлено:

1.В дорожній обстановці, що склалась, водій автомобіля ВАЗ 211340 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.2,12.3. Правил дорожнього руху України.

2.Для відповіді на питання, що стосуються дій пішохода ОСОБА_8 спеціальних (технічних) пізнань в галузі автотехнічних досліджень не потрібно, тому орган досудового слідства та суд самостійно в змозі їх оцінити у відповідності до вимог р. 4 Правил дорожнього руху України.

2.З технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП є несвоєчасне вжиття заходів до зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу водієм автомобіля ВАЗ 211340 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 з метою уникнення наїзду на пішохода ОСОБА_8, яка перетинала проїзну частину по непозначеному пішохідному переходу.

-висновок експерта № 78 від 12.01.2015, проведеного судовим експертом ОСОБА_19, згідно якого встановлено:

1 /1 / У ОСОБА_8 згідно даних медичної карти мало місце ушкодження: компресійно-уламковий перелом першого поперекового хребця без ушкодження спинного мозку.

2/1,2/. Вказане ушкодження виникло від дії тупих предметів, по давності виникнення може відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи та відноситься до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

3/2 Не виключається можливість, що відмічене вище ушкодження у ОСОБА_8 могло виникнути при наїзді автомобіля.

-протокол проведення слідчого екперементу від 15.06.2015, яким встановлено за участю обвинуваченого ОСОБА_5 місце події та складання схеми ДТП із посекундною розтяжкою.

-протокол проведення слідчого екперементу від 18.03.2015, яким встановлено за участю обвинуваченого ОСОБА_5 місце події та складанням схеми ДТП.

-протокол проведення слідчого екперементу від 20.01.2015, яким встановлено з участю потерпілої ОСОБА_8 місце події та складена схема ДТП.

-протокол огляду місця події від 11.12.2014, яким встановлено місце події, оглянуто його та складено схема ДТП від 11.12.2014 з складанням фото таблиці.

За клопотанням учасників провадження були допитані експерти, які проводили експертизи для усунення протиріч, встановлених експертизами.

Експерт ОСОБА_15 (експертиза від 14.07.2015) повідомив, що для того, щоб сказати, чи діяла пішохід в той момент відповідно до ПДРУ не потрібні знання спеціаліста. Перевагою у русі пішоходи користуються тільки у спеціально відведених місцях, які передбачені цими правилами. ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути зіткнення із потерпілою. Було два слідчих експеремента, за показаннями потерпілої і водія. По факту показання потерпілої не відповідають зазначеним даним у схемі ДТП. При проведені експертизи надавалися матеріали кримінального провадження. Первина схема ДТП має встановлене місце наїзду, безпосередньо на місці вчинення ДТП. Відповідно до пункту 12.3ПДР пішохід створює небезпеку для дорожнього руху.

Експерт ОСОБА_18 (експертиза від 29.01.2015) підтримав встановлені ним висновки та повідомив, що при проведені експертизи брав вихідні дані, які були зібрані під час досудового розслідування. Не брав участі в слідчому експерименті. Відповідно зібраних до даних, які зібрали і були зроблені висновки.

Експерт ОСОБА_12 (експертиза від 18.09.2015) повідомив, що експертизу проводив на підставі постанови слідчого, отримавши матеріали кримінального провадження. Екстрене гальмування на умови коефіцієнту зчеплення коліс з дорожнім покриття залежить від покриття дороги, сухості асфальту. Експертиза була виконана виходячи з наданих матеріалів кримінального провадження. На підстав п. 4.16 а) ПДР України пішохід має перевагу під час переходу проїзної частини нерегульованим пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювання світлофора. Пішохід ОСОБА_8 не використовувала перевагу в русі, і виходячи на поїзну частину створювала небезпеку для руху водію ОСОБА_5 Підтримує висновок проведеної експертизи у зв'язку з тим, що при слідчому екперементі від 15.06.2015 року за участю ОСОБА_5 Екпертним шляхом встановлено відповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам ПДР України та встановлення наявності, з технічної точки зору, причинного зв'язку цих дій з настанням події даної ДТП не представляється можливим.

