Ухвала суду № 68601602, 31.08.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1090/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шелєхова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/1206/17 Суддя-доповідач - Собина О. І. Категорія - 27

УХВАЛА

31 серпня 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк»

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2017 року

у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банка «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а :

02 березня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом і просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2017 року позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним судом рішенням, ПАТ КБ «Правекс-Банк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки правовідносини між сторонами виникли з приводу надання споживчого кредиту, тому справа не підлягає розгляду третейськими судами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, вёиходячи з наступного:

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, місцевий суд виходив з того, що оскільки сторони при підписанні кредитного договору досягли згоди на розгляд справи третейським судом, як спосіб реалізації права на захист своїх прав по кожному спору, який може виникнути між сторонами у зв'язку із виконанням договору, тому у зв'язку з наявністю в кредитному договорі такого застереження, справа підлягає розгляду третейським судом.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 53550 доларів США для споживчих цілей строком до 02.10.2033 року зі сплатою 12,49 % річних (а.с.11-14).

Згідно з п. 11.1 цього договору сторони погодилися внести до кредитного договору застереження, про те, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у відповідності з його регламентом.

В забезпечення виконання кредитного договору, 02.10.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого остання поручається перед банком за виконання ОСОБА_3 у повному обсязі всіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Пунктом 3.1 договору поруки його сторони погодилися внести до договору застереження про те, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у відповідності з його регламентом.

Відповідач ОСОБА_3 умов укладеного кредитного договору не виконував, а тому утворилась заборгованість і ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулось до суду із позовом та просило стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 на свою користь заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором у розмірі 64672,19 доларів США.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

08 червня 2017 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду мотивуючи її тим, що особа, яка подала позов до суду не є представником позивача.

Заперечень про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з наявність третейського застереження в кредитному договорі, від відповідачів не надходило.

Одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Особливості регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, механізм їх захисту та основи державної політики у сфері захисту прав споживачів визначені в Законі України «Про захист прав споживачів».

Згідно з положеннями п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, у тому числі й у фінансовій галузі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 03.02.2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Віднесення правовідносин до того чи іншого виду в теорії цивільного права відбувається за ознаками суб'єктів цих правовідносин та змісту цих правовідносин.

Суб'єктами правовідносин споживчого кредитування є споживач послуг з надання кредиту та банк.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про залишення позову заяви ПАТ КБ «Правекс-Банк» до позичальника та поручителя без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, бо спори з приводу стягнення кредитної заборгованості з позичальників за споживчими кредитами не підлягають розгляду третейським судам, і, крім того, ні боржник, ні поручитель не звертались до суду із запереченнями проти вирішення спору в суді з підстав наявності у кредитному договору та в договорі поруки третейського застереження.

За таких обставин, висновок суду про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду є помилковим, а законних підстав для ухвалення оскаржуваного рішення, передбачених в п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, у суду першої інстанції не було.

Ухвала суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі вимог п. 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Правекс-Банк» підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2017 року у даній справі скасувати, а справу направити суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -