Постанова № 6859786, 09.11.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2009 р.                                                                                 № 2а - 5437/09/1470

м. Миколаїв

10:35

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

(проспект Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017), до відповідачаМиколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського

(вул. Нікольська, 24, м. Миколаїв, 54030), за участю представників:

від позивача: Єніна Л.В.

від відповідача: Сугацький О.М.

про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 8561,25 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по страховим внескам в сумі 8561,25 гривень, яка утворилася внаслідок виплати бюджетної заборгованості педагогічним працівникам надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним:

          - надбавка за вислугу років педагогічним працівникам та допомога на оздоровлення є додатковою заробітною платою, а тому на них повинні нараховуватися страхові внески;

- сума несплачених внесків обрахована відповідно до актів перевірки 06.02.06 від 15.03.07;

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував таким чином:

- відповідно до п.3-2 Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки з вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.05 №934 (далі - Порядок), страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на ці виплати не нараховуються;

          - відповідно до ч.2 ст.5-1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту»педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів»(далі Закон №1994) на кредиторську заборгованість з виплат, які здійснюються згідно з цим Законом, не нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

          - виплати зазначеної заборгованості проводяться по коду економічної класифікації 1343 –«інші поточні трансферти населенню», а не по коду 1111 –«заробітна плата», тому зазначені виплаті не можливо віднести до заробітної плати і, таким чином з них не повинні утримуватися страхові внески.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків:

          В 2005 році державний бюджет погасив заборгованість перед педагогічними та науково-педагогічними працівниками Миколаївського педагогічного університету ім. В.О. Сухомлинського по виплатам надбавок за вислугу та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі 124115,21 гривень (арк.спр.8).

Окрім цього, в першому кварталі 2006 року, було погашено заборгованість з цих виплат на загальну суму 78135,12 гривень (арк.спр.10).

          Проведеними позивачем перевірками відповідача встановлено, що зазначені кошти не були включені до фонду оплати праці, у зв’язку з чим на них не нараховувалися страхові внески на загальну суму 8561,25 гривень. Актом перевірки №172 від 06.02.06 відповідачу донараховано 5513,98 гривень (арк.спр.7), а Актом №239 від 15.03.07 відповідачу донараховано 3047,27 гривень (арк.спр.10).

          Статтею 57 Закону України «Про освіту», окрім іншого, педагогічним і науково-педагогічним працівникам передбачені виплата надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

          Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці»до структури заробітної плати входить: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Тобто, виплати педагогічним і науково-педагогічним працівникам передбачені ст.57 Закону України «Про освіту»є частиною заробітної плати.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», страхові внески сплачуються з сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був в 2005 роках та першому кварталі 2006 року, включати до фонду оплати праці при обрахуванні страхових внесків у тому числі і виплати педагогічним і науково-педагогічним працівникам, передбачені ст.57 Закону України «Про освіту».

          Посилання відповідача на п.3-2 Порядку та ст.5-1 Закону №1994 суд не приймає до уваги, оскільки зазначені правові норми були прийняті вже після виникнення спірних правовідносин і до них застосовуватися не можуть: п.3-2 доповнено постановою КМУ №745 від 25.05.06, а ст.5-1 Законом України від 19.02.09 (!).

          Постанова Кабінету Міністрів України №745 від 25.05.06, була офіційно оприлюднена в газеті «Урядовий кур’єр»№102 від 02.06.06, тобто лише з цієї дати відповідач та інші заклади освіти отримали право не нараховувати страхові внески на виплати педагогічним і науково-педагогічним працівникам, передбачені ст.57 Закону України «Про освіту». А позивач звернувся про стягнення заборгованості, яка виникла до 02.06.06, тому відповідач повинен її сплатити на загальних підставах.

          Щодо невідповідності кодів економічної класифікації, за якими заклади освіти отримують з державного бюджету ці виплати, то суд вважає, що це не змінює їх суті, як додаткової заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»спори, що виникають з правовідносин про державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, вирішуються в судовому порядку.

Позивач - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, а таким чином є суб’єктом владних повноважень та повноважений звертатися з позовом до адміністративного суду (ст.ст.4, 17 КАС України).

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Миколаївськогодержавного університету імені В.О. Сухомлинського (вул. Нікольська, 24, м. Миколаїв, 54030) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (проспект Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017, р/р 37170002000355, банк ГУДКУ в Миколаївський області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20866865) заборгованість по страховим внескам в сумі 8561,25 гривень.

3. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 12.11.09

Суддя В.В. Біоносенко