Експерт ОСОБА_16 (експертиза від 30.03.2015) повідомив, що водій ОСОБА_5 повинен був керувати автомобілем відповідно до п. 12.2.,12.3 ПДР України та розшифровано в експертизі пішохідний перехід. Коефіцієнт щеплення в екпетртизах коливається від 0,4 до 0,6 оскільки він залежить від стану покриття та вологості покриття. Екпертиза проводилася на підставі постанови слідчого, вона проводилася на підставі всіх наявних матеріалів кримінального провадження. Повністю підтримує висновки проведеної ним експертизи. Первині показання ОСОБА_5 в матеріалах кримінального провадження не відповідають законам фізики.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено два місця наїзду на пішохода водієм ОСОБА_5 за його версією та версією потерпілої ОСОБА_8, також в матеріалах мається дві траєкторії руху потерпілої, що до судового розгляду стороною обвинувачення не усунуто.

Суд також звертає увагу, що при поясненні потерпіла визнає, що була наявна ще одна машина, однак за її версією вона зупинилася перед нею, уступаючи дорогу пішоходу, тільки зіткнення з автомобілемвона перейшла половину дороги, потерпіла відчула удар від ДТП, тобто все відбулося ніби як на очах очевидців, однак даний автомобіль не фігурує в матеріалах кримінального провадження, що свідчить на користь показань обвинуваченого, який повідомив, що потерпіла вийшла одразу після проїзду зустрічного автомобіля. Одночасно встановлено, що обвинувачений як і при схемі огляду місця події, так і при наступних відтвореннях вказував, що місце зіткнення відбулося на відстані 14 м. від ближньої межі вулиці Гоголя, між місцем зіткнення та віссю задніх коліс автомобіля, відповідно до первинної схеми ДТП всього 1,6 м., що підтверджує, що водій одразу зупинився та рухався із досить невеликою швидкістю. При приїзді, слідчий зафіксував місце розташування автомобіля та місце зіткнення зі слів водія, на схемі, що відображає правдивість показань водія в цій частині.

Враховуючи наведене, та первинні покази водія, які в частині місця зіткнення не змінювалися в кримінальному провадженні, суд бере до уваги його показання та визнає неправдиві показання потерпілої, що вона переходила проїзну частину по нерегульованому переходу в зоні тротуарної доріжки. Таким чином, пішохід була за межами пішохідного переходу та створювала небезпеку для водія в момент появи на проїзній частині.

Показання обвинуваченого та потерпілої узгоджуються в частині нанесення їй ушкоджень в праву частину живота та того, що вона переходила дорогу не прямо, як зазначила в слідчому експерименті за її участі, а під кутом зліва на право відносно власного руху, що підтверджує правильність показань обвинуваченого в цій частині.

Враховуючи кількість відтворень обстановки та обставин подій, слід перевагу надати останньому слідчому експерименту, так як він був проведений за умов найбільш наближених до реальних подій вчинення ДТП.

Щодо проведених експертиз, кожна із експертиз є правдивою у відповідності до поставлених питань та вихідних даних, наданих експертові, на час проведення експертиз. Враховуючи зазначене вище, суд приходить до необхідності брати до уваги при вирішенні питання можливості уникнення зіткнення водієм ОСОБА_5 висновок №9-66 від 18.09.2015, так як це була остання за часом комісійна автотехнічна експертиза, призначена слідчим для з'ясування істини та усунення протиріч проведених експертиз. Відповідно до даної експертизи (стор.5), враховуючи сукупність ПДР України та оцінюючи дії пішохода ОСОБА_8, як за її версії, так і за версією водія у дорожній обстановці що склалася, пішохід ОСОБА_8 не користувалася перевагою у русі, виходячи на проїзну частину створювала небезпеку для руху водію ОСОБА_5 Виявивши у відповідності до п.1.10 Правил дану небезпеку, водій повинен керуватися п.12.2 та 12.3 ПДР України, при цьому, невідповідності в діях водія вимогам п.12.2 Правил, з технічної точки зору, не вбачається. Також судові експерти дійшли до висновку, що підтвердив експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-211340 з заданого моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості зупинити автомобіль до місця наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом застосування ектренного гальмування зі сповільненням 3,9 м/с2, яке відповідає коефіцієнту з щеплення коліс з дорожнім покриттям 0,4 та мав таку можливість зі сповільненням 5,9 м/с2, яке відповідає вказаному коефіцієнту 0,6. При цьому, слід зазначити, що величина зупиночного шляху дорівнює віддаленню автомобіля ВАЗ-211340 від місця наїзду в заданий момент виникнення небезпеки для руху при сповільненні 4,6 м/с2 (стор.9 експертизи). Фактичне сповільнення автомобіля при гальмуванні в умовах місця ДТП може бути встановлено під час проведення слідчого експерименту. Таким чином, якщо брати за основу вирахуване, то водій не міг уникнути зіткнення через дії пішохода, який опинився на смузі руху водія, однак таке фактичне сповільнення не встановлювалося в умовах ДТП. Тому дане трактується на користь обвинуваченого у відповідності до загальновстановлених принципів розгляду кримінального провадження. І також прийшли експерти до висновку, що водій мав можливість зупинити автомобіль до місця наїзду на пішохода ОСОБА_8 в дорожній обстановкі за версією пішохода ОСОБА_8, однак даний висновок не береться до уваги судом із підстав, наведених вище, що трактується на користь обвинуваченого, так як достовірних та переконливих даних з цього приводу в суді не було наведено стороною обвинувачення. Дана експертиза розмежовує можливість встановлення причинного зв'язку із діями водія із настанням події даної ДТП за наявності даних отриманих 15.06.2015 за участі водія та при слідчому експерименті від 20.01.2017 за участі потерпілої ОСОБА_8, що також судом трактується на користь обвинуваченого із підстав наведених вище. Тому не встановлює дана експертиза наявність, з технічної точки зору, причинного зв'язку дій водія ОСОБА_5 з настанням події даної ДТП.

Суд критично оцінює висновки решти експертиз та не бере їх до уваги при прийнятті рішення, із зазначених підстав.

Показання свідка ОСОБА_11 не впливають на висновки проведених експертиз, а тому за основу в прийнятті рішення не беруться.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили. При цьому має бути усунено усі розумні сумніви.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Згідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З'ясувавши усі обставини та дослідивши наявні докази у справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що докази, надані суду на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення не є беззаперечними та такими, що не викликають сумнівів у їх достовірності та достатності. А тому суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_5 у пред'явленому йому обвинуваченні не доведена.

У відповідності із положенням ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності з ч. 1 ст. 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок.

За таких обставин суд приходить до переконання, що обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбачено ч. 1 ст. 286 КК України, слід виправдати.

Запобіжні заходи щодо ОСОБА_5 у цьому провадженні застосовані не були.

Доля речових доказів має бути вирішена відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Поданий цивільний позов потерпілої до обвинуваченого ОСОБА_5, у відповідності із положенням ч.3 ст.128 Кодексу, підлягає залишенню без розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 128, 368-371, 373-376 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдати його.

Цивільний позов, поданий потерпілою ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без розгляду.

Витрати про проведення експертиз на стадії досудового розслідування віднести за рахунок державного бюджету.

Речові докази, а саме:

-Автомобіль ВАЗ 211340 р.н. НОМЕР_1 - переданий під зберігальну розписку обвинуваченому ОСОБА_5 - залишити за належністю власнику;

- письмові матеріали, що були досліджені в ході судового розгляду за клопотанням сторін провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: В. Ю. Піковський